Польща занурилася у внутрішньополітичну нестабільність. Моравецький залишає пост, але декларує намір повернутися
Польське політичне поле переживає одну з найсуттєвіших криз останньої чверті століття: від правоконсервативної партії «Право і Справедливість» (PiS) Ярослава Качинського відокремилося та вирушає у самостійне плавання значне ліберальне крило – експрем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький та близько сорока його найближчих соратників. Рішення про припинення членства в PiS для учасників організації «Розвиток плюс», заснованої Моравецьким минулого року, було оголошено Качинським у минулу п’ятницю.
Цей розкол у польському правому таборі обіцяє запеклу політичну боротьбу за електорат напередодні парламентських виборів у Польщі, що відбудуться через рік. Тому Укрінформ проаналізував, що це означає для країни та як ці зміни вплинуть на українсько-польські взаємини.
«Я ТЕБЕ ПОРОДИВ, Я ТЕБЕ І ЗНИЩУ»
Цей вислів з твору Миколи Гоголя «Тарас Бульба» якнайкраще ілюструє ситуацію навколо відсторонення Моравецького від PiS. Однак, на відміну від Гоголівського Андрія, не цілком мирне розставання експрем’єра Польщі з провідною консервативною партією країни не означає його політичного кінця. Більше того, це знімає з Моравецького певні партійні обмеження, відкриваючи йому ширші політичні перспективи, хоча й з невизначеним на даний момент результатом.
Саме Качинський залучив Моравецького до великої політики. Батько експрем’єра Польщі, Корнель Моравецький, також протягом десятиліть активно займався політичною діяльністю. Спочатку він був діячем опозиції в комуністичній Польщі та засновником організації «Солідарність, що бореться» (Solidarność Walcząca), а згодом, у демократичній Польщі, неодноразово балотувався на посаду президента та був депутатом Сейму. Нездійснені політичні амбіції батька передалися синові, який значною мірою втілив їх у життя. Проте його прагнення значно масштабніші. Моравецький-син пішов у політику, залишивши успішну кар’єру в бізнесі, не для того, щоб залишатися на її периферії.
Історик та фінансист за освітою, 58-річний Моравецький зробив блискучу кар’єру у банківській сфері. Він майже 10 років очолював правління польського банку BZ WBK. Звідти доволі несподівано прийшов до влади на найвищому рівні. Завдяки протекції Качинського, банкір Моравецький у 2015 році одразу обійняв посаду віцепрем’єр-міністра розвитку в однопартійному уряді PiS, а з 2017 року і до поразки PiS на парламентських виборах 2023 року був прем’єр-міністром Польщі. Моравецький, який до цього не мав політичного досвіду та близьких соратників у владі, спирався виключно на прихильність та безмежну підтримку Качинського. Очевидно, що така стрімка кар’єра викликала заздрість у старожилів PiS, які вже тоді почали формувати проти нього опозицію всередині партії. Однак відкрите протистояння розгорілося лише після втрати влади партією Качинського у 2023 році.
«МАСЛЯРІ» ПРОТИ «ХАРЦЕРІВ»
За сім років перебування при владі Моравецький еволюціонував від політичного одинака до лідера значного неформального об’єднання, яке налічує 40 депутатів Сейму, одного сенатора та трьох євродепутатів. Це об’єднання неофіційно називають «харцерами» (від польського слова harcerz – скаут), оскільки багато його членів походять з польського скаутського руху. Їхніми опонентами в PiS є група впливових політиків, наближених до Качинського. Це неформальне об’єднання називають «маслярами» (через інцидент у літаку LOT кілька років тому, коли один із політиків цієї фракції висловив протест щодо масла німецького виробника на борту польського літака).
Після поразки на виборах 2023 року Моравецький не приховував своїх амбіцій щодо лідерства в PiS після Качинського. Восени 2024 року він офіційно повідомив про свою готовність балотуватися на президентських виборах від PiS, але тоді Качинський обрав безпартійного Кароля Навроцького. Пізніше експрем’єр також наполягав, щоб його висунули кандидатом на посаду прем’єр-міністра в наступному уряді PiS, однак і тут Моравецький зазнав невдачі: кандидатом від партії на посаду глави уряду став Пшемислав Чарнек – представник «маслярів».
Розуміючи, що втрачає позиції та перспективи в PiS, Моравецький почав активно розбудовувати окрему структуру, і восени 2025 року виникла організація «Розвиток плюс». Згодом «масляри» переконали Качинського, що експрем’єр послаблює та прагне зруйнувати PiS зсередини. Оскільки кількамісячні закулісні переговори не принесли результатів, Качинський поставив ультиматум, наголосивши, що в PiS не може існувати жодних інших організацій, які послаблюють партійну структуру, і тому їх слід ліквідувати. Усі депутати мали підписати декларацію про свою лояльність до PiS. «Масляри» погодилися з цим, розпустивши своє нещодавно створене об’єднання «Насамперед Польща». Моравецький та його оточення відмовилися підписувати декларацію лояльності та ліквідовувати об’єднання «Розвиток плюс». Після цього Качинський, аби зберегти керованість партією, був змушений оголосити, що PiS залишають кілька десятків із приблизно 200 депутатів PiS у польському Сеймі. Офіційно це рішення має бути затверджено на засіданні керівництва партії у вівторок, 28 липня, але це є простою формальністю. Хоча Моравецький стверджував, що не мав наміру виходити з PiS, а його з партії «виштовхали», насправді експрем’єр уже давно не бачив для себе перспектив у цій партії та шукав можливості виходу з неї.
