Від “Мідаса” до 90 мільярдів від ЄС. Чим запам’ятається перебування Свириденко на посаді прем’єр-міністра та чому президент вирішив її звільнити

[Prompt: Step 1: Identify the language of the source text. Step 2: Rewrite the following text in the SAME IDENTIFIED LANGUAGE while preserving the HTML tags exactly as they are. Focus on rephrasing sentences and using synonyms to enhance the uniqueness of the content without changing the original meaning or adding new information. Ensure the core message and ideas remain intact, and do not alter the structure or purpose of the post. DO NOT add your own comments. Remove the prompt and the original text from your answer. ABSOLUTE RULE: The output language must be identical to the source text language. No English in the output unless the source is English.]:

Кількох тижнів бракувало премʼєр-міністерці Юлії Свириденко до річниці перебування на чолі уряду. 12 липня, після розмови з президентом Володимиром Зеленським, стало відомо, що вона покидає премʼєрське крісло. Для багатьох посадовців та народних обранців ця звістка стала несподіванкою – як і для самої Свириденко. Принаймні, вона не очікувала, що це станеться так раптово. Водночас, за словами співрозмовників Суспільного в урядових колах, вона усвідомлювала ймовірність такого розвитку подій найближчим часом.

Рік премʼєрства Свириденко не минув спокійно: незабаром після її призначення відбулася спроба обмежити незалежність Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Згодом було викрито операцію “Мідас” – найбільший корупційний скандал у сфері енергетики за час повномасштабного вторгнення. Однак, Свириденко вдалося зберегти керованість уряду. До її здобутків також можна віднести історичне досягнення для України – відкриття першого кластера для вступу до ЄС та узгодження кредиту обсягом 90 мільярдів євро.

Проте, більшість співрозмовників Суспільного сходяться на думці, що Свириденко не стала прем’єркою, яка привнесла щось кардинально нове в українську політику чи економіку.

Суспільне з’ясувало причини рішення Зеленського про заміну Свириденко, попри її значну лояльність до президента, а також те, як вона керувала Кабміном та чи вдалося їй стати самостійною фігурою у владі.

Неочікувана відставка

12 липня президент Зеленський провів зустріч з прем’єр-міністеркою Юлією Свириденко у своєму офісі. Під час розмови він повідомив про намір призначити її послом України до США, що передбачало необхідність залишити посаду прем’єра. За інформацією джерел Суспільного в Офісі Президента, це рішення було зумовлене “найімовірніше, необхідністю зміни посла у Сполучених Штатах”. Джерела також зазначають, що президент задоволений роботою прем’єрки і не має до неї претензій. Причиною зміни посади для Свириденко, згідно з даними “Інтерфакс-Україна”, може бути прохання чинної посол у США Ольги Стефанішиної завершити дипломатичну службу з особистих мотивів.

Джерела в Офісі Президента підкреслюють, що на посаді посол у США має бути виключно “сильна постать”. Свириденко ж має досвід взаємодії з адміністрацією Трампа, коли вона разом із тодішніми міністрами економіки Соболевим та віцепрем’єром Качкою, будучи їхніми заступниками в Міністерстві економіки, узгоджувала деталі угоди щодо мінеральних ресурсів.

Додатково, відносини України з Трампом почали налагоджуватися, що призвело до заяви президента США про можливість передачі Києву технологій для виробництва ракет до системи ППО Patriot.

Послиня України в Сполучених Штатах Ольга Стефанішина виступає в посольстві у Вашингтоні 24 лютого 2026 року. Getty Images/AFP/Maria Danilova

Станом на 13 липня достеменно невідомо, чи прийняла Свириденко пропозицію очолити дипломатичну місію України в США. Проте, процес зміни прем’єра вже розпочато. Одразу після зустрічі зі Свириденко, президент поспілкувався з головою “Нафтогазу” Сергієм Корецьким, міністром енергетики Денисом Шмигалем, міністром внутрішніх справ Ігорем Клименком, міністром цифрової трансформації Михайлом Федоровим та харківським міським головою Ігорем Тереховим. Щонайменше з частиною з них президент обговорював їх як потенційних кандидатів на посаду прем’єра. Наразі, за інформацією джерел Суспільного в уряді та парламенті, найбільш ймовірним претендентом на прем’єрське крісло є Корецький.

