Автор фото, Courtesy private collection/ Gina Folly
Підпис до фото, "Вар'єте" Макса Бекмана (1927). Сьогодні багато дослідників бачать у картині тривожний портрет Німеччини напередодні великих потрясінь
У 1927 році німецький художник Макс Бекман створив полотно, яке нині сприймається як майже пророче.
На перший погляд, "Вар’єте" зображує лише гамірну сцену з кабаре часів Веймарської республіки, періоду історії Німеччини між завершенням Першої світової війни та приходом до влади нацистського режиму.
У той час Німеччина переживала бурхливий культурний підйом: процвітало нічне життя, відкривалися численні театри та клуби, а мистецтво ставало дедалі сміливішим та вільнішим.
Проте, чим довше глядач вдивляється в твір, тим ясніше усвідомлює, що це не свято, а тривожне попередження.
На полотні зображено чоловіка у червоному військовому кітелі, який лежить на підлозі. Над ним інша постать крокує по провислому канату. Поряд завмерла таємнича фігура, що приховала своє обличчя під синьою тканиною.
Один з учасників дійства демонстративно відвернувся від того, що відбувається.
А на задньому плані за дивною сценою спостерігає загадкова істота, що нагадує собаку.
Сьогодні значна частина мистецтвознавців розглядає цю роботу не як зображення розваг 1920-х років, а як портрет суспільства, що насолоджується свободою, але вже стоїть на межі прірви.
Чи справді Бекман передбачив те, що чекало на Німеччину попереду? Це питання мистецтвознавці досліджують майже століття.
Театр тривожної доби
Спочатку картина справляє враження звичайного зображення життя Німеччини 1920-х років.
У той період кабаре переживали справжній розквіт. Однак, вони не лише розважали публіку – зі сцени часто обговорювали політику, суспільні проблеми та зміни, які переживала країна.
Проте, загальний настрій полотна важко назвати святковим.
"Складається враження, що перед нами сцена, а персонажі виконують свої ролі. Водночас виникає відчуття, що ніхто не несе відповідальності за події," — зауважує в інтерв’ю BBC історик мистецтва Люсі Вазенштайнер.
На її переконання, за зовнішнім хаосом криється глибший зміст.
Твір змушує замислитися над станом суспільства, яке поступово втрачає контроль над подіями, що відбуваються довкола.
Художник, який ішов власним шляхом
Життя Макса Бекмана припало на один з найдраматичніших періодів європейської історії. Він став свідком двох світових воєн, краху Веймарської республіки та приходу до влади нацистів.
У 1937 році художник покинув Німеччину, спершу оселившись в Амстердамі, а після Другої світової війни – у Сполучених Штатах.
Бекман відійшов у вічність у Нью-Йорку в 1950 році.
"Він є одним з небагатьох німецьких митців, якого важко віднести до певного мистецького напряму, — говорить галерист Карло Кнолль. — Він не вписувався в жодні рамки і завжди рухався власним шляхом".
Автор фото, Courtesy private collection/ Gina Folly
Підпис до фото, Цей автопортрет Макс Бекман написав у 1938 році – через рік після того, як залишив нацистську Німеччину
Передчуття катастрофи
Кнолль характеризує "Вар’єте" як своєрідний портрет суспільства.
За його словами, кожен персонаж на картині є символом. Навіть дивна істота на задньому плані та помаранчева постать, схожа на квітку, мають прихований підтекст.
Саму сцену мистецтвознавець описує як "темну та жорстоку". Чоловік, що лежить на підлозі, виглядає як жертва нападу, втративши сили або опинившись у стані повної беззахисності.
Сьогодні, знаючи, що спіткало Німеччину лише за кілька років після створення цієї картини, важко не помітити в ній тривожне передчуття майбутньої катастрофи.
Після Першої світової війни країна здобула більше свободи, але водночас жила в атмосфері невизначеності та напруженості.
"Люди усвідомлювали, що ця свобода була надзвичайно тендітною", — зазначає історик мистецтва Люсі Вазенштайнер.
На її думку, людина, що балансує на канаті, уособлює хитке становище Німеччини. Уряди часто змінювалися, відбувалися резонансні політичні вбивства, нацисти поступово здобували вплив, а суспільство ставало дедалі більш розколотим.
І все ж це був один із найяскравіших періодів в історії країни. Розвивалися архітектура, театр і кіно, відкривалися нові клуби та кабаре.
Але сьогодні багато хто бачить у роботах Бекмана натяк на те, що за цим блиском крилася тривога.
"Озираючись назад, можна сказати, що художник ніби натякав: вся ця яскравість була лише виставою, яка рано чи пізно мала завершитись," — розмірковує Вазенштайнер.
"Цікаво розглядати Веймарську республіку як велику сцену. Саме тому ця картина видається такою значущою".
Війна, яка змінила художника
Під час Першої світової війни Бекман виконував обов’язки санітара.
Побачене на фронті залишило настільки глибокий слід, що в 1915 році художник пережив серйозний нервовий зрив.
Після цього його творчість помітно трансформувалася. Ранній романтизм поступився місцем більш похмурому та цинічному погляду на світ.
Таке світосприйняття згодом зробило Бекмана об’єктом переслідування з боку нацистського режиму.
У 1937 році нацисти організували сумнозвісну виставку "Дегенеративне мистецтво" (Entartete Kunst).
Там експонувалися роботи, конфісковані у художників, творчість яких режим вважав аморальною та небезпечною.
Автор фото, wikipedia
Підпис до фото, Міністр пропаганди нацистської Німеччини Йозеф Геббельс оглядає виставку "Дегенеративне мистецтво"
Метою виставки було не лише дискредитувати мистецтво, але й публічно принизити його творців.
Критерії визначення "дегенеративного" були розпливчастими та суперечливими.
Загалом, нацисти надавали перевагу реалістичним та героїчним зображенням, натомість модерністські експерименти, абстракціонізм та художні пошуки відкидалися.
Творчість Бекмана якраз потрапила до цієї категорії.
"Багато його робіт непрості для сприйняття. У них багато чорного кольору. Вони не прагнуть сподобатись глядачеві," — каже Вазенштайнер.
На виставці було представлено 10 картин та 12 графічних робіт художника.
Відразу після відкриття виставки Бекман покинув Німеччину та вирушив до Амстердама.
Картина, якій вдалося вислизнути
Однак, "Вар’єте" уникнула такої долі.
Невдовзі після створення вона потрапила до приватних колекцій і покинула Німеччину.
Завдяки цьому картина не опинилася в руках нацистів і продовжила свою подорож Європою.
Майже століття потому картина продовжує викликати дискусії.
Дехто бачить у ній лише сцену з кабаре 1920-х років. Інші – тривожне попередження про катастрофу, яка вже наближалася до Німеччини.
Саме ця неоднозначність робить "Вар’єте" такою захопливою і сьогодні.