ПОЛІТИЧНИЙ ЛАНДШАФТ ПІСЛЯ РОЗКОЛУ В PIS
Вихід ліберального крила з партії «Право і Справедливість» безумовно послаблює позиції PiS серед польських правих сил. На даний момент ця політична сила посідає друге місце за впливовістю в Польщі після «Громадянської коаліції» Дональда Туска. За неї зараз готові віддати свої голоси 20-25% виборців. Однак відхід Моравецького означає, що ця політсила втрачає 5-8% потенційних виборців. Це не дуже вигідно для Качинського, але всім його політичним опонентам – навпаки. Прем’єр-міністр Польщі, лідер «Громадянської коаліції» Дональд Туск уже заявив, що «не буде плакати» через розкол у партії, яка є найбільшим конкурентом його політсили. Свій шанс у послабленні PiS бачить також націоналістична «Конфедерація» Кшиштофа Босака та Славоміра Ментцена, для яких PiS починає перебувати в зоні політичної досяжності, а отже, націоналісти прагнутимуть випередити партію Качинського на виборах 2027 року і стати другою за впливовістю політсилою Польщі з претензією на серйозні владні посади у разі формування коаліції та уряду.
Моравецький та його політична сила, яка ще формально навіть не існує, вже зараз може розраховувати на проходження до Сейму з 5-8% голосів виборців і бути впливовим гравцем у польському парламенті, особливо якщо наступну коаліцію формуватимуть праві.
Фрагментація правого політичного поля Польщі за відсутності явного лідера відкриває значні шанси на зміцнення позицій для президента Польщі Анджея Дуди. Найближчою політичною метою Дуди є об’єднання всіх правих сил задля створення спільного виборчого списку на виборах до Сенату у 2027 році.
Невипадковою є ініціатива Дуди, яка з’явилася одразу після заяви про розкол у PiS. Кілька сотень молодих поляків віком від 18 до 26 років отримали запрошення наприкінці серпня на великий культурно-спортивний захід у президентській резиденції в Юраті на узбережжі Балтійського моря. Польські політичні експерти вважають це сигналом, що Дуда прагне стати справжнім неформальним лідером правого крила, використовуючи поступове послаблення впливу 77-річного Качинського.
ЯК ЦІ ПОДІЇ ВПЛИНУТЬ НА ВІДНОСИНИ З УКРАЇНОЮ
Розкол у PiS послаблює як цю політичну силу, так і правий фланг Польщі загалом. Чим більше буде партій на правому політичному просторі, які конкуруватимуть за консервативний електорат, тим кращими будуть шанси на збереження влади у ліволіберальних сил, які налаштовані на більш активну співпрацю з Україною.
З іншого боку, ця фрагментація означає більш жорстку та безкомпромісну боротьбу за правих виборців, а відтак – активне розкручування тем, пов’язаних з Україною та українцями. Давно відомо, що польські крайні праві часто будують свої електоральні кампанії на антиукраїнській риториці. Можна очікувати, що таких антиукраїнських тем генеруватиметься ще більше. Нестабільність та роздрібненість правого політичного поля у Польщі також грають на руку Росії, яка в цьому бачитиме свій шанс для подальшого активного просування антиукраїнських наративів у польський публічний простір, де через історичні суперечки з Україною сформувався доволі сприятливий ґрунт для російської пропаганди та дезінформації.
Дехто вважає, що з появою нової політсили Моравецького, яка тяжіє до політичного центру, на польській правиці з’явиться сила, позитивно налаштована на співпрацю з Україною і не використовуватиме антиукраїнську риторику в політичній боротьбі. Це може бути помилковим розрахунком. Попри те, що уряд Моравецького за перші півтора року повномасштабної війни Росії проти України надав Києву 90% від загальної польської військової допомоги, сам експрем’єр має доволі критичне ставлення до України. Варто зазначити, що за п’ять років прем’єрства, до початку повномасштабної агресії РФ, він жодного разу не відвідав сусідню Україну, попри неодноразові запрошення з українського боку. Моравецький не приховував, що розглядає відносини з Україною крізь призму складної історії двосторонніх взаємин першої половини XX століття. У цьому контексті він неодноразово згадував родинні спогади своєї матері, яка походить із нинішньої Івано-Франківщини, та її розповіді про антипольські дії УПА. З іншого боку, на відміну від нинішнього кандидата PiS на посаду прем’єр-міністра Польщі Пшемислава Чарнека, який виступає за припинення будь-якої співпраці та допомоги Україні до моменту вирішення історичних проблем, Моравецький має більш прагматичний підхід. Позитивним є також те, що в близькому оточенні Моравецького є люди, які доволі позитивно ставляться до України і можуть впливати на формування політики.
Загалом, криза у найбільшій консервативній партії Польщі, ймовірно, спричинить певну нестабільність на польській політичній арені. Відверто антиукраїнські та проросійські сили точно не знайдуть підтримки у партії Моравецького, але подальша роздрібненість правого політичного флангу сприятиме Росії у просуванні антиукраїнської риторики, якою користуватимуться для здобуття електоральних балів.
Розкол у PiS може стати сигналом втрати позицій колись всесильним Качинським і шансом президента Дуди стати номером один серед правих. Фрагментація збільшить політичну вагу крайніх націоналістів, а з іншого боку – підвищить шанси ліволіберального уряду Туска на збереження влади після парламентських виборів 2027 року.
Юрій Банахевич, Варшава
Фото: ОП, Prawo i Sprawiedliwość, Mateusz Morawiecki