Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Діти купаються в ставку
Занурення у річки та озера є популярною літньою активністю, проте сильні опади, переповнення каналізаційних мереж та змив добрив з полів можуть спричиняти спалахи захворювань. Як розпізнати, коли небезпека для здоров’я є найвищою?
У спекотний суботній день, коли сонце пече нещадно, біля спуску до води в Лондоні зібралася черга охочих поплавати. Вони одягнені в халати, а в руках тримають мерехтливі смартфони. Програма для оцінки якості води сигналізує про помаранчевий рівень небезпеки для Темзи в межах столиці.
Деякі люди байдуже знизують плечима, відкладають свої ґаджети і попри попередження про можливий скид стічних вод, заходять у воду, жартуючи, що отримають “трохи вітаміну S” (скорочення від англійського “sewage”, що означає стічні води).
Інші, більш обачні, зупиняються. Вони вдихають повітря біля річки, згадують про нещодавню зливу, що пройшла містом, і вирішують цього разу утриматися від купання.
Плавання у природних водоймах за останнє десятиліття набуло неабиякої популярності, від Великої Британії та США до Австралії, і завжди було традиційною літньою розвагою в Україні.
Дослідження вказують на те, що перебування біля води або у ній позитивно впливає на психічне самопочуття та знижує рівень стресу.
Однак, разом з тим, служби охорони здоров’я регулярно застерігають про ризики забруднення та mahdollвість виникнення хвороб, які можуть ховатися в озерах та річках. Отже, купання в природних водоймах несе в собі потенційні загрози.
Наскільки безпечним є занурення в озеро, ставок чи річку? І чи можна самостійно оцінити, коли краще утриматися від купання?
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Плавання у відкритій воді стало дуже популярним, але ризики зараження інфекціями часто залишаються непоміченими
Стічні води, щури й токсичні водорості
Майже два століття тому спекотна погода, поєднана із серйозно забрудненою Темзою, спричинила настільки нестерпний сморід, що цей період увійшов в історію як “Велика духота”. Громадське обурення через сморід стимулювало реформи, включаючи створення нової системи каналізації Лондона.
Сьогодні річка прикрашена яскравими плавучими буями та плавцями у спеціальних шапочках.
Схожу картину можна спостерігати вздовж відновлених водних артерій – від Сени до Дунаю та Гудзону. У Базелі, Швейцарія, деякі підприємства навіть вручають новим співробітникам “wickelfisch” – сумку для збереження речей сухими під час плавання.
Річки, які колись вважалися відкритими стоками, тепер дедалі частіше розглядаються як чисті та придатні для купання.
Париж інвестував приблизно 1,4 мільярда євро в очищення Сени, зокрема спорудивши величезний підземний резервуар біля Аустерліца. Він здатний вмістити близько 50 тисяч кубічних метрів води – це приблизно 20 олімпійських басейнів – для утримання дощової води, запобігаючи її негайному скиданню у річку.
Тим часом лондонська система Tideway, 25-кілометровий тунель уздовж Темзи, зможе зберігати близько 1,6 мільйона кубічних метрів суміші стічних та дощових вод перед їх очищенням. Уряди дедалі частіше визначають нові офіційні місця для купання.
Проте, одна літня злива може нівелювати результати тижневих зусиль з покращення якості води, адже погодні умови часто спричиняють її різке погіршення.
У США скиди дощової води та переповнення каналізаційних систем є одними з основних джерел забруднення, що змушує владу попереджати людей про небезпеку або тимчасово закривати пляжі біля озер та узбережжя.
«Після сильних дощів та штормів міські річки стають небезпечними для купання з мікробіологічної точки зору, щонайменше, протягом 24–72 годин», – зазначає Ізабель Дутерело Солер, старша викладачка мікробіології Шеффілдського університету у Великій Британії.
Основною причиною цього є переливи каналізації, стік із поверхні землі та підняття осадів з дна, додає дослідниця.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Багато каналізаційних систем скидають надлишки стічних вод у водойми після сильних дощів, що підвищує ризик поширення патогенів. На фото – Дніпро у Києва на Трухановому острові
«Коли дощ стає надто інтенсивним, ці системи можуть бути перевантажені», – додає вона. У таких випадках водоканали скидають воду, забруднену стічними водами, безпосередньо в річки, щоб уникнути потрапляння її назад у житлові будинки або перевантаження очисних споруд.
