Незважаючи на навмисні атаки ворога на книжкові сховища та наклади, поліграфічні підприємства та видавництва мають намір виконати свої зобов’язання.
У щоденних звітах про наслідки російських атак на українські міста, згадки про знищені типографії, видавничі компанії та спалені складські приміщення вже давно перестали бути поодинокими випадками. Укрінформ не раз детально висвітлював діяльність великих та малих видавництв, які зазнають колосальних збитків через цілеспрямовані напади противника.
Проте влітку 2026 року російський «книжковий тероризм» набув нового, ще більш тривожного виміру: об’єктом цілеспрямованих ударів окупантів стали шкільні підручники, за якими мали навчатися українські діти вже з 1 вересня. При цьому ворог чудово усвідомлював, що частину цих підручників немає чим замінити, адже цього року йдеться про нові навчальні програми та оновлені видання.
Ситуація зі знищенням навчальної літератури внаслідок прицільних ударів у липні та серпні досягла критичних масштабів. Урядовці та керівники поліграфічного та видавничого бізнесу одностайні: подібні обстріли є не просто випадковими влучаннями, а свідомою та систематичною спробою знищити українську освіту, мову та ідентичність.
ЧОРНИЙ ЛИПЕНЬ ДЛЯ ДРУКАРЕНЬ: УДАР ПО СТОЛИЦІ
Перший значний удар по підготовці до нового навчального року припав на середину літа, в період активного друку підручників. Під час обстрілу Києва 19 липня суттєвих пошкоджень зазнала поліграфічна інфраструктура міста, зокрема друкарня «Конві», де, за даними ЗМІ, згоріло близько 150 тисяч підручників.
Знищені приміщення друкарні. Фото: фб-сторінка Tetyana Berezhna.
Загалом, липневі атаки позбавили українські школи сотень тисяч нових книг. У коментарі виданню «РБК-Україна» Міністр освіти і науки України Андрій Бутенко окреслив масштаб втрат та першочерговий план дій: «Російський удар 19 липня призвів до знищення понад 410 тисяч шкільних підручників, зокрема для 4 та 9 класів. Такі втрати унеможливлюють своєчасну доставку підручників до навчальних закладів. Наклад доведеться друкувати наново, а передачу до освітніх установ відкласти щонайменше на кілька місяців. Поки триватиме друк нових підручників, там, де це буде необхідно, для навчання можна буде використовувати електронні версії».
УДАР ПО ХАРКОВУ: ПОЖЕЖА В ЛОГІСТИЧНОМУ ЦЕНТРІ «РАНКУ»
Не встигла галузь оговтатися від липневої трагедії, як 1 серпня 2026 року ворожі безпілотники атакували Харків. Ціллю став сучасний автоматизований логістичний центр видавничої корпорації RNK-Ranok – один із ключових дистрибуційних вузлів усієї книжкової галузі країни.
Про наслідки цієї атаки у ефірі харківського радіо «Накипіло» детально розповів голова наглядової ради видавництва Віктор Круглов. За його словами, внаслідок пожежі згоріло щонайменше 600 тисяч шкільних підручників, а також мільйони примірників іншої літератури. «Першого вересня ми надамо школам електронні версії підручників – вони у нас є. На друк нових накладів нам знадобиться щонайменше два-три місяці, тобто першого вересня частини підручників у школах точно не буде», – констатував Круглов.
Харків. Знищені склади у серпні. Фото: Укрінформ
Найбільш критичною є ситуація з підручниками Нової української школи (НУШ) для 4-х та 9-х класів, які потрапили під удар. Їх просто немає чим замінити у шкільних бібліотеках, оскільки вони створені за абсолютно новою навчальною програмою. «З першого вересня діти мають навчатися за новими підручниками та програмою. Це справжній геноцид нашої освіти», – наголосив керівник видавництва «Ранок».
