«Будь ласка», «дякую» та «не бери чужого» — це типовий набір ввічливості, який прищеплюють батьки. Проте існує одна соціальна навичка, яку вихователі та вчителі помічають майже одразу.
Важлива навичка, якій батьки забувають навчити дітей / © Credits
Дитина, яка вигукує відповіді, втручається у розмову дорослих, не може дочекатися завершення розповіді брата чи сестри, або ж наполегливо намагається перекричати інших, не обов’язково є «невихованою». Найчастіше вона просто ще вчиться керувати своїми імпульсами. Саме контроль імпульсів під час спілкування є однією з навичок, яку батьки часто недооцінюють, як зазначає видання PureWow.
Йдеться не про виховання маленького дорослого, який сидітиме за столом з ідеальною поставою. Гарні манери мають ширше значення — це вміння помічати інших людей, чути їх і розуміти, що в розмові є місце не лише для дитини.
Дітям буває важко не перебивати
Для дорослої людини правило здається елементарним: хтось говорить — ви слухаєте, потім говорите ви. Однак для маленької дитини це справжня соціальна навичка, яку потрібно розвивати.
Батьки часто думають про самоконтроль лише у контексті сильних емоцій, таких як істерики, гнів та сльози. Проте здатність до саморегуляції проявляється і в значно дрібніших, буденних ситуаціях, наприклад, у вмінні зупинитися перед тим, як щось сказати, дочекатися своєї черги, не перебивати та вислухати співрозмовника до кінця.
Це безпосередньо пов’язано з добрими манерами, адже етикет — це не просто набір правил, а основа, що полягає у увазі до інших.
Вік від 2 до 6 років — час для тренування
Ранній вік — це період, коли діти активно вивчають взаємодію з навколишнім світом та людьми. Вони поступово осмислюють, як працює діалог, дружба, спільні ігри та групове спілкування. Тому приблизно у віці від 2 до 6 років корисно починати тренувати просту звичку — давати іншій людині договорити.
Це стане в пригоді не тільки вдома. У школі та дитячому садку дитина постійно опинятиметься в ситуаціях, де потрібно слухати вчителя, чекати відповіді однокласника, підняти руку, долучитися до розмови чи висловити свою думку, але не перекрикувати інших. І гарна новина полягає в тому, що для цього зовсім не потрібні спеціальні заняття.
Три слова, які можуть змінити все
Батькам пропонується простий ритм спілкування: пауза — слухати — її черга. Якщо дитина перебиває, не обов’язково одразу говорити «Не перебивай!» або сварити її. Натомість можна спокійно пояснити: «Я послухаю, що ти скажеш, але спочатку дочекаймось, поки сестра закінчить», або «Зараз говорить тато, а потім буде твоя черга». Таким чином дитина поступово починає розуміти не тільки заборону, але й сам принцип черговості в розмові.
Власний приклад
Тут батькам слід звернути увагу на власну поведінку. Діти навчаються манер не стільки з наших пояснень, скільки з того, як ми поводимося щодня. Якщо мама перебиває тата, тато перекрикує бабусю, і всі одночасно намагаються щось розповісти за вечерею, дитині складно пояснити, чому вона має поводитися інакше. Тому під час розмов із дитиною варто:
-
дивитися на неї, коли вона говорить
-
не перебивати
-
давати їй завершити думку
-
демонструвати, що ви справді слухаєте
-
пояснювати словами, що відбувається
Наприклад: «Я зараз вислухаю бабусю, а потім послухаю тебе». Таким чином дитина бачить модель поведінки, яку згодом може повторити.
Тренування та гра
Навчання соціальних навичок зовсім не повинно нагадувати урок етикету. Пограти у «чергу на розмову» можна навіть за вечерею, наприклад, кожен член родини по черзі розповідає про свій день, а решта слухають і не перебивають.
Ще один варіант — історії по колу: перша людина починає розповідь, наступна додає одне речення, і так далі. Можна придумати й прості ігри, де потрібно чекати сигналу, перш ніж відповісти. Це поступово тренує ту саму здатність, яка в реальному житті допомагає не вигукувати перше, що спало на думку.
Також чудово працюють звичайні сімейні дискусії за столом. Без оцінок, слів на кшталт «неправильно» та постійних зауважень. Просто практика.
Якщо дитина все ж перебиває
Не варто очікувати миттєвого результату. Дитина може чудово знати правило і все одно порушувати його, просто тому, що імпульс виявився сильнішим. Особливо, коли вона захоплена історією, схвильована або боїться забути свою думку.
У такій ситуації краще спокійно нагадати: «Почекай, будь ласка. Зараз він закінчить, і ти зможеш сказати». А коли дитина дочекалася своєї черги, варто це відзначити: «Ти почекав (ла) і уважно вислухав (ла), тож тепер я хочу почути тебе». Так формується позитивний досвід, а не страх зробити помилку.
Завдання не в тому, щоб дитина ніколи не перебивала, завжди говорила правильні слова та поводилася бездоганно. Досконалість тут взагалі не потрібна. Набагато важливіше, щоб поступово з’явилося розуміння, що поруч з нею є інші люди, у яких теж є думки, почуття та бажання бути почутими.
Коментарі Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати