## Україна під ударом: як захистити мирне населення від нових російських атак
Наближається п’яте літо повномасштабного вторгнення Росії, і, схоже, ситуація може змінюватися на користь України. Міжнародні аналітики відзначають, що останніми місяцями російські війська просуваються найповільніше з 2024 року. Водночас, за даними українських посадовців, які посилаються на відеодокази, втрати ворога залишаються надзвичайно високими.
На цьому тлі українські далекобійні удари вглиб Росії стали значно інтенсивнішими, завдаючи суттєвої шкоди оборонній промисловості та критично важливим для економіки експортним галузям країни-агресора. В умовах такого погіршення ситуації з’являються ознаки того, що Кремль може посилити атаки на цивільне населення України та її критичну інфраструктуру.
Наразі військовим пріоритетом Росії залишається повне захоплення Донецької області на сході України. Щоб досягти цієї мети, російським військам доведеться подолати потужний пояс української оборони в цьому регіоні. Спираючись на досвід минулих чотирьох років, це може зайняти дванадцять місяців або більше, призвівши до сотень тисяч додаткових російських жертв.
За наявною інформацією, Путін поставив термін до вересня 2026 року для завоювання приблизно 20% території Донецької області, яка ще залишається під контролем України. Враховуючи динаміку бойових дій, цей план виглядає надзвичайно оптимістичним. Тому не дивно, що Москва продовжує наполягати на передачі цієї стратегічно важливої території без бою в рамках будь-якої угоди про припинення вогню.
Україна послідовно відкидає ідею відступу з Донецької області. Впевненість Києва ґрунтується на зростаючій ефективності українських систем протиповітряної оборони на базі дронів, а також на результатах триваючої повітряної кампанії середньої дальності, яка націлена на російські логістичні вузли, системи ППО та склади боєприпасів далеко за лінією фронту.
Малоймовірно, що цього літа вдасться досягти вирішальних успіхів на полі бою, тому Росія, ймовірно, посилить свої зусилля, спрямовані на зламування українського опору шляхом ударів по цивільному населенню.
Російські атаки на українських цивільних тривають вже деякий час: за даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, у 2025 році кількість жертв серед цивільного населення зросла на 31%. Останні дані Організації Об’єднаних Націй свідчать про подальшу інтенсифікацію російських ударів: у березні 2026 року кількість загиблих чи поранених українських цивільних зросла на 29% порівняно з попереднім роком.
Зараз у Києві висловлюють побоювання, що Росія, ймовірно, розширить свою повітряну кампанію проти українських міст та критичної цивільної інфраструктури, розпочавши літній наступ, спрямований на енергетичну мережу, комунальні служби, порти та залізниці України. Останніми місяцями значно зросла кількість російських ударів по українських потягах та транспортних вузлах.
Мета Москви — порушити повсякденне життя в охопленій війною Україні, підірвати економіку, психологічно виснажити українське суспільство та спровокувати соціальні заворушення. Регулярні удари Росії по електропідстанціях та елементах енергетичної мережі також створюють додатковий тиск на українські атомні електростанції, підвищуючи ризик потенційних загроз ядерній безпеці. Кремль розглядає ці атаки на цивільне населення як спосіб подолати “тупик” на полі бою та змусити Київ капітулювати.
Загроза ескалації нападів на цивільне населення України вважається особливо серйозною через зростання глобального попиту на ракети для систем ППО Patriot, спричинене американсько-ізраїльською війною проти Ірану. З огляду на те, що все більше країн змагаються за обмежені запаси ракет-перехоплювачів, існують побоювання, що скромні запаси України можуть незабаром вичерпатися.
Хоча українські військові досягли значного прогресу у протидії російським дронам, захист від балістичних ракет залишається значно складнішим завданням. Якщо Україна вичерпає запаси ракет Patriot, її міста та цивільна інфраструктура будуть практично беззахисними перед балістичними ударами.
Це робить посилену підтримку європейських країн для протиповітряної оборони України надзвичайно критичною. Деякі держави-члени ЄС вже демонструють лідерство. Останніми тижнями Німеччина оголосила про надання Україні пакету військової допомоги на суму майже 5 мільярдів доларів, включаючи кілька сотень ракет для систем ППО Patriot та 36 пускових установок IRIS-T.
Водночас українські військові все частіше виступають як партнер у сфері безпеки, пропонуючи свій бойовий досвід, експертизу в галузі дронів та бойові дані в реальному часі як стратегічні активи для безпекової архітектури Європи. Останніми місяцями Київ почав наполягати на глибшій інтеграції українських та європейських зусиль у сфері протиповітряної оборони. Президент України Володимир Зеленський пішов далі, закликавши Європу створити власну систему протибалістичної оборони.
Зусилля з захисту цивільного населення України будуть підтримані нещодавньою угодою про розблокування кредиту ЄС для Києва на суму 90 мільярдів євро. Зеленський підтвердив, що перші транші цієї фінансової допомоги будуть спрямовані на посилення протиповітряної оборони країни та захист інфраструктури.
Це обнадійлива новина для українців, але цивільне населення залишається надзвичайно вразливим до атак. Ефективність російської літньої кампанії бомбардувань залежатиме від того, чи зможуть Україна та її західні партнери вчасно наростити протиповітряну оборону країни, а також вирішити проблеми з потенційним дефіцитом поставок, спричиненим триваючою війною на Близькому Сході.
Максим Безносюк — аналітик зі стратегічної політики, який зосереджується на Росії, Україні та міжнародній безпеці. Він є асоційованим науковим співробітником GLOBSEC. Вільям Діксон — старший науковий співробітник Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень та асоційований науковий співробітник GLOBSEC. Він спеціалізується на кібербезпеці та питаннях міжнародної безпеки.
Порада від Шефа:
Щоб підсилити ефект протидії повітряним загрозам, окрім офіційних систем ППО, варто подумати про створення локальних “систем оповіщення” та “швидкого реагування” на рівні громад. Це може включати координацію дій волонтерів, використання цивільних дронів для моніторингу, а також створення безпечних громадських сховищ, про які знатимуть усі мешканці. Системний підхід, де держава, військові та громада працюють разом, є запорукою стійкості.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: www.atlanticcouncil.org