Тілесність у її різноманітності
Під час Met Gala 2026 у Метрополітен-музеї було презентовано виставку «Мистецтво костюма» (Costume Art), яка досліджує вбране тіло крізь віки історії мистецтва. Її задум полягає не в тому, щоб прославляти класичні форми, а навпаки — використовувати їх як відправну точку.
На виставці представлено одяг на манекенах, створених за подобою реальних і дуже різних людей: вагітних жінок, літніх людей, людей із повнотою та інвалідністю. Як повідомляє Associated Press, експозиція, яку широка громадськість зможе побачити 10 травня, є однією з найцілеспрямованіших спроб музею переосмислити бодіпозитив.
«Вся експозиція побудована навколо типології тіл. Це тіла, які ви бачите в усьому музеї, коли ознайомлюєтеся з творами мистецтва», — розповідає багаторічний куратор Інституту костюма Метрополітен-музею Ендрю Болтон.
Перша велика зала має назву «Тілесність у її різноманітності». Вона розпочинається з легких суконь у грецькому стилі, але швидко переходить до форм, які мода традиційно оминала.
Вагітне тіло
Ендрю Болтон зауважує, що в мистецтві вагітне тіло або недооцінювали, або зображували стереотипно. Тому в цій секції він представляє дизайнерів та дизайнерок, які вивчають та підкреслюють форми майбутніх матерів.
Зокрема, тут представлено знамениту «сукню для вагітних» британки Джорджини Годлі з колекції 1986 року Bump and Lump. Її доповнено рідкісною для свого часу скульптурою Едгара Дега «Вагітна жінка» (1920).
Повне тіло
Експозиція також включає корсети дизайнерки Міхаели Старк, яка особисто позувала для створення трьох манекенів. Один із них представляє ансамбль «Товста, а не фертильна» (Fat Not Fertile) — висловлювання проти уявлення, що велике тіло зводиться лише до репродуктивної функції.
Старк використовує корсети як засіб не приховування, а навпаки — акцентування тілесності: вона стягує плоть, підкреслюючи її об’єм та форму, щоб, за її словами, «повернути силу жіночому тілу». Образ представлено поруч з античною мармуровою статуеткою подібної статури.
Тіло з інвалідністю
Ще одна частина виставки присвячена інвалідності. Тут манекен, створений за подобою паралімпійської чемпіонки Еймі Маллінз, одягнений у черевики від Alexander McQueen у вікторіанському стилі, які насправді є протезами. Ірландська активістка Шинейд Берк, яка має карликовість, позувала для двох манекенів: один — у тренчі Burberry, інший — у сукні «Міккі та Мінні» від Вів’єн Вествуд. Модель Ааріана Роуз Філіп, яка користується інвалідним візком, представлена в шортах і сорочці з гаслом Queer Capital.
Також шотландська дизайнерка Надя Пінкні присвятила пальто зі своєї колекції бабусям, які страждали на хворобу Альцгеймера: його візерунок, створений на основі сканування мозку, відображає «вузли», які хвороба залишає в його структурі. У сукню Angela Wanjiku інтегрований шрифт Брайля, а Чет Ло створив свої вироби разом з неприбутковою організацією, яка співпрацює з незрячими людьми та людьми з порушеннями зору.
Живе тіло
Друга частина експозиції зосереджується на темах старіння і смертності — тут навіть є окремий «кривавий» розділ.
Серед експонатів — вечірній жакет Вів’єн Вествуд Martyr to Love: блискуче каміння в ньому імітує мускулистий торс, а насичено-червоний бісер — кров, що стікає з рани. Образ представлено поруч із роботою Альбрехта Дюрера «Муж скорбот із простягнутими руками».
По суті, «Мистецтво костюма» функціонує як спроба переписати візуальний канон: показати тіло не як ідеал, а як досвід — мінливий та вразливий.
За матеріалами: elle.ua