Нова загроза з півночі: Як Білорусь все глибше втягується у війну Росії проти України
Останні попередження Президента України Володимира Зеленського про “незвичну активність” на північному кордоні з Білоруссю викликають серйозне занепокоєння. Ці заяви лунають на тлі повідомлень про розширення військової інфраструктури біля кордону, що лише підживлює припущення про можливе відкриття Росією нового фронту у війні проти України та тиск на Білорусь з метою її примусового залучення до вторгнення.
Хоча побоювання щодо нового білоруського фронту, принаймні на даний момент, можуть бути перебільшеними, існують чіткі ознаки поступового розширення залучення Білорусі до конфлікту за ініціативи Росії.
Зростання ролі Білорусі у військовій агресії
Протягом останніх місяців Україна неодноразово звинувачувала Москву у використанні комунікаційної інфраструктури, розташованої на території Білорусі, для посилення ударних можливостей російських дронів на українській території. Київські посадовці стверджують, що ця інфраструктура часто знаходиться поблизу цивільних об’єктів, що значно ускладнює її виявлення та протидію.
Водночас, поява нової військової інфраструктури, зокрема навчальних полігонів та логістичних шляхів поблизу українського кордону, виглядає як створення умов для майбутніх наступальних операцій. Хоча наразі не спостерігається жодного скупчення військ у прикордонній зоні, Україна серйозно ставиться до цих подій, усвідомлюючи, що Білорусь пропонує найкоротший шлях для вторгнення до Києва, як це вже було на початковому етапі російської агресії у 2022 році.
4 травня, під час зустрічі з опозиційною лідеркою Білорусі Світланою Тихановською, Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга наголосив на зростаючій загрозі безпеці через використання Росією білоруської території. “Москва все більше втягує Білорусь у свою війну проти України, перетворюючи її на платформу для агресії не тільки проти нашої країни, але й проти Європи в цілому”, – заявив головний дипломат України.
Попри тривогу України щодо подій у Білорусі, занепокоєння Києва не обмежується лише останніми інцидентами. Білорусь дедалі частіше виступає як база підтримки для Росії, допомагаючи підтримувати її воєнні зусилля в Україні. Білоруська оборонна промисловість відіграє ключову роль у постачанні комплектуючих, модернізації озброєнь та інтеграції у спільні виробничі ланцюжки у таких сферах, як електроніка, робототехніка та системи управління вогнем. З часом це призводить до поглиблення військово-промислової інтеграції під російським керівництвом.
У цьому контексті, зосередження виключно на питанні, чи готова Білорусь безпосередньо вступити у війну, може бути не зовсім доцільним. Більш значущим на даному етапі є сталеве розширення ролі Білорусі у російській військовій агресії проти України та гібридній війні Кремля проти Європи. Цей аспект набагато складніше виявити та протидіяти йому.
Внутрішні чинники та обмеження
Внутрішні обмеження продовжують формувати участь Білорусі у війні проти України. Громадська підтримка прямої участі у війні залишається низькою, що обмежує можливості білоруського диктатора Олександра Лукашенка. Будь-яка спроба приєднатися до вторгнення в Україну може дестабілізувати політичну ситуацію всередині Білорусі та поставити під загрозу виживання режиму Лукашенка. Це добре усвідомлюється як у Москві, так і в Мінську.
Оскільки пряме військове втручання Білорусі вважається високоризикованим варіантом, Лукашенко поки що обмежується наданням Росії інфраструктурної та логістичної підтримки, а також військово-промисловою інтеграцією. Це закріплює за Білоруссю гібридну роль, яка не передбачає статусу співучасника бойових дій, але поглиблює її непряму участь у російській агресії. Для Кремля такий підхід є цілком логічним: Білорусь у ролі стабільної бази підтримки є набагато кориснішою для Москви, ніж нестабільний союзник на полі бою.
Виклики для Європи та майбутні кроки
Для європейських політиків останні події в Білорусі створюють інший тип виклику. Ризик полягає не в раптовій ескалації, а, скоріше, в поступовій нормалізації. З посиленням інтеграції Білорусі у воєнні зусилля Росії, інциденти, пов’язані з її територією – чи то діяльність дронів, порушення повітряного простору, чи інші форми тиску – ставатимуть частішими та складнішими для інтерпретації. Ця невизначеність є небезпечною, оскільки дозволяє ескалацію без чітких тригерів чи офіційного вступу у війну.
Можливо, знадобиться більш проактивний підхід. Країни НАТО та Європейський Союз повинні розглянути можливість посилення моніторингу військової та подвійного призначення інфраструктури всередині Білорусі, а також розширення обміну розвідувальними даними щодо прикордонних інцидентів та зміцнення протиповітряної оборони. Водночас, тривала взаємодія з білоруською демократичною опозицією є важливою для сигналізації про те, що глибша інтеграція з Росією не є неминучою.
Хоча Білорусь наразі може не бути на порозі вторгнення в Україну, країна все глибше втягується у війну Росії. Це створює очевидні військові проблеми для України та стратегічні загрози, які Європа не може ігнорувати.
Ганна Любакова – журналістка з Білорусі, старший науковий співробітник Atlantic Council.
Порада від Шефа:
Коли йдеться про гібридні загрози та приховані військові дії, ключовим є не лише реагувати на очевидні прояви, а й уважно аналізувати непрямі ознаки. Посилення моніторингу та обмін інформацією між союзниками – це те, що дозволяє завчасно виявити наростаючу небезпеку, навіть якщо вона ще не набула прямої форми. Іноді найважливіші сигнали криються у деталях, які легко пропустити.
Оригінал статті: www.atlanticcouncil.org