Автор фото, Getty Images
Приєднання України до Європейського Союзу вступає у новий, більш складний та спірний етап, як зазначають європейські ЗМІ Politico та The Economist. Вони розглядають це у двох аспектах: як практичний процес переговорів та як стратегічний вибір для майбутнього самої Європи.
Натомість прискореного членства – пакет заходів для зближення
Згідно з повідомленням Politico, після того, як країни ЄС фактично відкинули ідею прискореного вступу України, у Брюсселі з’явилася інша концепція – пакет тимчасових заходів, спрямованих на посилення економічних та інституційних зв’язків з Києвом ще до повноцінного членства.
Практично це означає розширений доступ України до європейського ринку, участь у програмах ЄС та залучення до роботи його інституцій, як повідомили Politico чотири дипломати, які побажали залишитися анонімними, посилаючись на обізнаність у ході дискусій.
Серед обговорюваних ідей – можливість присутності українських представників на нарадах європейських рад, хоч і без права голосу.
Українська сторона, як підкреслює видання, розглядає це як проміжний крок. Посол України при ЄС Всеволод Ченцов наголошує: стратегічною метою залишається повноправне членство, проте відчутні результати необхідні вже зараз.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Франція та Німеччина не підтримують швидкий вступ України до ЄС
Перехід до більш стриманої стратегії відбувся після напружених переговорів у березні, під час яких держави ЄС відхилили пропозицію Єврокомісії щодо так званого “зворотного розширення” — сценарію, за якого Україна могла б приєднатися до Союзу ще до завершення ключових реформ.
Як зазначають дипломати, стало очевидно: у найближчій перспективі повноцінне членство є практично недосяжним. Водночас Брюссель усвідомлює необхідність запропонувати Києву конкретні кроки підтримки – як політичної, так і економічної.
Серед можливих рішень – поетапне відкриття внутрішнього ринку ЄС, спрощення торгівлі через взаємне визнання стандартів продукції, а також залучення українських компаній до стратегічних промислових проєктів.
Все це має забезпечити швидкий економічний ефект та посилити довіру інвесторів.
Довгий шлях до ЄС
Навіть за сприятливих обставин процес вступу України до ЄС залишається тривалим. Як нагадує Politico, востаннє Євросоюз розширювався у 2013 році, коли до нього приєдналася Хорватія.
Попри політичну підтримку України, реальні терміни виглядають значно більш обмеженими. Комісар ЄС з питань розширення Марта Кос попередила, що сподівання президента Володимира Зеленського на вступ до 2027 року є “нездійсненними”.
Водночас високопоставлений представник Європейської ради зазначив, що Україна потенційно зможе завершити переговори щодо всіх кластерів до кінця 2027 року — але лише за умови збереження нинішнього темпу реформ.
Однак навіть після цього остаточне рішення про вступ потребуватиме одностайної згоди всіх 27 країн-членів ЄС. Це означає, що процес може ще довго залишатися предметом політичних дискусій та суперечок щодо умов майбутнього членства України.
Чи може Європа обійтися без України?
Якщо Politico описує механіку переговорів, то The Economist пропонує ширший погляд на ситуацію.
Видання ставить питання: якщо Європа справді побоюється війни з Росією, чи може вона дозволити собі тримати Україну на відстані?
З одного боку, європейські лідери дедалі частіше говорять про зростаючу загрозу. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск попереджає, що Росія може завдати удару по східному флангу Європи вже найближчим часом. На цьому тлі лунають заклики посилювати оборону та серйозніше ставитися до питань безпеки.
З іншого боку, ці ж політики не поспішають із повноцінним членством України в ЄС. Зокрема, Франція та Німеччина не підтримують швидкий вступ, на якому наполягає президент Володимир Зеленський.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц прямо заявив, що Україна не може приєднатися до Євросоюзу під час війни і повинна відповідати всім суворим стандартам членства.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Польський прем’єр-міністр Дональд Туск вважає: Європі потрібен дієвий оборонний механізм
Частина цих застережень, як зазначають автори публікації, є цілком зрозумілою: Україна залишається вразливою демократією з високим рівнем корупції та невизначеністю щодо майбутніх кордонів.
Існують також суто економічні побоювання, проте, як вважає The Economist, вони виглядають менш переконливими.
Наприклад, європейські фермери побоюються конкуренції з боку потужного українського агросектору, яка може вплинути на чинну систему субсидій ЄС. Водночас, як зазначає видання, сама ця система давно потребує реформування.
З іншого боку, прихильники інтеграції наводять іншу логіку. Україна — це не лише країна-кандидат, а й найбільша армія в Європі, що має сотні тисяч військових та унікальний бойовий досвід. Крім того, вона активно розвиває сучасні оборонні технології, зокрема безпілотні системи.
Президент Фінляндії Александр Стубб формулює цю позицію максимально прямо: “Ми, європейці, маємо зрозуміти, що Україна нам потрібна більше, ніж ми їй”.
Альтернатива НАТО та “проміжне членство”
Водночас, як зазначає The Economist, перспективи членства України в НАТО наразі фактично зникли. Західні чиновники прямо говорять, що ці амбіції “мертві” в найближчому майбутньому.
Тому головним інституційним “якорем” для України на Заході залишається саме Європейський Союз. І тут знову повертаються ідеї, про які пише Politico — проміжні форми інтеграції.
Йдеться про асоційоване або часткове членство. Також обговорюється можливість поширення на Україну положень про взаємну оборону, які закріплені в договорах ЄС.
Фактично Європа опиняється в суперечливій ситуації: з одного боку, вона остерігається економічних і політичних наслідків повноцінного розширення, з іншого — вже зараз готова брати на себе дедалі серйозніші безпекові зобов’язання, розмірковує видання.
Ключове питання: чи готова Європа?
Втім, Європа вагається не стільки через Україну, скільки через саму себе, веде далі The Economist.
Ключове питання — це оцінка загрози. Якщо війна з Росією справді можлива, тоді швидка інтеграція України виглядає не політичним жестом, а елементом безпеки. У такій логіці зближення з Києвом стає критично важливим.
Водночас у Європі немає єдиної позиції. Частина політиків та виборців не вважає конфлікт із Росією неминучим, а тому обережніше ставиться до розширення ЄС та нових зобов’язань.
У підсумку, як йдеться в матеріалі, майбутнє України може залежати від простого питання: чи готові європейці воювати, якщо Україна не стане частиною їхнього “клубу”.
Загалом обидва видання описують складну, багатовимірну картину. Україна залишається стратегічним партнером і країною-кандидатом на вступ до ЄС, але шлях до повноправного членства розтягується на роки.
Натомість поступово формується інша модель — повільна, поетапна інтеграція. Це компроміс між політичною підтримкою України та обережністю європейських інституцій.
І, схоже, саме цей компроміс і визначатиме нову реальність відносин між Києвом та Брюсселем у найближчій перспективі.