Як для Корецького, так і для Свириденко, потенційне призначення та, відповідно, відставка стали несподіванкою – принаймні, швидкість, з якою все це відбулося. Хоча, за словами джерел Суспільного в Кабміні, “передчуття” майбутніх змін в уряді відчувалося ще з кінця травня. А в липні президент Зеленський навіть взяв Корецького на саміт НАТО до Туреччини, де в його присутності зустрівся з президентом США Дональдом Трампом. Прем’єр-міністерка Свириденко, натомість, залишилася в Україні.

Також джерела Суспільного повідомили, що Зеленський розглядав можливість зміни глави уряду перед опалювальним сезоном, який через російські обстріли обіцяє бути складним. Пріоритетним був кандидат із досвідом роботи в енергетичній сфері.

Очільник Нафтогазу Сергій Корецький у своєму офісі в Києві 21 листопада 2025 року. AP/Evgeniy Maloletka

Початок зі скандалів

Вступ Свириденко на посаду прем’єр-міністерки зайняв значно більше часу, ніж її подальша відставка. Вперше чутки про можливу заміну тодішнього очільника уряду Шмигаля з’явилися ще влітку 2024 року, але Свириденко вдалося обійняти прем’єрське крісло лише через рік, 17 липня 2025-го.

За словами співрозмовників Суспільного, головним лобістом заміни Дениса Шмигаля та призначення Свириденко був тодішній керівник Офісу Президента Андрій Єрмак. Однак, назвати Свириденко людиною Єрмака ні тоді, ні тим більше зараз, не можна. Як зазначають джерела, близькі до ОП, лояльність до Єрмака за його каденції загалом була однією з ключових умов роботи у владі. “Зараз політичної незалежності не існує. Ти або працюєш із Зеленським, або проти. Якщо працюєш із Зеленським — ти працюєш з Єрмаком”, — розповідали Суспільному джерела в липні 2025 року, коли Єрмак очолював Офіс Президента.

У липні 2025 року Володимир Зеленський затвердив кандидатуру Свириденко. 17 липня Верховна Рада проголосувала за її призначення та часткове оновлення уряду. Колишні заступники Свириденко отримали міністерські портфелі: Тарас Качка – віцепрем’єром з питань європейської інтеграції, Олексій Соболєв – керівником об’єднаного Міністерства економіки, екології та сільського господарства, а заступник міністра фінансів Денис Улютін – міністром соціальної політики. Інші міністри або залишилися на своїх місцях, або перейшли на інші міністерські посади.

Юлія Свириденко аплодує Денису Шмигалю після того, як Верховна Рада прийняла його відставку з посади прем’єр-міністра України 16 липня 2025 року. Президент Зеленський тоді запропонував Свириденко очолити і сформувати наступний український уряд. Getty Images/Global Images Ukraine/Andrii Nesterenko

Перші тижні прем’єрства Свириденко запам’яталися блокуванням призначення обраного комісією керівника Бюро економічної безпеки та її заявою в інтерв’ю Bloomberg про те, що проблема корупції перебільшена. Лише за кілька годин після публікації цього інтерв’ю Верховна Рада проголосувала за обмеження незалежності САП і НАБУ, а президент Зеленський підтримав це рішення.

Наслідком цих подій стали наймасштабніші протести від початку повномасштабного вторгнення. “Картонковий майдан” вимагав відновлення незалежності антикорупційних органів. Влада пішла на поступки та задовольнила вимоги мітингувальників.

Протягом тижня скандалу навколо антикорупційних органів Свириденко публічно не виступала на їхній захист, натомість повторювала тези Офісу Президента щодо можливого втручання Росії у роботу САП та НАБУ.

Тоді ж, наприкінці липня, у ЗМІ вперше з’явилася інформація про можливу причетність голови ОП Андрія Єрмака до атаки на САП та НАБУ. Причинами цього називали потенційні розслідування щодо найближчого оточення президента.

