Автор фото, BBC/ Hosu Lee
Буддійський чернець у шафрановій одежі спостерігає за юнаками та дівчатами, що зібралися у храмі. Його перші слова виголошуються несподівано: ми тут з особливою місією – врятувати свою країну.
Як саме? Знайти собі пару. А згодом – створити сім’ю та народити дітей.
У відповідь лунає сором’язливий сміх. Учасники крадькома розглядають одне одного. Можливо, вже за кілька годин хтось з них знайде свою другу половинку.
Це не чергове реаліті-шоу.
Все відбувається насправді – в буддійському монастирі Донхваса, серед лісів гори Пхальгонсан у Південній Кореї. Ця святиня стоїть тут вже понад 1200 років.
Попереду – 30 годин знайомств, побачень, спільних забав, незручних пауз та тривалих розмов.
І все це з однією метою: допомогти незнайомим людям знайти кохання.
Ченці знову взялися “рятувати” країну
“Монахи завжди приходили на допомогу, коли Корея переживала важкі часи”, – каже організатор заходу Ю Чхоль Чжу.
Він нагадує, що у XVI столітті буддисти монастиря Донхваса навіть сформували бойові загони, які захищали країну від японського вторгнення.
Тепер, каже він, загроза інша.
“Низька народжуваність перетворилася на кризу національного масштабу”.
І цифри це підтверджують.
Як і багато інших розвинених держав, Південна Корея переживає демографічну кризу. У 2023 році сукупний коефіцієнт народжуваності – середня кількість дітей, яких народжує одна жінка протягом життя, – впав до рекордного мінімуму – 0,72.
Щоб населення не зменшувалося, цей показник має бути приблизно 2,1.
Причин називають чимало.
Дехто говорить про захмарні ціни на житло та високу вартість виховання дітей.
Інші – про те, що все більше жінок обирають кар’єру або свідомо відмовляються від материнства.
Але є ще одна проблема.
Молоді корейці рідше знайомляться, ходять на побачення і будують стосунки.
Дехто свідомо обирає самотність. Іншим просто ніде познайомитися.
Через це зменшується і кількість шлюбів.
Побачення як державна політика
Влада вже кілька років шукає шляхи для зміни ситуації.
У країні збільшили оплачувану відпустку з догляду за дитиною, запровадили різні виплати для сімей з дітьми та пропонують молодим подружжям пільгове житло.
Автор фото, BBC/ Hosu Lee
Підпис до фото, Тишу стародавнього буддійського храму порушують не лише молитви, а й перші побачення
Але цим справа не обмежилася.
Місцева влада та громадські організації почали влаштовувати спеціальні зустрічі для тих, хто хоче знайти пару.
Людей знайомлять на майстер-класах, музичних вечорах.
Буддійський монастир Донхваса став чи не найбільш несподіваним місцем для таких зустрічей.
І, як виявляється, атмосфера тут більш невимушена, ніж можна було очікувати.
Однією з перших приїжджає 28-річна Кім А Гьон, яка послуговується своїм буддійським ім’ям Сонхеджі.
Вона сідає на дерев’яній веранді храмового будиночка, вітається з іншими учасницями й спостерігає, як збирається група.
Автор фото, BBC/ Hosu Lee
Підпис до фото, Потрапити сюди було складніше, ніж до деяких престижних університетів: з майже 1600 охочих відібрали лише 24 учасників
Щоб опинитися тут, довелося пройти серйозний відбір.
Кандидати заповнили анкети, записали відеозвернення і розповіли про своє ставлення до шлюбу та дітей.
Організатори хотіли переконатися, що люди справді налаштовані знайти партнера.
З понад 1580 охочих обрали лише 24.
Релігія значення не мала.
Подати заявку міг будь-хто.
“Я просто не знаю, де знайомитися”
Після переїзду із Сеула Сонхеджі майже перестала знайомитися з новими людьми.
“Познайомитися з чоловіком майже неможливо, – каже вона. – Моє життя – це дім і робота. Хобі в мене немає. Я пробувала записатися на різні курси, але всі вони виявилися індивідуальними. А в офісі всі значно старші за мене”.
У Південній Кореї це досить типова історія.
Найчастіше люди знаходять пару ще у школі, університеті або на роботі.
Інший поширений спосіб – согетин, побачення наосліп, які організовують друзі чи родичі.
А от знайомитися на вулиці тут не звикли.
Корейці рідше проводять час у великих компаніях, адже стали менше вживати алкоголь.
Непопулярні тут й додатки для знайомств. Настільки, що свого часу Tinder просував себе в Південній Кореї радше як сервіс для пошуку друзів, а не для романтичних стосунків.
