Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Не перша криза і не остання. Танкер на мілині в Перській затоці під час "танкерної війни" 1987 року
Сполучені Штати та Іран зняли блокаду Ормузької протоки, усунувши єдину причину стрибка цін на нафту. Цей стрибок поставив світову економіку на межу кризи, проте дозволив отримати прибуток двом найбільшим експортерам — Росії та Америці. Дональд Трамп, підписавши меморандум у Версалі, заявив: «Нафта — вниз», і вказав пальцем на підлогу, ніби наказуючи цінам зменшуватися.
Чи прислухаються світові ринки до Трампа, і чи варто очікувати тепер обвалу цін на нафту?
Через війну світ втратив приблизно 13% постачань нафти, що призвело до зростання цін з 60 до 100 доларів за барель. Однак похмурі прогнози щодо стрибка до 200 доларів не справдилися.
Ціни навіть не досягли пікових значень, зафіксованих під час попередньої енергетичної кризи, спровокованої вторгненням Володимира Путіна в Україну та газовою війною з ЄС.
Трамп обіцяв, що Ормузька протока відкриється вже в п’ятницю, і нафта, що була затримана в Перській затоці, хлине на світовий ринок. Вже у четвер спостерігалося пожвавлення судноплавства в протоці.
Однак експерти попереджають, що навіть після відновлення судноплавства знадобляться тижні, а то й місяці, перш ніж світовий нафтовий ринок енергоносіїв повернеться до нормального стану після 110 днів «найбільших перебоїв в історії», за визначенням Міжнародного енергетичного агентства (IEA).
Через закриття протоки найбільші виробники нафти в Перській затоці були змушені скоротити видобуток майже на 45%, свідчать дані IEA.
Автор фото, Copernicus
Підпис до фото, За час війни постраждало понад 40 об'єктів нафтогазового комплексу країн Близького Сходу. Наслідки атаки іранського безпілотника на нафтовий термінал в Омані 11 березня
Для відновлення видобутку хоча б до 80% від довоєнного рівня знадобиться близько 4 місяців, а для повернення до 100% доведеться зачекати до весни, а то й літа наступного року, повідомив голова однієї з близькосхідних нафтових компаній — державної компанії ОАЕ ADNOC, Султан Ахмед аль-Джабер, якого цитує S&P Global.
Аналогічні оцінки висловив керівник британської Shell. На відновлення рівноваги на нафтовому ринку піде цілий рік, якщо не більше, зазначив Ваель Саван на конференції на початку червня.
Коли очікувати довоєнних цін
За найсприятливішого сценарію — протока відкрита, перемир’я діє — ситуація на світовому енергетичному ринку стабілізується до зими, а наступного року у світі знову виникне надлишок нафти. Такі прогнози надає IEA, створене заможними країнами для боротьби з нафтовими шоками.
Лише тоді ціни знизяться, але не обваляться, оскільки країнам-імпортерам доведеться поповнювати стратегічні запаси, які були розпродані цього разу.
В іншому випадку їм нічим буде компенсувати наступну кризу — а, судячи з досвіду останніх років, вона не за горами.
Розпродаж запасів як захід для пом’якшення наслідків війни спочатку був розрахований максимум на 4–5 місяців. Минуло вже майже чотири. Резерви тануть рекордними темпами: за даними IEA, у травні вони щодня скорочувалися на 4,6 млн барелів.
Навіть такі безпрецедентні заходи не дозволили компенсувати втрачені через війну постачання з Перської затоки через Ормузьку протоку.
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Трамп наказав цінам на нафту знижуватися. Чи послухаються його світові ринки?
Світ споживає трохи більше ніж 100 млн барелів нафти на день. Саудівська Аравія до війни видобувала понад 10 млн, стільки ж постачали на трьох Ірак, Кувейт та ОАЕ, а Іран продавав 3,5 млн.
У травні з цих 24 млн барелів на світовий ринок із Перської затоки потрапляло вже менш ніж 14 млн, переважно нафтопроводами в обхід заблокованої протоки.
Запобігти масштабній кризі дозволив не лише небачений розпродаж резервів.
Були й інші причини: споживачі почали економити: Китай і Японія різко скоротили імпорт, спираючись на спалювання запасів, а США та Британія зняли санкції з російської нафти.
Та й загалом у світі до війни розвивався саме той сценарій, який IEA тепер обіцяє у 2027 році: нафти було більше, ніж потрібно, ціни були низькими.
Однак втрутився Трамп. Як тільки США та Ізраїль почали бомбардування Ірану, ціни підскочили спочатку з 60 до 80 доларів, а коли стало зрозуміло, що завершити війну за кілька тижнів не вдасться, вони злетіли вище 100 доларів.
З наближенням дня підписання меморандуму про продовження перемир’я ціни почали знижуватися, і до четверга ф’ючерси на індикативний сорт Brent опустилися до позначки 78 доларів. Це нижче, ніж середні за понад 100 днів війни $100 за барель, але все ще на 30% вище довоєнної ціни на нафту.
Чому ціни на нафту не одразу повернуться до довоєнних
Війна не закінчена, меморандум — лише продовження перемир’я та початок переговорів про завершення війни, яка розпочалася в розпал попереднього раунду переговорів Ірану та США.
Для повернення цін на довоєнний рівень потрібна впевненість у тому, що на Близькому Сході запанував міцний мир. Але навіть цей фантастичний сценарій не призведе до негайного відновлення нафтового ринку. І ось чому.
Автор фото, EPA
Підпис до фото, Війна дозволила Ірану заявити про свої права на Ормузьку протоку, і відмовлятися від них він не збирається. Це обіцяє його сусідам нові проблеми й витрати на будівництво обхідних шляхів
У Перській затоці заблоковані десятки супертанкерів, і вони зможуть залишити її лише тоді, коли Іран і США знімуть блокаду Ормузу й гарантують, що в протоці немає мін і ніхто не буде стріляти.
Але це лише пів справи. Заблоковані танкери були завантажені нафтою ще в лютому. Відтоді країни Затоки заповнили до краю портові сховища, після чого були змушені скоротити видобуток на вже згадані 45%.
Доки через Ормуз не прибуде армада порожніх супертанкерів, щоб усе це вивезти, неможливо буде розпочати відновлення видобутку.
На відновлення танкерного сполучення підуть тижні. На відновлення видобутку — місяці. На відновлення зруйнованого — роки.
Навіть на початковому етапі виходу з наймасштабнішої нафтової кризи сучасності існує ризик відновлення конфлікту. Наприклад, новий конфлікт може виникнути, якщо США спробують обмежити амбіції Ірану бути головним у регулюванні руху танкерів через Ормуз, попереджає Ноам Райдан з Вашингтонського інституту, яка давно відстежує судноплавство в цьому регіоні.
«Для безпечного виведення заблокованих у Затоці суден знадобиться узгоджена схема управління рухом у протоці. Питання в тому, хто буде залучений до неї, — пише вона. — Іран створив ситуацію, за якої ефективність будь-якого режиму судноплавства без його участі буде підірвана».