“>
Угоду про зону вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та Туреччиною слід розглядати як попередній етап до суттєво повнішого доступу до ринку у випадку майбутнього вступу України до Європейського Союзу, вважає директорка з наукової роботи Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, керівниця Центру економічних досліджень Вероніка Мовчан.
“Цю угоду можна сприймати як підготовку до значно ширшого відкриття ринку в рамках інтеграції до Європейського Союзу. До моменту нашого членства в ЄС, ми якраз завершимо перехідні періоди, передбачені цією угодою. Туреччина буде змушена набагато більше відкрити свій ринок для нас, і ми також відкриємо ті позиції, які наразі перебувають у перехідних періодах або залишаються недоступними”, – повідомила вона агентству “Інтерфакс-Україна”.
Водночас Мовчан зазначила, що загрози для українського агросектору є обмеженими, оскільки угода не передбачає повного доступу до аграрного ринку.
“Якщо говорити про потенційні ризики для агросектору, то рівень захисту українських аграрних виробників порівняно з іншими партнерами, зокрема Туреччиною, є доволі низьким. У нас є лише кілька винятків, наприклад, 50% мито на цукор, але загалом ставки відносно невисокі. Крім того, угода з обох сторін включає тарифні квоти, винятки або часткове відкриття, як-от зниження на 20%, для багатьох товарів”, – пояснила експертка.
За її оцінками, навіть при повному скасуванні всіх торговельних бар’єрів для аграрної продукції, зростання імпорту з Туреччини було б помірним – приблизно 15%. Основними категоріями товарів, за якими можливе збільшення поставок, є фрукти, овочі та насіння соняшнику для посіву.
Вона також звернула увагу на те, що Україні не вдалося досягти суттєвого відкриття турецького ринку для низки ключових аграрних позицій.
“Наприклад, кукурудза виключена з тарифного плану в рамках ЗВТ. Це означає, що зниження мит не відбудеться, режим залишиться незмінним. Хоча для України експорт кукурудзи є найбільшим напрямком поставок на ринок Туреччини”, – зауважила експертка.
Згідно зі словами Мовчан, структура українського імпорту з Туреччини також свідчить про те, що основний вплив угоди не буде пов’язаний із різким збільшенням поставок готової продукції.
“Ми імпортуємо з Туреччини не лише готові вироби, а й значну кількість товарів проміжного споживання, які використовують українські виробники, наприклад, енергоносії, металопродукцію, а нині також товари військового або подвійного призначення, як-от радіонавігаційне обладнання”, – підкреслила Мовчан.
Вона наголосила, що лібералізація торгівлі не призведе до “кардинальної зміни правил гри”, яка спричинить вибухове зростання імпорту. Водночас, за її словами, найбільший ефект від набуття чинності ЗВТ очікується у сфері легкої промисловості.
Як було повідомлено, Верховна Рада 14 липня ратифікувала Угоду про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною, підписану в лютому 2022 року. Документ набуде чинності після завершення внутрішньодержавних процедур та обміну ратифікаційними грамотами між сторонами.