-
Олексій Козаченко
кореспондент
Навчання зі стрілецькою зброєю. Ілюстрація: Delo.ua
Лазертаг – тактична спортивно-розважальна гра, учасники якої імітують перестрілки з макетами зброї, оснащеними інфрачервоними випромінювачами. Українська компанія Skiftech зуміла “подружити” цей вид дозвілля з підготовкою військовослужбовців для збереження життя бійців. Роботи в цьому напрямку ще багато, і в Україні відпрацювання тактичних елементів має перетворитися з екзотики на буденність, розповів співзасновник компанії Михайло Обод виданню Delo.ua.
- Чому Skiftech це не розвага, а серйозна допомога для всіх родів сухопутних військ
- Чому краще навчати не повзводно, а одразу всю бригаду
- Як big data допомагає виживати на полі бою
- Помилки і точки росту в галузі лазерних симуляторів
- Military tech в США і Україні
Skiftech – виробник повного циклу тактичних симуляторів: від корпусу і електроніки до програмного забезпечення та додатків. Обладнання дозволяє максимально наблизити навчання особового складу до умов реального бою та зменшити вартість підготовки. При цьому мова не йде про окремі тренажери – військовослужбовець відпрацьовує тактичні прийоми з своєю зброєю або військовою технікою, а лазерні системи лише дозволяють фіксувати умовне враження цілі.
Для стрілецької зброї система Skiftech складається з лазерного випромінювача, амуніції для фіксації “ураження” і стрес-белту “Джміль”. Це і наступні фото надані компанією.
Технологія тренувань з лазерними системами не нова, в США її використовують вже 37 років, нагадує Михайло Обод. Приблизно тоді ж з’явилися жилети з системою стимуляції м’язів – вони досить чутливо “штурхають” електрострумом учасника тренування, даючи зрозуміти, що в нього влучили. Наразі американці використовують близько 220 тис. систем лазертаг різного призначення, тоді як в Україні їхня кількість оцінюється в 5-7 тис.
В США такі тренування входять до базового курсу підготовки військових, тоді як в Україні вони, на жаль, сприймаються як щось екзотичне. Одна з головних задач Skiftech – покращити систему підготовки військовослужбовців завдяки “обкатаним” технологіям, які довели свою ефективність в розвинутих країнах.
Підписуйтесь на Telegram-канал delo.ua
Чому Skiftech це не розвага, а серйозна допомога для всіх родів сухопутних військ
На обладнанні компанії тренуються всі види і роди сухопутних військ: Збройні сили, Національна гвардія, Державна прикордонна служба, Сили спеціальних операцій та інші військові організації України. Загалом компанія працює з військовими близько 9 років, майже весь період відбиття російської агресії.
За приблизними оцінками, за час повномасштабної війни на обладнанні виробника навчалися понад 30 тис. військових. Точну кількість важко порахувати, оскільки тренувальні системи передають з однієї військової частини в іншу.
Skiftech виробляє тренажери для симуляції тактичних дій з стрілецькою зброєю, РПГ-7, АГС-17, підготовки снайперів, операторів ПТРК, екіпажів бронетехніки, танкістів, встановлення і знешкодження мін, навчання розрахунків ЗРК “Шилка”, операторів дронів та антидронних систем.
Тренажер протипіхотної міни МОН-50 складається з трьох макетів, які використовуються для навчання бійців
Skiftech також співпрацює з Міністерством енергетики США, оснащує тактичними тренажерами військовослужбовців Нацгвардії, котрі несуть службу на блоках атомних електростанцій, а також проводить спільні заняття для військових України та США. Компанія є технічним підрядником обладнання для DartRange – міжнародного постачальника тренажерів для правоохоронних органів з 20-річним досвідом.
Тренування з лазерними симуляторами двостороннього контакту не варто вважати розвагою, “грою в Counter-strike на своїх ногах”, підкреслює співвласник компанії. Це ефективний інструмент підготовки військових, що має ряд безальтернативних переваг перед “безконтактними” видами навчання, коли учасника зараховують ураженим без пояснення помилки, яка призвела до умовного поранення.
Це зовсім не іграшки. Хтось на старті сприймає таку підготовку як гру, але після першого влучання і електричного імпульсу від стрес-белту на руці вони розуміють, що щойно віртуально померли. Далі військові починають шукати помилки в своїх діях і намагаються на тренуванні вибирати правильну тактику”.
Михайло Обод співзасновник бренду Skiftech
Інший ключовий фактор – підготовка до надважливих 10 хвилин першого бою, найбільш небезпечних для новопідготовлених комбатантів.