Атака на харківський логістичний центр завдала болючого удару не лише по освітній сфері, а й по книговидавничій галузі в цілому. На складі зберігалися книги багатьох українських видавництв та дистриб’юторської мережі «Книголенд». Загалом під загрозою знищення або пошкодження опинилися 28 тисяч найменувань та близько 8 мільйонів примірників художньої, дитячої та навчальної літератури.
ЗАПОБІГТИ ПОВНІЙ КАТАСТРОФІ: ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ТА ПОШУК РІШЕНЬ
У ситуації зі знищенням харківських складів, попередні заходи безпеки врятували від повного колапсу. Для багатьох компаній з початку повномасштабного вторгнення головним питанням стало питання децентралізації складських приміщень, місць зберігання та резервів. Зокрема, видавництво «Ранок» завчасно розподілило загальний наклад у 2,5 мільйона підручників між чотирма резервними складами в різних регіонах. «Ми планово розподілили книжки на чотирьох резервних складах. Якби все було в одному місці, це була б справжня катастрофа для освіти», – пояснив Круглов.
Наразі видавці першочергово намагаються відновити друк саме шкільних підручників, проте головною перешкодою залишається брак фінансування. Зважаючи на те, що за два тижні до харківської трагедії було знищено 150 тисяч підручників у друкарні «Конві», стає очевидним: ворог систематично завдає ударів по ланцюжках книгодрукування.
За словами Віктора Круглова, за результатами зустрічей з Міністерством освіти і науки планується створення спільної робочої групи для пошуку екстреного фінансування та шляхів подолання кризи. Адже це виклик, який виходить далеко за межі окремих компаній – це питання виживання всієї української видавничої та освітньої системи.
ЩО СКЛАДНІШЕ: ЗБИТКИ ЧИ ВІДСУТНІСТЬ ПІДТРИМКИ?
Оцінити реальні масштаби втрат по всій країні найточніше може Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти» (ІМЗО). Саме ця організація виступає ключовим державним оператором: вона не лише адмініструє процедури замовлень, а й фактично координує весь логістичний процес – від виходу підручників із друкарень та їх розподілу на складах до доставки в регіональні департаменти та школи.
Очікувано, що 2026 рік став для ІМЗО справжнім випробуванням: як зазначає в коментарі Укрінформу директор Інституту модернізації змісту освіти Євген Баженков, саме цього року учнів 4-х та 9-х класів мали повністю забезпечити абсолютно новими навчальними матеріалами за програмами Нової української школи. Літо – це піковий період, коли підручники друкуються, сортуються, формуються у партії та відправляються до навчальних закладів. І саме в цей найбільш вразливий момент логістичного ланцюга ворог завдав двох послідовних ударів: 19 липня по київському підприємству «Конві Плюс» та 1 серпня по логістичному хабу в Харкові. Сумарно під час цих двох атак було знищено понад мільйон примірників: понад 400 тисяч у Києві та понад 600 тисяч у Харкові.
«Якщо враховувати загальну кількість знищених підручників, це становить приблизно 8% від усього накладу, який мав бути надрукований та доставлений до закладів освіти. Це відносно незначні цифри в загальному обсязі, але є окремі позиції підручників, які знищені на 100%. Йдеться про праці окремих авторів, які згоріли повністю», – пояснює Євген Баженков.
Фото: Tetyana Berezhna.
За словами керівника Інституту, наразі уряд, Міністерство освіти і науки та профільний комітет Верховної Ради шукають джерела для покриття втрат. Ситуація ускладнюється юридичними нюансами: згідно з умовами договору, саме видавництва несуть відповідальність за друк та доставку книг до шкіл. Держава виступає замовником і фінансує послугу, проте для невеликих видавничих компаній самостійно покрити мільйонні збитки від ракетних ударів – це непосильне завдання.
