Президент України Володимир Зеленський 18 вересня прибув до США для участі в заходах Генеральної Асамблеї ООН, зустрічей із високопосадовцями та військовим керівництвом країни. 21 вересня він втретє за час повномасштабної війни зустрічатиметься з президентом США Джо Байденом. Головна тема – підтримка України в такий турбулентний період. Голова ГО «Інститут американістики» Владислав Фарапонов проаналізував ситуацію та вивів три поради Зеленському напередодні візиту до Вашингтона.
Forbes Ukraine випустив новий номер журналу. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: перший список найкращих роботодавців для ветеранів, список перспективних молодих українців «30 до 30», 40 компаній, які вийшли на іноземні ринки під час війни, історії Марії Берлінської, Всеволода Кожемяки та загалом майже два десятки текстів.
У четвер, 21 вересня, президент України Володимир Зеленський утретє зустрінеться зі своїм американським колегою Джо Байденом, а також лідерами нижньої та верхньої палат Конгресу США та лідерами основних партій: Республіканської та Демократичної. Найімовірніше, це остання зустріч у цьому календарному році такого рівня з американською стороною.
Але цією зустріччю двостороння робота Україна–США не завершується. Штати досі хочуть бачити сильного союзника у вигляді Україні. Сильного не тільки ззовні, а й з точки зору інституційної спроможності.
Візит Зеленського наприкінці вересня 2023 року особливий тим, що він відбувається під час де-факто вже кампанії на праймеріз.
Республіканська партія вже розпочала телевізійні дебати кандидатів у президенти, у січні 2024 року – перші голосування на праймеріз. Збереження підтримки України Штатами у такий турбулентний період своєю чергою є найважливішим завданням для України.
Ось три рекомендації, до яких слід дослухатись Зеленському та українській делегації напередодні зустрічей у Вашингтоні.
Президент України Володимир Зеленський виступає під час Генеральної Асамблеї ООН у штаб-квартирі ООН 19 вересня 2023 року в Нью-Йорку. Фото Getty Images
Подякувати за підтримку не тільки владі США, а й американцям
Рекомендація номер один: як не парадоксально, треба подякувати за підтримку. До того ж не тільки президенту Байдену, Конгресу, а й звичайним американцям.
Американські політики перейняті ідеєю, про те, що підтримка України залежить від думок та настроїв народу. Майже одночасно з візитом Володимира Зеленського на Капітолійський пагорб Конгрес буде голосувати за додатковий пакет фінансування, частина якого спрямована на підтримку України.
Напередодні візиту українського президента, спікер Палати представників Кевін Маккарті заявив, що не може гарантувати успішне голосування щодо резервування наступного пакета допомоги для Києва в розмірі $23 млрд. Натомість натякнув на розмову щодо підзвітності допомоги.
Важливо в цьому контексті перетворити цю дискусію на конструктивну розмову та пам’ятати, чим більше американські законодавці будуть упевнені в реалізації допомоги за призначенням, тим менше аргументів буде стосовно зменшення або припинення допомоги.
Не дати затиснути Україну у внутрішню політику США
Зважаючи на надзвичайно високий рівень допомоги Україні за короткий період часу, американські політики, зокрема законодавці, будуть все частіше висловлюватись з приводу стратегії США щодо війни Росії проти України.
Це чудова нагода нагадати про те, що стратегія «підтримка до того часу, скільки буде потрібно» могла б бути замінена на «перемога України якнайшвидше».
Треба говорити про спільну перемогу над Росією і пояснювати на прикладах важливість врятування життів українців. На прикладах довести ще раз, що ми можемо перемогти Росію та не поступимось людьми та територією.
Президент України Володимир Зеленський бере участь у 78-й сесії Генеральної Асамблеї ООН у штаб-квартирі ООН 19 вересня 2023 року в Нью-Йорку. Фото Getty Images
Говорити про майбутнє
Слід продовжувати говорити про майбутнє. Сполучені Штати прагнуть уже почати працювати над стратегією довготривалих відносин з Україною. В цьому аспекті Україна вже розпочала перемовини зі США щодо гарантій безпеки.
Варто наполягати на моделі Тайваню, в якій підтримка з боку Америки прописана у внутрішньому законодавстві США. Проте приклади Японії та Південної Кореї доводять, що двосторонні безпекові угоди теж працюють десятиліттями.
Україна, на відміну від цих двох держав, не просить про перебування американських військ на власній території. Цілком можливо, що США також захочуть почути стратегію повернення «життя» на звільнені території та ті, які будуть звільнені в майбутньому.
Для України було б надзвичайно важливо почути підтримку у звільненні Криму, адже саме США мають найбільш визначну історію невизнання анексій у всьому світі.