Такі місця скиду відомі як комбіновані каналізаційні переливи. Це отвори або споруди, через які суміш дощової та стічної води потрапляє до водойм під час сильних опадів.
Серед любителів плавання у відкритих водоймах зафіксовано значні спалахи інфекційних захворювань, причому ризик пов’язаний із проковтуванням річкової води.
Навіть коли регулярні тести якості води не виявляють відхилень, купання в річці все одно може призвести до серйозного захворювання – залежно від конкретних умов у день відвідування.
Дослідження впливу плавання у відкритих водоймах на здоров’я демонструють чітку залежність: чим інтенсивніший контакт людини з водою (особливо якщо вона її ковтає), тим вищий ризик виникнення шлунково-кишкових розладів.
Найбільш виражене зростання ризиків спостерігається під час таких видів активності, як серфінг, коустеринг (пересування вздовж узбережжя з елементами плавання, скелелазіння та стрибків у воду) та екстремальний каякінг.
Діти, як правило, піддаються більшому ризику, ніж дорослі, частково тому, що під час плавання вони частіше ковтають воду.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Дотримуючись певних правил безпеки, можна знизити ризик захворювання після купання у природних водоймах
Більшість таких недуг обмежуються короткочасними епізодами діареї або спазмами в животі. Однак, трапляються випадки, коли збудники можуть бути значно небезпечнішими.
Лептоспіроз – бактеріальне захворювання, що передається через сечу гризунів та сільськогосподарських тварин – може призвести до відмови органів і навіть смерті.
У країнах з помірним кліматом це захворювання є відносно рідкісним, але, наприклад, у Великій Британії були зафіксовані спалахи серед триатлоністів, які брали участь у змаганнях з плавання у відкритій воді.
Органи охорони здоров’я надають такі рекомендації:
- Уникайте купання у паводкових водах та місцях, де спостерігається велика популяція гризунів.
- Намагайтеся ковтати якомога менше води.
- Приймайте душ одразу після плавання.
- Закривайте рани та подряпини перед зануренням у воду.
- Звертайтеся за медичною допомогою, якщо після купання у водоймі з’являються такі симптоми, як підвищена температура, озноб або головний біль.
Повільні або теплі ділянки річок також можуть сприяти розмноженню ціанобактерій, відомих як синьо-зелені водорості. Вони можуть виділяти токсини, що подразнюють шкіру та очі, а в окремих випадках – впливати на печінку або нервову систему людини.
Ознаки небезпеки
Прості запобіжні заходи: не купайтеся, якщо вода має очевидні ознаки “цвітіння” – вона каламутна, непрозора, має зеленуватий, синьо-зелений або “горохово-зелений” відтінок, виглядає так, ніби в неї додали зелену фарбу, або якщо на поверхні спостерігаються скупчення, смуги, плівка чи піна вздовж берегів або на водній поверхні.
Саме помітна плівка на поверхні найчастіше може вказувати на потенційно небезпечний рівень токсинів.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Не купайтеся, якщо вода має помітні ознаки "цвітіння"
Також безпечніше утриматися від купання протягом кількох днів після шторму або інтенсивних дощів.
Варто перевірити воду на наявність ознак цвітіння, коричневого відтінку, спричиненого стоками, слідів стічних вод або хімічного запаху. Ще одна тривожна ознака, яка свідчить про те, що краще не заходити у воду, – це поява мертвої риби.
Інший ризик, пов’язаний із плаванням та іншими видами діяльності у природних водоймах, – це антибіотикорезистентність (стійкість бактерій до антибіотиків).
Дослідження показують, що люди, які регулярно займаються серфінгом, значно частіше, ніж інші, мають у кишечнику бактерії Escherichia coli (кишкову паличку), стійкі до антибіотиків. Такі “супербактерії” присутні не лише в морях, але й у річках.
