Посилання скопійовано
З огляду на припинення функціонування українського морського транспортного шляху, гірничо-металургійний сектор України змушений буде зупинити частину своїх виробничих потужностей, що може призвести до зниження обсягів виробництва на 35%.
Цей прогноз було озвучено аналітичним центром GMK Center.
Припинення роботи морського транспортного коридору не слід розглядати як повторення ситуації, яку галузь вже переживала, коли українська металургія витримала повну блокаду морського експорту у 2022 році, йдеться у матеріалі.
«З урахуванням усіх обставин, 2026 рік видається для галузі складнішим, ніж перший, найкритичніший рік повномасштабної агресії. Причина полягає не стільки в самому факті закриття морського шляху, скільки в змінах, що відбулися навколо нього», – зазначає Андрій Тарасенко, провідний аналітик GMK Center.
За перше півріччя поточного року морські порти забезпечували 50% експорту української сталі, 95% експорту чавуну та 50% експорту залізної руди.
GMK Center нагадує, що у 2022 році Європейський Союз відповів на виклики розширенням доступу до свого ринку шляхом запровадження автономних торговельних заходів, які фактично скасували мита та торговельні бар’єри для українського експорту в критичний для країни період. Ринок ЄС виступив як механізм компенсації втраченого морського торговельного шляху.
У 2026 році, у разі аналогічного шоку, європейська сторона діє навпаки. З липня набув чинності режим імпортних квот, який зменшить експорт сталі з України до країн Європи на 60% порівняно з показниками 2025 року.
«Таким чином, у момент, коли альтернативні канали збуту і так звужуються до сухопутних маршрутів до сусідніх держав, єдиний доступний великий ринок сам обмежує можливості для українських виробників», – підкреслює Тарасенко.
За розрахунками GMK Center, запровадження імпортних квот призведе до скорочення експорту сталевої продукції з України на 1,3–1,5 мільйона тонн.
Однак, імпортні квоти ЄС поширюються лише на готову сталеву продукцію. Майже половина морського експорту припадає на напівфабрикати (зокрема, квадратні заготовки), які постачалися до Болгарії, Румунії, Туреччини, Італії та Іспанії для подальшої обробки. За перші шість місяців 2026 року цей обсяг становив приблизно 520 тисяч тонн.
«Важливо те, що ці обсяги не підпадають під режим квот, тобто їх можна було б продовжувати постачати морським шляхом. Саме сегмент напівфабрикатів зазнає найбільших втрат. Пошук альтернативних сухопутних шляхів для напівфабрикатів є економічно недоцільним, зважаючи на те, що маржинальність таких поставок і так є майже нульовою через виплати в рамках CBAM», – пояснює Тарасенко.
За його словами, до зазначеного прямого скорочення виробництва внаслідок дії імпортних квот ЄС додається ще приблизно мільйон тонн річного зменшення обсягів у сегменті напівфабрикатів, які втратили життєздатний шлях експорту.
У 2022 році залізорудний сектор зумів вижити переважно завдяки експорту через європейські порти. Цьому сприяли високі ціни на руду, які трималися на рівні близько $120 за тонну дрібної залізної руди в Китаї. Наразі ситуація протилежна: ціни на залізну руду стабільно знижуються і вже перебувають нижче позначки $98 за тонну. За такої цінової кон’юнктури експорт через європейські порти, який у 2022 році був рятівним рішенням, нині просто не є економічно вигідним.
Значна частина потужностей з видобутку залізної руди, ймовірно, буде зупинена, а виробництво в секторі може скоротитися на 35% порівняно з першою половиною 2026 року, прогнозує аналітичний центр.
Удар припадає не лише на експортну, а й на імпортну складову балансу. Після втрати Покровської вугільної групи українські металургійні підприємства працюють на імпортному вугіллі, причому близько 70% цього імпорту здійснюється зі Сполучених Штатів та Австралії.
«Тепер, без морського транспортного шляху, вугілля потрібно доставляти до одного з європейських портів, а звідти везти в Україну залізницею. Цей маршрут може виявитися вдвічі дорожчим за попередній, що призведе до зростання вартості вугілля приблизно на 15%», – йдеться у повідомленні.
За прямими розрахунками, припинення роботи морського транспортного коридору обійдеться вітчизняній металургії у $150–200 мільйонів збитків щомісяця лише від скорочення експорту. Однак ця цифра не враховує опосередковані наслідки: зростання витрат на транспортування сировини, збільшення питомих операційних витрат на тонну сталі через втрату ефекту масштабу та ризик повної зупинки окремих виробничих ліній.
Нагадаємо:
Станом на 23 липня рух кораблів, що прямували до чорноморських портів України, було призупинено через загрози російських атак. Цьому передували тижні повітряних атак на українську портову інфраструктуру в Чорноморському регіоні.
Інтенсивність російських ударів по українській портовій інфраструктурі продовжує зростати: у липні було зафіксовано 67 атак на порти, 35 на судна в акваторіях портів та 22 атаки на судна, що рухалися Українським морським коридором.
Південний гірничо-збагачувальний комбінат розпочав процес зупинки видобутку та тимчасового скорочення виробничих потужностей. Рішення було ухвалено через постійні атаки російських загарбників на цивільні торговельні судна, які прямують до чорноморських портів.
Внаслідок тиску Росії на український морський коридор, українські трейдери почали переорієнтовувати частину експорту пшениці та інших вантажів на Дунай, проте в основному експортери не готові компенсувати втрату морського каналу будь-якою ціною і вичікують.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: epravda.com.ua