Автор фото, Getty Images/BBC
Підпис до фото, Фото ілюстративне
Українські безпілотники вже досягають цілей на відстані понад 1000 кілометрів від кордону. Однак існує російський об’єкт, який залишається для них надзвичайно складною мішенню, як зазначає видання The i Paper.
Йдеться про промисловий комплекс у спеціальній економічній зоні “Алабуга” неподалік Єлабуги в Татарстані.
Саме там Росія займається виготовленням ударних та реактивних дронів, якими російські сили майже щоночі здійснюють напади на українські міста.
- «Мопеди» йдуть у минуле — Росія перетворює «шахеди» на реактивні. Чим це загрожує та як протидіяти?
Величезний центр з виробництва дронів
У 2022 році Росія, за підтримки Ірану, розпочала виробництво ударних дронів Shahed-131 та Shahed-136 на заводі в “Алабузі”. Наразі підприємство випускає “Герані” та безпілотники-приманки “Гербера”.
За оцінками, виробництво вже сягає 170-190 одиниць дронів на добу. Це означає, що за місяць підприємство може випускати тисячі безпілотників.
Американські фахівці Люк Коффі та Джан Каспоглу з Hudson Institute попереджають: якщо завод у Татарстані продовжить функціонувати, Росія зможе виробляти величезну кількість дронів, виснажуючи українську протиповітряну оборону.
За останні роки сам комплекс зазнав значного розширення.
Як встановили експерти американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), з 2021 року його площа зросла з двох будівель приблизно до 116. Крім того, було зведено десятки об’єктів для проживання персоналу.
У CSIS вважають, що це свідчить про “цілеспрямоване та послідовне розширення виробничих та допоміжних потужностей”, що корелює зі стрімким зростанням виробництва безпілотників.
Дослідження називає “Алабугу” “одним із провідних російських центрів розробки та виробництва тактичних і, можливо, оперативних БПЛА”.
Будівельні роботи на території комплексу тривають. За інформацією української OSINT-групи, нові об’єкти було зафіксовано минулого місяця.
Чому завод майже неможливо знищити одним ударом
Україна вже здійснювала спроби атакувати “Алабугу” у 2024 та 2025 роках. Однак повністю припинити виробництво не вдалося.
Люк Коффі пояснює це двома чинниками.
По-перше, об’єкт добре захищений. По-друге, багато нових будівель було спеціально спроєктовано з урахуванням можливих повітряних атак.
“Наразі малоймовірно, що Україна має достатньо озброєнь, аби завдати значної та тривалої шкоди заводам”, – заявив Коффі The i Paper.
Автор фото, Скриншот з відео телеканалу “Звезда”
Підпис до фото, Російські “шахеди” на виробництві в Єлабузі, Татарстан
За словами Марка Де Вора, старшого викладача університету Сент-Ендрюс та співробітника Chatham House, виробництво дронів в “Алабузі” організовано за принципом розподіленої системи. Тому навіть серйозне пошкодження окремої будівлі не призведе до зупинки роботи всього комплексу.
“Удар дрона може пробити дах і вивести з ладу частину підприємства, але там немає якогось одного ключового вузла, знищення якого зупинило б виробництво”, – пояснює Де Вор.
На його думку, щоб серйозно порушити роботу підприємства, його довелося б атакувати “досить регулярно”.
Бити не лише по заводу, а й по тому, що його живить
Експерти вважають, що потенційними цілями можуть бути не лише виробничі корпуси, а й енергетична інфраструктура та ланцюги постачання.
Люк Коффі та Джан Каспоглу зазначають, що перебої в регіональній енергосистемі можуть вплинути на діяльність підприємства. Постійна загроза ударів також може демотивувати працівників виходити на роботу.
Навіть часткове порушення роботи заводу, на їхню думку, стало б “символічною перемогою для України та практичним ударом по російських можливостях виробляти дрони”. Водночас це стало б сигналом для Ірану щодо наслідків підтримки російських атак.
Де Вор пропонує ще один напрямок — цілити в ланцюги постачання. До “Алабуги” прямими залізничними маршрутами з Китаю надходять мікрочіпи, металеві сплави, двигуни та інші компоненти.
“Якби існували можливості для західної дипломатії чи економічного тиску, їх можна було б застосувати щодо Китаю”, – сказав він.
Втім, експерт попереджає: навіть регулярні удари не гарантують зупинки виробництва. У такому разі Росія може просто перенести його на інший майданчик.
Автор фото, alabuga.ru
Підпис до фото, Особливу економічну зону в Єлабузі відкрили у 2007 році
Росія робить “Герані” швидшими
Тим часом Росія вдосконалює і самі безпілотники.
Business Insider, посилаючись на представника Повітряних сил України полковника Юрія Ігната, пише, що в деяких російських атаках дрони з реактивними двигунами становлять до двох третин усіх безпілотників.
Це значно більше, ніж оцінювалося раніше. Ще нещодавно йшлося приблизно про 20%.
У червні тодішній головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявляв, що Росія планує збільшити їхню частку до 50%.
Нові версії “Гераней” значно швидші за стандартні. За даними Business Insider, “Герань-3” розвиває швидкість понад 320 км/год, “Герань-4” — до 500 км/год, а “Герань-5” — близько 600 км/год.
Юрій Ігнат пов’язує перехід на такі дрони з тим, що українська ППО навчилася ефективніше збивати повільніші “Герані-2”.
У відповідь, за словами Ігната, Україна розробляє швидші дрони-перехоплювачі.
Україна все глибше завдає ударів по російському тилу
Водночас нещодавній удар по Нижньокамську продемонстрував, наскільки далеко вже можуть проникати українські безпілотники.
BBC повідомляла, що ця атака стала однією з наймасштабніших за останній час.
Український Генштаб підтвердив ураження нафтопереробного заводу “ТАНЕКО”.
Майже одночасно Україна атакувала підприємство “Тобольськ-Нафтохім” у Тюменській області — приблизно за 2200 кілометрів від українського кордону.
За даними Генштабу, було уражено установку, пов’язану з виробництвом сировини для ракетного палива, авіаційного пального та матеріалів для безпілотників.