«Стійкі до антибіотиків бактерії присутні в річках. Вони можуть потрапити туди з джерел забруднення, таких як очисні споруди», – пояснює Ізабель Стентон, мікробіологиня з Британського центру екології та гідрології.
Ця антибіотикорезистентність, додає Ізабель Дутерело Солер, ускладнює лікування будь-яких інфекцій, якщо людина ними заразиться.
Тести не показують усієї картини
Багато плавців припускають, що офіційні перевірки якості води виявляють усі основні ризики. Однак, ситуація значно складніша, особливо коли мова йде про річки.
Згідно з європейськими нормами щодо якості води для купання, у визначених місцях регулярно перевіряють два ключові показники фекального забруднення: кишкову паличку (E. coli) та кишкові ентерококи.
В Англії Агентство з охорони навколишнього середовища зазвичай проводить близько 20 відборів проб за сезон у кожному такому місці. Оцінки якості води – “відмінна”, “добра”, “задовільна” або “погана” – ґрунтуються не на одному вимірюванні, а на даних, зібраних за попередні чотири роки.
Автор фото, Getty Images
Ситуація в США подібна, хоча правила можуть відрізнятися залежно від штату.
Федеральні рекомендації також фокусуються на тих самих індикаторах фекального забруднення – E. coli (переважно для прісних вод) та ентерококах (особливо для морських вод), а не на регулярному тестуванні всіх можливих патогенів.
Багато пляжів на узбережжі США та біля Великих озер контролюють якість води, але частота перевірок залежить від конкретного місця (часто це раз на тиждень, іноді частіше).
Водночас, отримання результатів зазвичай займає 24-48 годин, тому попередження для громадськості можуть з’явитися вже після того, як люди встигли поплавати. Існують більш швидкі методи виявлення на основі ДНК, але їх застосовують не всюди.
По суті, сучасна система моніторингу призначена для відстеження довгострокових тенденцій і найкраще працює у відносно стабільних прибережних зонах. Вона менш ефективна для швидких рішень, наприклад, чи безпечно купатися в річці вранці після сильної зливи, оскільки короткочасні сплески забруднення можуть залишитися непоміченими під час планових перевірок.
Оскільки забруднення значною мірою залежить від погоди, навіть офіційно дозволене для купання місце інколи може бути небезпечним.
Інтенсивні опади часто піднімають стічні води та сільськогосподарські відходи з ґрунту, а також перевантажують каналізаційні системи, що призводить до різкого зниження якості води.
Загалом, внутрішні водойми – річки, ставки та озера – за показниками якості води часто поступаються морським узбережжям, оскільки вони мають більший контакт із забрудненнями з суші, а вода в них не розбавляє їх так ефективно, як морська.
У сільськогосподарських регіонах сильні дощі змивають гній та ґрунт із полів у річки, викликаючи короткочасні піки кількості бактерій – індикаторів фекального забруднення – та додаючи поживні речовини, що сприяють розмноженню водоростей та ціанобактерій.
Якщо коротко, то попередження корисні, але вони не замінюють власної оцінки ситуації – варто брати до уваги стан води, погоду та те, хто саме має намір купатися.
Утримання від купання протягом кількох днів після шторму або сильних дощів може бути безпечнішим вибором.
Також слід звертати увагу на:
- Цвітіння води.
- Каламутність.
- Коричневі потоки після злив.
- Запах стічних вод або хімікатів.
- Піну або плівку на поверхні.
- Зелену воду кольору “горохового супу”.
- Мертву рибу.
Місця, що знаходяться далеко від каналізаційних скидів, портів, стоянок човнів та пасовищ, зазвичай чистіші та безпечніші, ніж ділянки поблизу джерел забруднення.
Особливу обережність слід виявляти людям з ослабленим імунітетом, тим, хто хворіє, має відкриті рани, а також дітям.
Крім забруднення, небезпеку становлять холодна вода, сильні течії та купання на самоті, без людей, які могли б надати допомогу в екстреній ситуації.
Ідея полягає не в тому, щоб уникати річок. Але задоволення від плавання в природних водах найкраще зберігається тоді, коли ентузіазм поєднується з обережністю, правильним вибором часу та знанням місцевих умов.