Перші враження і побачення
30-річний Квон Син О, який послуговується буддійським ім’ям Еньо, ніколи не шукав кохання в інтернеті.
Друзі не раз влаштовували йому побачення наосліп, але жодне не мало продовження.
На молокозаводі поблизу Тегу, де він працює, 97% працівників – чоловіки. Тож поїздка до храму стала для нього ще одним шансом знайти пару.
Автор фото, BBC/ Hosu Lee
Підпис до фото, Коли знайти пару не вдається ні через друзів, ні на роботі, ні в застосунках для знайомств, залишається ще один варіант – буддійський храм
До монастиря приїжджають перші учасниці, і чоловіки одразу поспішають допомогти їм з валізами.
Під час першого знайомства Еньо дістає власноруч спечені французькі тістечка. У відповідь лунають захоплені вигуки. Схоже, початок виявився вдалим.
Сонхеджі знайомиться з Мінхо, 32-річним державним службовцем. Вони йдуть гуляти лісовими стежками навколо храму і вперше залишаються вдвох.
Пізніше чоловіки мають обрати, з ким хочуть пообідати. Кожен дарує своїй обраниці пластикову троянду.
Та Мінхо несподівано вручає свою квітку не Сонхеджі, а 28-річній дизайнерці Рубі.
За обідом напруга поступово зникає. Учасники жартують, говорять про роботу, улюблені серіали і захоплення. А коли настає час мити посуд, всі значно менше соромляться одне одного.
Справжнім випробуванням стає конкурс талантів.
Мінхо танцює під хіт 2PM My House.
Автор фото, BBC/ Hosu Lee
Підпис до фото, Під час конкурсу талантів учасники співали, танцювали й грали на музичних інструментах, щоб показати себе з найкращого боку
Сонхеджі виконує танець під нову K-pop пісню.
Еньо співає романтичну баладу.
Рубі дивує всіх короткою історією іспанською мовою.
Ще одна учасниця грає на флейті мелодію з мультфільму “Кейпоп-мисливиці на демонів”.
До вечора майже всі вже помітно втомилися.
Автор фото, BBC/ Hosu Lee
Підпис до фото, Виявилося, що шукати кохання – теж непроста справа. До вечора учасники помітно втомилися
Після короткої перерви починаються швидкі побачення за чашкою зеленого чаю.
Потім обирають вже жінки.
Сонхеджі віддає троянду Мінхо.
Рубі засмучена.
Еньо знову залишається без пари.
Наприкінці дня старший монах ще раз нагадує про головну мету – створювати сім’ї та народжувати дітей.
Потім несподівано починає лунати державний гімн.
Але більшість учасників у цей момент думають зовсім про інше – чи знайдуть вони тут своє кохання.
Автор фото, BBC/ Hosu Lee
Підпис до фото, Ченці переконані: так вони допомагають не лише самотнім людям, а й своїй країні
Наступного ранку атмосфера вже зовсім інша.
Учасники сміються, жартують і надсилають організаторам свої остаточні симпатії.
Після ретриту утворюється вісім пар.
Дві з них – між учасниками та працівниками заходу.
Еньо знову залишається сам.
Але каже, що неодмінно повернеться, якщо його запросять ще раз.
Сонхеджі теж не знайшла кохання.
Зате знайшла нових друзів.
До третьої ночі вона розмовляла із сусідками по кімнаті, а вже наступного дня вони домовилися разом піти на пізній сніданок.
“Це було наче шкільна ночівля з подругами”, – каже вона.
Чоловіки теж вирішують не втрачати зв’язок.
Щоправда, наступну зустріч планують вже не в храмі, а в ресторані – поїсти м’яса і випити вина.
Не всі залишають храм у парі.
Але майже кожен забирає з собою нових друзів і надію, що найважливіша зустріч у житті ще попереду.
Автор фото, BBC/ Hosu Lee
Підпис до фото, Мінхо (праворуч) зрештою віддав свою троянду Рубі (ліворуч), а не Сонхеджі
Чи працює така ідея?
Подібні заходи проводять вже понад 20 років.
За цей час держава витратила близько 250 мільярдів доларів на підтримку народжуваності.
Довгий час це не давало помітного результату.
Лише у 2024 році статистика вперше показала невелике зростання.
Автор фото, BBC/ Hosu Lee
Підпис до фото, Наприкінці ретриту утворилося вісім пар. Дві з них – між учасниками та працівниками заходу
Соціологи помітили ще одну тенденцію.
Все більше корейців знову позитивно ставляться до шлюбу та народження дітей.
Можливо, суспільні настрої починають змінюватися.