Водночас, Свириденко не можна назвати противницею антикорупційних реформ. У перші тижні свого прем’єрства вона зробила кроки, які були позитивно оцінені антикорупційними організаціями. Так, за словами голови антикорупційного комітету Верховної Ради Анастасії Радіної, позитивною була ініціатива Свириденко щодо звільнення тодішньої керівниці Агентства з розшуку та управління активами (АРМА) Олени Думи та перезавантаження агентства. Крім того, під тиском громадськості уряд призначив обраного конкурсною комісією колишнього детектива НАБУ Олександра Цивінського на посаду голови Бюро економічної безпеки.

Молодь біля Театру імені Івана Франка в Києві протестує проти обмеження незалежності НАБУ і САП, 24 липня 2025 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

Вихід із тіні Єрмака

Вирішальною подією для прем’єрства Свириденко стала спецоперація САП та НАБУ “Мідас”, спрямована проти корупції у сфері енергетики. Точніше – наслідки, які викликала ця справа.

10 листопада НАБУ та САП оприлюднили матеріали, з яких випливає, що через схеми отримання відкатів співвласник студії “Квартал 95” Тимур Міндіч та колишній віцепрем’єр-міністр Олексій Чернишов були причетні до відмивання та виведення коштів з “Енергоатому” під час будівництва укриттів для енергетичних об’єктів.

Спочатку уряд на чолі зі Свириденко відреагував заявою про повне перезавантаження сфери енергетики, зокрема оновлення наглядових рад компаній. Окремо уряд відсторонив керівництво “Енергоатому” та ініціював аудит компанії. Пізніше Кабінет Міністрів запровадив санкції щодо підозрюваних Тимура Міндіча та Олексія Цукермана.

Також внаслідок розслідування втратив посаду тодішній міністр юстиції та колишній міністр енергетики Герман Галущенко, який фігурував у записах розслідування. Пішла у відставку і тогочасна керівниця Міненерго Світлана Гринчук. Пізніше Галущенко також отримав підозру у розкраданні коштів в “Енергоатомі”.

Однак, головним наслідком справи для управління країною стала відставка Андрія Єрмака. Тут Свириденко, попри твердження про її лояльність, брала активну участь у лобіюванні цього звільнення — повідомили Суспільному джерела, близькі до ОП. За даними “Української правди”, разом зі Свириденко у відстороненні Єрмака брали участь, зокрема, тодішній міністр цифрової трансформації, а нині міністр оборони Михайло Федоров, тодішній керівник ГУР, а нині голова ОП Кирило Буданов, голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія, голова податкового комітету Данило Гетманцев та голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Хоча, співрозмовники Суспільного зазначають, що Свириденко радше долучилася до вже наявного “руху опору”, ніж очолила його.

Екскерівник Офісу президента України Андрій Єрмак на форумі “Україна. Рік 2024” у Києві 25 лютого 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

Як наслідок, 28 листопада Зеленський звільнив Єрмака з посади. Пізніше колишній голова ОП отримав підозру від НАБУ. Антикорупційні органи підозрюють його у будівництві маєтків на виведені кошти з “Енергоатому”.

Звільнення Андрія Єрмака змінило центри впливу у владі, зазначають співрозмовники Суспільного в парламенті. Якщо раніше таким центром був виключно Єрмак, то зараз до президента мають доступ, а отже, і певний вплив, нинішній керівник ОП Кирило Буданов, міністр оборони Михайло Федоров та голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія. А також мала вплив Свириденко.

Повна лояльність до президента

Попри зростання самостійності після звільнення Єрмака, прем’єрка Свириденко не стала незалежною у своїх діях. За даними джерел Суспільного, Свириденко не може відмовити президенту в його пропозиціях. Показовим у цьому аспекті є питання варіацій кешбеку та підтримки в 1000 гривень, які ініціює президент. За словами народних депутатів із фракції “Слуги народу”, ці ініціативи мають електоральний ефект, тому президент їх активно просуває. Уряд Свириденко витрачає на частину цих виплат кошти з резервного фонду. Результатом цього, на думку опозиційних партій, стало виснаження фонду.

На захист прем’єрки джерела Суспільного в уряді запевняють, що запропонований Кабміном варіант видачі, наприклад, кешбеку на пальне, був найменш витратним для бюджету способом подолати кризу, спричинену конфліктом між США та Ізраїлем з Іраном. Адже існували також пропозиції скасувати ПДВ чи акциз на пальне, що призвело б до значно більших витрат.

