Автор фото, Reuters
У Генеральному штабі Збройних сил України повідомили, що ССО здійснили атаку на Омський нафтопереробний завод, розташований за майже 2500 км від українських кордонів.
Очільник Омської області спочатку обмежився інформацією про те, що українським безпілотникам «вдалося дістатися північної промислової зони Омська», проте згодом підтвердив удар по НПЗ.
Аналітик ВВС з питань оборони Павло Аксьонов зауважує, що вражає не стільки здатність дронів подолати 2500 км, скільки те, що вони не були збиті протягом цієї дистанції.
Як це сталося?
У понеділок вдень губернатор Омської області Віталій Хоценко заявив, що регіон зазнав атаки українських безпілотників, але їх було «знищено».
Через деякий час він уточнив, що «кільком безпілотникам вдалося досягти північного промислового вузла Омська», не надаючи додаткових деталей.
Водночас українські медіа та Telegram-канали висували припущення, що ціллю атаки міг стати Омський НПЗ – один з найбільших нафтопереробних заводів у Росії, що належить «Газпром нафті» та розташований в Омську.
Цей завод був одним з небагатьох великих нафтопереробних об’єктів, які ще не були атаковані українськими дронами.
На відео, поширених українськими Telegram-каналами, які не були верифіковані, видно стовп вогню та диму після удару по промисловому об’єкту.
Згодом Генштаб ЗСУ підтвердив, що Сили спеціальних операцій завдали удару по Омському нафтопереробному заводу, який знаходиться приблизно за 2500 км від державного кордону України.
Омський НПЗ «є найпотужнішим нафтопереробним підприємством у Росії (понад 21 млн тонн на рік) і спеціалізується на виробництві широкого спектра пального, мастильних матеріалів і нафтохімічної продукції», зазначається у повідомленні Генштабу ЗСУ.
За твердженнями українських військових, було вражено установку первинної переробки нафти ЕЛОУ-АВТ-11, що має проєктну потужність 8,4 млн тонн нафти щорічно.
Незалежних підтверджень цієї інформації наразі немає.
Лише після цього Віталій Хоценко оприлюднив нове повідомлення, в якому визнав атаку українських безпілотників на Омський НПЗ.
«Ворожі БПЛА атакували ОНПЗ. ППО Міністерства оборони Росії збило більшість дронів, що летіли. За попередніми даними, загиблих та постраждалих немає», – написав він у Telegram.
Генштаб ЗСУ зазначив, що завод в Омську став 11-м серед нафтопереробних підприємств, атакованих Україною.
Систематичні атаки українських дронів на НПЗ призвели до паливної кризи в Росії, значного дефіциту бензину та довгих черг на автозаправках.
Як ЗСУ вдалося здійснити атаку на Омський НПЗ
Коментує військовий оглядач ВВС Павло Аксьонов:
Омський нафтопереробний завод розташований приблизно за 2500 км від території України, звідки потенційно могли бути запущені безпілотники. Проте фактична відстань, яку подолали дрони, могла бути ще більшою.
По-перше, їм довелося облітати територію Казахстану. По-друге, вони мали уникати зон зосередження протиповітряної оборони. І, нарешті, можливо, їм довелося долати зустрічний вітер, що могло суттєво збільшити дистанцію польоту та призвести до більшої витрати пального.
Про наявність у ЗСУ таких можливостей раніше заявляли президент України Володимир Зеленський та представники компанії Fire Point, яка займається виробництвом далекобійних безпілотників та крилатих ракет.
Однак ключовим аспектом такої операції є не стільки подолання великої відстані, скільки уникнення збиття протягом цього шляху.
Звичайний крейсерський швидкісний режим такого дрона становить 160–180 км/год, і з урахуванням усіх необхідних коригувань, безпілотники провели в повітрі над російською територією понад 15 годин.
Той факт, що їх не було збито, свідчить про два моменти: по-перше, в Росії далеко не всюди налагоджено ефективну систему збиття безпілотників, а по-друге, українська сторона добре обізнана про розташування таких зон.
Підготовка такого рейду потребує збору значного обсягу розвідувальної інформації та її ретельної аналітичної обробки.
Дрони, що літають на відносно невеликій висоті, є вразливими до обстрілів з наземних позицій, перехоплення повітряними засобами, а їхня невисока швидкість надає достатньо часу для організації перехоплення.
Проте величезна територія Росії, ймовірно, водночас ускладнює створення ефективного захисту від подібних типів атак.