Археологічні знахідки вказують на те, що третина давніх спільнот облаштовувала місця поховання своїх близьких поблизу кухонь та спалень.
Місце розкопок / © earth.com
Зміст
Протягом багатьох століть межа між світом живих та світом мертвих була значно менш чіткою, ніж сьогодні. У стародавні часи люди регулярно ховали своїх покійних родичів безпосередньо під підлогою своїх домівок, на подвір’ях або біля входу.
Однак, нове ґрунтовне дослідження вчених з Музею Філда в Чикаго проливає світло на причини, чому ця давня традиція, яка колись була поширеною на всіх континентах, майже повністю зникла з нашого життя, та як на це вплинули глобальні історичні трансформації, зазначає Earth.com.
Що відомо про поховання померлих у помешканнях
Керівник дослідження Сабіна Цвечек зазначила, що в давнину живі та мертві співіснували в межах спільних поселень. Хоча сьогодні поховання в житлах трапляються вкрай рідко, етнографи й надалі документують таку традицію в різних частинах світу.
Прагнучи зрозуміти закономірності цього звичаю, науковці провели аналіз даних про 60 суспільств з архіву Єльського університету. Результат здивував дослідників: лише 12% із них ховали померлих у своїх оселях.
Щоб з’ясувати причину такої низької відсоткової частки, Сабіна Цвечек разом із колегами з Єльського та Північно-Західного університетів проаналізувала додаткові дані з 49 археологічних пам’яток по всьому світу.
Результат виявився вражаючим: стародавні знахідки показали, що приблизно 33% досліджених спільнот ховали членів родини безпосередньо в будинках або поруч з ними. Яскравим прикладом є мексиканське поселення Ель-Пальмільо (700–850 рр. н. е.), де родичі мали доступ до підземних гробниць прямо з внутрішнього двору оселі.
Ймовірні причини поховання в оселях
Тривалий час існувала гіпотеза, що прагнення ховати померлих поруч із житлом пов’язане з переходом до осілого способу життя — нібито так родини намагалися закріпити за собою права на землю у постійних поселеннях. Однак, реальні цифри спростували це припущення: осілі спільноти практикували такі поховання не частіше, ніж кочові племена.
«Ми встановили, що не існує сильного зв’язку між тим, наскільки тимчасовим чи постійним було суспільство, і тим, наскільки ймовірно, що воно практикуватиме поховання в житлових приміщеннях», — зазначила Цвечек.
Причини зникнення цієї практики
Головною причиною зникнення цієї традиції в пізніших джерелах виявився зовнішній вплив. Згідно з етнографічними записами, більшість спільнот відмовилися від поховань у будинках під впливом колонізації та поширення світових релігій.
«В етнографіях, які я читала, антропологи часто стверджують, що в описаному суспільстві раніше практикувалися житлові поховання, але вони припинилися, коли в ці місця прибули основні організовані релігії та колонізація», — розповіла Цвечек. Частина громад почала ховати померлих на християнських цвинтарях за межами поселень, а інші перейшли до кремації через поширення індуїзму.
«Схоже, що колонізація справді вплинула на похоронну практику в глобальному масштабі протягом останніх чотирьох століть і пізніше, і саме тому житлові поховання набагато рідше зустрічаються в етнографічних записах», — підсумувала дослідниця.
Утім, співавтор дослідження та куратор Музею Філда Гері Файнман зауважує, що глобальна колонізація не пояснює всіх трансформацій, адже в багатьох регіонах традиції змінилися ще до неї.
Раніше пацієнт, який пережив клінічну смерть, поділився моторошними подробицями свого досвіду, пов’язаного з поверненням до життя під час реанімації, зокрема відчуттями, які виникли в момент повернення до власного тіла.
Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати