Бути результативними, не виснажуючись
Щодня ми засвоюємо більше інформації, ніж наш мозок може обробити. Новини, факти, знання та нескінченні відео з соціальних мереж охоплюють нас потоком, до якого важко пристосуватися. Водночас, повністю відмовитися від цифрового середовища чи сповільнити життєвий темп для більшості з нас є практично неможливим.
Тож як знайти рівновагу між прагненням усе встигнути, залишатися продуктивними, розвиватися — і водночас відновлюватися та почуватися комфортно?
Відповідь на це запитання досліджує нейробіологиня Міту Стороні, яка роками вивчає фізіологічні ритми людини, цикли активності мозку та взаємодію між тілом і розумом. Результатом став новий, надзвичайно ефективний підхід до роботи та прогноз принципово відмінної ери інтелектуальної праці, до якої варто готуватися вже зараз.
Свій метод вона викладає у книзі «Гіперефективність. Як увімкнути мозок на повну потужність» видавництва #книголав. Йдеться не про самопримус чи жорстку самодисципліну, а про розуміння того, як функціонує мозок — і як організувати роботу так, щоб вона підсилювала, а не виснажувала.
Сучасна робота — це «танок»
Докторка Міту має на увазі постійний рух між інтенсивністю та відновленням. Такий підхід дозволяє «розумовому двигуну» працювати достатньо швидко, щоб прогрес був помітним, але не надто швидко, адже перенапруження призводить до періоду спаду. Вона пише, що система «танок» має:
«По-перше, узгоджувати темп з конкретним типом розумової роботи. По-друге, змінювати темп за степеневим законом, підтримуючи високий темп лише впродовж коротких сплесків активності, а низький — значно довше. Це дозволяє зберегти ритмічні піки натхнення, зробивши їх максимально ефективними».
У книзі описано три режими роботи, завдяки яким ця система може функціонувати в балансі: повільна потужність, оптимальна для відновлення ресурсів, відпочинку та роздумів; «золота середина», вдала для інтелектуальної праці, концентрації та розв’язання проблем (тут залучається префронтальна кора); та «режим швидкого реагування», який має вмикатися лише в екстрених випадках для самозбереження. Саме майстерне керування ментальним ритмом, у якому змінюються згадані режими, забезпечує наступний крок до оптимізації роботи мозку. Саме цьому нас навчає «Гіперефективність».
Про цифрові та фізичні сигнали
Один із способів впливати на мозок, описаний Стороні, полягає у використанні спеціальних впливів на організм. Мозок отримує інформацію від тіла безперервно — саме це допомагає налаштовувати його роботу відповідно до середовища. Ми можемо використовувати це. Наприклад, фізична активність безпосередньо впливає на розум через перемикання симпатичної та парасимпатичної нервових систем. Стояння та ходіння розширюють фокус уваги та сприяють творчому мисленню. Так само вільні необмежені тілесні рухи сприяють креативності. Крім цього, авторка книги надає поради щодо тактильних стимулів — світла, запаху, доторків тощо.
Переваги цифрових сигналів полягають у доступності та розподіленій обробці інформації, а також у її різноманітності та здатності обирати форму подачі (вже зараз ми можемо завантажити великий текст у ШІ та прослухати його приємним для нас голосом у дорозі). Проте існують і виклики. Цифрове середовище надзвичайно виснажує сучасну людину, Міту наводить приклад з листуванням:
«Дослідження Кока показали, що люди витрачають від п’яти до п’ятнадцяти разів більше зусиль, щоб викласти складні ідеї в електронному листуванні, ніж за спілкування віч-на-віч. Що далі ми відходимо від природного способу спілкування, то більшим стає розумове навантаження».
Практичні поради від Міту Стороні
Загалом гіперефективність досягається тоді, коли людина поєднує ритмічну роботу зі зменшенням залежності від виключно віртуальних стимулів. Крім цього, авторка книги надає багато конкретних рекомендацій, що стосуються взаємодії розуму та тіла, використання фізичних вправ для «калібрування» мозку, структурування робочих сесій.
Наприклад, Міту радить обмежувати інтенсивну розумову працю чотирма годинами на день і працювати «хвилеподібно», щоб уникнути виснаження. Також важливо прислухатися до ментальної втоми, позбуватися «розумового сміття» та, звичайно, знижувати екранний час:
«Розум сучасної людини — це інтелектуальний конвеєр, що перетворює інформацію на знання. Інформаційне навантаження постійно зростає, а темп змін стрімко збільшується, що вимагає від розуму значно більшої віддачі. І робити це доводиться в нових умовах невизначеності, де звичні ризики зникли, поступившись місцем новим із мережевим ефектом».
Гіперефективність зовсім не вимагає кардинальної зміни життя — зміни в організації праці та дозвілля в наш час часто невідворотні. Натомість Міту Стороні пропонує посібник, який допоможе вам відчути комфорт у світі безкінечного бігу по колу та поступово покращити рівень адаптації до нових викликів. «Гіперефективність. Як увімкнути мозок на повну потужність» — це наукове видання без «кліше», яке здатне не лише здивувати, а й змінити ваше життя на краще.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: elle.ua