Наразі розглядаються два шляхи вирішення проблеми: залучення донорської допомоги та виділення компенсацій з державного бюджету. Однак остаточного механізму ще немає. «Питання поки не вирішено. Щодня проводяться наради, збирається додаткова інформація. Працюють Національна поліція та ДСНС, адже для виділення коштів чи компенсацій необхідно зібрати повний пакет офіційних документів», – підсумовує Баженков.
Поки посадовці шукають механізми підтримки на вищому рівні, самі виробники опинилися сам на сам із фінансовим хаосом та бюрократичними перепонами. Столична друкарня «Конві», яка зазнала удару 19 липня, втратила не лише надрукований наклад шкільної літератури, а й майже половину всього друкарського обладнання.
Комерційна директорка підприємства «Конві», з якою ми поспілкувалися, Вікторія Гайдай оцінює збитки у сотні мільйонів гривень, але наголошує, що навіть процесуальне оформлення руйнувань стає додатковим фінансовим тягарем: «Загальна сума збитків сягає близько 300 мільйонів гривень, підрахунки ще тривають. Але ми зіткнулися з додатковими абсурдними проблемами. Лише архітектурна комісія, яка прийшла зробити попередній звіт про пошкодження, виставила нам рахунок майже на 800 тисяч гривень з ПДВ – і це лише за надання акту оцінки пошкодженого майна».
Окрім фінансових вимог від оцінювачів, підприємство стикається з тривалою паперовою тяганиною. «Відверто кажучи, ми досі не отримали документів від ДСНС про те, що у нас був приліт, адже всі ці процедури займають дуже багато часу. Ми вже зареєстровані у всіх можливих реєстрах, але очікуємо на ці фінальні акти, щоб нам почали видавати офіційні документи. Без цих документів неможливо отримати пільгові кредити», – зазначає Гайдай.
На запитання про те, чи контактували державні органи з керівництвом постраждалої друкарні щодо допомоги чи компенсацій, комерційна директорка відповідає негативно: «Жоден державний орган з нами не спілкується. Ми звернулися з офіційним листом до Міністерства культури, але поки отримали лише формальну відповідь про реєстрацію звернення».
Вікторія Гайдай звертає увагу на ще один системний перекіс у дискусіях про відновлення галузі: «Держава говорить, що готується компенсувати збитки видавництвам, але про друкарні чомусь взагалі не йдеться. Про підтримку безпосередньо виробництва немає нічого – абсолютно нічого».
Незважаючи на зруйновані цехи, втрачене обладнання та відсутність прямої державної допомоги, «Конві» юридично зобов’язана виконати контракти та передрукувати знищені підручники. Для цього друкарня веде переговори з партнерами та шукає можливості кредитування. «Ми просимо постачальників і партнерів піти назустріч, аби ми мали змогу надрукувати повторний наклад. Дякуємо всім, хто надає матеріали з відтермінуванням оплати та суттєвими знижками. Паралельно шукаємо можливості пільгового кредитування в банках. Поки що ми розуміємо, що будемо виходити на рефінансування, але однозначно не зупинимося – будемо працювати далі в Україні», – підкреслює Вікторія Гайдай.
ЛОГІСТИЧНИЙ ЩИТ: ЯК ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ВРЯТУВАЛА ВІД ПОВНОГО КОЛАПСУ
Якби не логістична реформа, проведена кілька років тому, масштаби нинішньої катастрофи могли б стати фатальними для всієї української освіти. Раніше весь надрукований наклад звозили на єдиний центральний державний склад, і будь-яке влучання туди одразу б нівелювало всю підготовку до 1 вересня.
Євген Баженков пояснює, що саме врятувало ситуацію від повного колапсу: «Дуже важливо, що кілька років тому Міністерство децентралізувало доставку підручників. Сьогодні видавництво, яке друкує книжки, зобов’язане доставити їх безпосередньо до шкіл. Раніше ж усе доставляли на централізований логістичний хаб, а вже звідти розподіляли постачальникам. Якби цей механізм не змінили, втрати були б на порядок вищими».
Фото: Укрінформ.
