Автор фото, Getty Images
Україна поступово здобуває перевагу у конфлікті, а на Заході все частіше лунають розмови про можливість перемир’я. Проте британський парламентар Майк Мартін у своїй колонці для Telegraph пропонує розглядати це не лише як причину для оптимізму. На його переконання, мир може принести Європі не тільки полегшення, а й нові виклики.
Саме тут, на думку Мартіна, розпочинається не менш складний етап.
Якщо Україні вдасться закріпити свої досягнення або якщо війна буде заморожена вздовж поточних ліній фронту, це не гарантує Заходу бажаного відчуття безпеки. Навпаки, припинення бойових дій може відкрити шлях до нових небезпек: від внутрішньої дестабілізації в Росії до посилення тиску на країни НАТО.
Україна змінює хід війни
Попри спроби Кремля демонструвати силу, здійснюючи масовані атаки на українські міста, реальна ситуація, на думку Мартіна, виглядає інакше.
Російська логістична система все частіше зазнає ударів, втрати серед мобілізованих та строковиків сягають тисяч, а всередині самої Росії зростає невдоволення через інфляцію, податки та економічні труднощі.
На думку автора, це не випадковий збіг обставин, а результат цілеспрямованої української стратегії.
Перший її аспект — технологічна перевага. Україна стала одним із лідерів у сфері безпілотних технологій, тоді як Росія значною мірою продовжує покладатися на виснажливу війну на виснаження.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Безпілотники стали одним з головних елементів української стратегії, яка, на думку західних аналітиків, змінює динаміку війни
Другий напрямок — удари по об’єктах глибоко в Росії. Йдеться про нафтопереробні заводи, порти, залізничну інфраструктуру, мости та інші ключові елементи, що забезпечують функціонування російської військової машини.
«Україна поступово послаблює російську економіку, скорочуючи нафтові доходи Кремля та підвищуючи вартість продовження конфлікту», — підсумовує Майк Мартін у статті для Telegraph.
Схожі висновки робить журналістка та історик Енн Епплбом у своїй статті для The Atlantic. На її думку, Україна не програє, а Росія не здобуває перемоги.
Причина, як вона зазначає, полягає не тільки у стійкості українських військових, а й у технологічній трансформації самої війни. Епплбом описує систему, де дрони, радари, сенсори, штучний інтелект та оператори функціонують як єдина мережа.
Український аналітик Андрій Загороднюк називає це «мережевою ситуаційною обізнаністю».
Саме така система, пише The Atlantic, перетворює лінію фронту на простір, де практично будь-яке переміщення російської техніки швидко виявляється і стає мішенню для ураження.
Чому мир може бути небезпечним?
Проте увага Telegraph зосереджена не тільки на переломному моменті у війні, а й на тому, що може настати після нього.
Майк Мартін вважає, що для російського лідера Володимира Путіна ця війна є питанням не тільки зовнішньої політики, а й особистого політичного виживання. В історії Росії поразки у війнах нерідко коштували правителям влади, а іноді й значно більшого.
Тому, зазначає автор, ослаблений і принижений Путін може бути не менш небезпечним, ніж Путін, впевнений у власній перемозі.
Навіть якщо російський режим буде похитнутий, це теж не обов’язково означатиме стабільність. Мартін нагадує, що йдеться про найбільшу ядерну державу.
«Хаотичні процеси всередині найбільш озброєної ядерної держави світу — це не те, що хотілося б спостерігати», — застерігає він.
Існує й інша загроза, якій, на його думку, на Заході приділяють недостатньо уваги. Припинення вогню не означатиме автоматичної демобілізації російської армії. Навпаки, це може вивільнити величезний військовий потенціал.
За наведеними Мартіном оцінками, чисельність російських збройних сил становить близько 1,32 мільйона військовослужбовців, з яких приблизно 700 тисяч знаходяться в Україні.
Серед них — колишні ув’язнені, люди з бойовим досвідом, психологічними травмами, радикалізованими поглядами та звичкою до насильства.
Як приклад автор згадує Азамата Іскалієва — засудженого за вбивство чоловіка, якого звільнили для участі у війні. Після повернення він убив свою колишню дівчину, завдавши їй десятки ножових поранень.
Для Мартіна це не просто кримінальна історія, а попередження про потенційні наслідки повернення великої кількості таких осіб з фронту.
Міністр закордонних справ Естонії Маргус Тсахкна раніше також попереджав, що після припинення вогню Кремль може спробувати використати цих людей проти ворогів Росії.
Естонія, зазначає Telegraph, сприймає цю загрозу серйозно: будує оборонні споруди вздовж кордону з Росією та Білоруссю і витрачає на оборону понад 5% ВВП.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Військовослужбовці Естонії та США під час спільних навчань на базі Тапа в Естонії.
На цьому тлі Мартін критикує Велику Британію та ширше — західну самозаспокоєність.
Він наголошує, що Україна, стримуючи російський наступ, фактично купує Європі час для переозброєння.
І якщо цей час буде змарнований, мир може застати Захід непідготовленим.
Європа готується до переговорів
Водночас, як пише Politico, європейські лідери готові взяти на себе провідну роль у переговорах щодо припинення війни.
Речник канцлера Німеччини Фрідріха Мерца Штефан Корнеліус заявив, що дипломатичний процес входить у нову фазу.
«Новим, на мою думку, є те, що цей процес зараз набирає нових обертів у Європі», — сказав він після зустрічі лідерів України, Німеччини, Франції та Великої Британії в Лондоні.
За його словами, Європа фактично перебирає на себе частину переговорного процесу, який досі переважно вели Сполучені Штати, хоча й продовжує діяти у тісній координації з Вашингтоном.
У спільній заяві Володимир Зеленський, Фрідріх Мерц, а також лідери Франції та Великої Британії закликали до прямих переговорів між Україною та Росією за активної участі США та Європи.
Серед ключових умов вони назвали негайне та повне припинення вогню, використання нинішньої лінії фронту як відправної точки для переговорів, надійні гарантії безпеки для України, а також збереження заморожених російських активів доти, доки Кремль не припинить агресію та не відшкодує завдані збитки.
Корнеліус визнав, що шлях до реальних переговорів може зайняти «тижні або навіть місяці».
«Лише сильна Україна і тиск на Росію можуть змусити Путіна відступити», — наголосив він.
Що буде після війни
Стаття Енн Епплбом у The Atlantic додає цій дискусії ширший контекст.
На її думку, навіть якщо лінія фронту поступово перетвориться на фактичну демілітаризовану зону, це не стане перемогою України. Але це буде поразкою для Путіна, адже його головна мета — знищення української державності — залишиться недосяжною.
Саме тут, на думку багатьох західних аналітиків, виникає нове питання для Європи.
Якщо Росія не здатна досягти своїх цілей на полі бою, вона може спробувати компенсувати це іншими інструментами: тиском на сусідів, гібридними операціями, атаками на європейську безпеку або спробами перевірити готовність НАТО захищати своїх союзників.
Тому висновок публікацій полягає не в тому, що мир уже близько і можна видихнути.
Швидше навпаки: можливе припинення вогню може виявитися не завершенням кризи, а початком нового етапу.
Україна, як пише Telegraph, уже й так дала Європі час.
Тепер головне питання полягає в іншому: чи скористалася Європа цим часом — чи мир настане раніше, ніж Захід буде до нього готовий.