Проте, самостійність в умовах війни ускладнена, пояснюють співрозмовники у владі. Крім того, сама система монобільшості, що сформувалася в Україні після президентських та парламентських виборів 2019 року, призвела до того, що всі орієнтуються на Зеленського та його офіс як на ключового гравця, який визначає основні призначення та напрямок розвитку країни.

“Звісно, Свириденко могла б бути більш самостійною у деяких питаннях. Можна було б відстоювати свої рішення або вносити їх [на розгляд]. Адже важливе значення має коло осіб, які обговорюють політику, та їхній настрій, — зазначає на умовах анонімності народний депутат зі “слуг”. — Тобто, це та історія, в яку, вибачте за політичний сленг, можна грати навіть в умовах монобільшості”.

Володимир Зеленський та Юлія Свириденко під час брифінгу з членами Кабінету міністрів у Києві 5 березня 2026 року. Getty Images/Global Images Ukraine/Andrew Kravchenko

Інший співрозмовник із фракції зазначив, що міністри наразі можуть відповідати на деякі запитання у сфері своїх міністерств: “Я на це не впливаю”. Така ситуація виникає, коли президент чи ОП мають інше бачення з певного питання. Таким чином, свобода дій як уряду, так і Свириденко, значно обмежена.

Хоча є й ті, хто відзначає прогрес Свириденко у впливі на державні процеси. “Вона вже має досвід. Вона вже себе відстояла, зарекомендувала як прем’єрка і має власну позицію, — каже Суспільному співрозмовник із керівництва “Слуги народу”. — Вона не та міністерка економіки, яка сиділа із записником і все нотувала. Зараз вона вже має власну гру. Не в сенсі політичної гри, а власної позиції”.

Робочі моменти

Уряд Свириденко переважно складався з міністрів, які працювали і в уряді Шмигаля. Сам Шмигаль також залишився в Кабміні, спочатку обіймаючи посаду міністра оборони, а згодом ставши першим віцепрем’єром та міністром енергетики. Його, а також теперішнього міністра оборони Михайла Федорова, називають самостійними міністрами з прямим доступом до президента. Тому Свириденко майже не втручалася в їхню роботу.

У випадку Шмигаля це також пояснювали його досвідом роботи в уряді, зазначає голова енергетичного комітету парламенту Андрій Герус. “Шмигаль має апаратну вагу та бюрократичний досвід. Більшість питань він сам доводить до логічного завершення. Можливо, погоджуючи ці рішення зі Свириденко”, — каже він.

За словами співрозмовників у Кабміні, Свириденко, порівняно зі Шмигалем, прискорила темп роботи в уряді. Вона встановлює коротші терміни та вимагає швидкого виконання поставлених завдань.

Більшість питань в уряді Свириденко, за словами співрозмовників, вирішуються на рівні міністерств. На засіданнях Кабміну зазвичай голосують майже без обговорень. Також зазначають, що Свириденко ефективніше контролює міністрів, ніж Шмигаль.

“Юлія Анатоліївна встановлює жорсткі дедлайни. У неї чітко побудований менеджмент. Вона контролює, делегує відповідальність, і нам доводиться встигати. Іноді це складно, але під час війни інакше не можна”, — ділиться думками співрозмовник Суспільного в уряді.

Кілька співрозмовників із різних галузей описують Свириденко як людину, яка працює майже без відпочинку.

Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко (ліворуч) із прем’єркою Юлією Свириденко та головою ДСНС Андрієм Даником стоять біля зруйнованого житлового будинку після атаки російських безпілотників та ракет по Києві 31 липня 2025 року. Getty Images/Global Images Ukraine/Yevhenii Zavhorodnii

Постійна парламентська криза

Відразу після голосування Верховною Радою за обмеження незалежності САП і НАБУ, а потім за відновлення їхньої самостійності, у парламенті почала проявлятися криза. З серпня 2025 року народні депутати час від часу провалюють євроінтеграційні законопроєкти або навіть не з’являються на засіданнях у необхідній для голосування кількості.

Source: suspilne.media