Виникає логічне запитання: чому ж тоді в Харкові згоріла настільки колосальна кількість книжок? У місті кілька видавництв об’єднали логістику в єдину кооперацію, щоб спростити та здешевити доставку. До того ж Харків слугував ключовим вузлом для забезпечення всієї східної України. Але навіть за таких умов видавці намагалися розосередити літературу по різних локаціях, проте ворог поцілив саме туди, де зберігався основний масив.
Керівник Інституту модернізації змісту освіти переконаний – це не випадковість, і росіяни точно знали, куди спрямовували удар: «Окупанти б’ють по всьому, що схоже на великі склади. Але ми розуміємо: удар по підручниках був цілеспрямований. Два реактивні «Шахеди» прилетіли з різницею у кілька хвилин один за одним рівно в цей хаб у Харкові».
Зрозуміло, що росіяни продовжуватимуть завдавати ударів, щойно матимуть таку можливість. Тож освітянам та книговидавцям доводиться терміново змінювати правила гри, аби захистити надрукований наклад від нових атак.
«Зараз ми спільно з видавництвами та Міністерством опрацьовуємо нові запобіжні механізми. Вивчаємо всі можливі ресурси – розглядаємо і шкільні центри, і невеликі складські підприємства. Головна мета – максимально децентралізувати зберігання та сортування підручників. Якщо розосередити наклади по малих локаціях, ворог втратить можливість знищити їх одним чи двома ударами», – зазначає Баженков.
Поки видавці шукають кошти та папір для передруку знищених книжок (що займе щонайменше два-три місяці), діти не повинні залишатися без уроків. Перші місяці навчального року школярам доведеться навчатися з екранів планшетів та гаджетів.
Керівник Інституту запевнив, що освітня база до цього повністю готова: «З 2025 року обов’язково всі підручники, які друкуються, мають містити електронний інтерактивний додаток. Наразі цей формат доступний для 4, 8, 9-х класів. Їх можна знайти на сайті Всеукраїнська школа онлайн (ресурс Міністерства освіти). А по інших класах є електронні версії підручників у PDF-форматі. Якщо взагалі не буде доступу до інформації на папері, тимчасово буде доступний підручник в електронному вигляді».
Євген Баженков каже, що поки у школах триває канікулярний сезон, втім вже незабаром вчителів проінформують про предмети, де можливі затримки з паперовими версіями підручників: «ближче до навчального року, в 20-х числах серпня, проводитиметься «інформаційна» робота». На уточнююче запитання, коли очікують поставку всіх підручників, пан Баженков обережно і стримано відповів: «Якщо умовно завтра буде фінансування, то знадобиться додатково півтора-два місяці, щоб надрукувати та доставити втрачені наклади».
Українській школі не звикати до викликів напередодні 1 вересня – у різні роки навчальний сезон традиційно стартував із затримками нових підручників, а повномасштабна війна додала до цього нищівні російські обстріли. Освітній процес, звісно, не зупиниться: тимчасову паузу компенсують електронні версії, гаджети та гнучкість педагогів. Однак ситуація з втратою понад мільйона книжок підкреслила головне: держава досі намагається вирулювати в критичних ситуаціях за рахунок самовідданості приватного бізнесу.
Спілкування з видавцями та друкарями фіксує воєнні виклики: успішні запобіжні заходи, як-от розосередження складів, – це лише частина справи. Найбільший виклик – це відійти від довоєнних стандартів та схем і нарешті налагодити пряму, швидку й системну підтримку книговидавничої галузі, яка опинилася під подвійним тиском воєнних руйнувань та бюрократії. Йдеться тут не стільки про фінансовий порятунок окремих компаній, скільки про якісну національну освіту для майбутніх поколінь. Зберегти підручники сьогодні і доставити до шкіл, бажано без втрат, – це зберегти спроможність держави навчати власних дітей впевнено і за українськими стандартами.
Ярина Скуратівська, Київ
Перше фото: Ігор Лептуга.