“Це світова статистика – найбільші втрати військові з’єднання несуть в перші 10-30 хвилин найпершого реального бою. Близько 70% військовослужбовців на цей час “затискаються”, стріляють куди попало і не готові виконувати накази. Тому треба підготувати всіх військових до автоматизму дій, щоб вони могли керувати першим, найсильнішим стресом”, – розповідає Михайло.
Фактор економії також важливий, оскільки лазертаг дозволяє проводити заняття з тактичної підготовки без використання боєприпасів. Військовий бюджет завжди має значення, хоча система націлена, перш за все, на підготовку військовослужбовців до виконання завдання і до збереження життів.
Імітатор стрільби “Танковий тир”. Влучання фіксують спеціальні мішені, чутливі до лазерного випромінювання.
Наразі це найбільш реалістичний вид тренувань, з мінімальною “віртуальністю”. Наприклад, при підготовці стрільців можна використовувати холості патрони, тоді тренувальний бій майже ідентичний реальному, додає Михайло Обод.
У тактичних симуляторів на основі лазерних технологій є і інші переваги перед традиційним навчанням:
- Мінімальні зміни в штатну зброю і техніку. Обладнання Skiftech не займає багато місця на штатному обладнанні, і дозволяє уникнути використання окремих макетів або тренажерів;
- Статистика та лог-файл з кожного заняття зберігається у додатку, що дозволяє проводити “розбір польотів” – детальний аналіз ефективності дій підрозділу і кожного бійця в ньому;
- Безпечність тренувань. Навчання на лазерних системах без боєприпасів унеможливлюють підрив боєприпасу або нещасні випадки при поводженні зі зброєю;
- Немає погодних обмежень. Можна займатись круглий рік, відпрацьовуючи на полігоні сценарії зимових боїв або форсування водних перешкод.
Чому краще навчати не повзводно, а одразу всю бригаду
На жаль, в Україні потреба в навчанні військових значно перевищує реальні спроможності навчальних центрів і їхні матеріальні можливості надати підготовку. Важливі і масштаби злагодження – в Україні зараз одночасно навчаються на рівні взводу (20-30 військових), або в кращому випадку роти (130-150 осіб), тоді яка в США і країнах НАТО проводяться навчання бригадного рівня на 4-5 тис. осіб. “Ці країни мають фінансування, технічну змогу і умови для синхронної підготовки великого військового угруповання, чого, на жаль, немає в Україні”, – додає співзасновник Skiftech.
Навчання тактиці відображається на екрані планшету, інструктор може оцінити ефективність кожного бійця
Компанія в своїх розробках акцентує увагу на злагодженості і правильному підході до виконання бойових задач. Тут не настільки важливо, як влучно стріляють бійці, головною є їхня грамотна взаємодія: чи правильно вони розставляють артилерію, як проходять мінні поля тощо.
Тут як у футболі, коли нападник самотужки не може виграти матч. Так і ЗСУ потрібні злагоджені команди, які напрацьовуються в симуляторах бойових зіткнень”.
За словами Михайла, важливо не недооцінювати ворога, який, ймовірно, здатен навчати війська на бригадному рівні. Вірогідно, росіяни теж мають доступ до лазерних технологій підготовки, і можуть збирати по 5 тис. осіб на одному полі віртуального бою.
“Відомо, що вони в 2012-2015 році будували в Нижньому Новгороді навчальний комплекс спільно з європейським виробником на західних технологіях. Проект скасували в 2018 році, але я думаю, що обладнання симуляторів постачалось в Росію ще до 2014 року”, – говорить Михайло Обод.
Як big data допомагає виживати на полі бою
Крім підготовки бійців, Skiftech аналізує реальний досвід бойових дій і результати тренувань з тактичними симуляторами двостороннього контакту, вибираючи найбільш ризиковані сценарії, яких потрібно уникати в реальному бою.
“Компанія опитує військовослужбовців на лікуванні. Вони кажуть, що більшість уражень від осколків, артилерії або дронів, а в палаті може бути лише один поранений зі стрілецької зброї. Ми збираємо статистику, з яких систем і як саме влучило в бійця, що стало причиною такого влучання”, – розповідає Михайло Обод.
Тренування військових з симуляторами мінно-вибухових пристроїв
На війні в Україні найбільше втрат припадає на непрямі постріли з міномету, артилерії, підриви на вибухових пристроях, тому компанія акцентує особливу увагу на виробництві і обслуговуванні симуляторів міномету, СПГ, АГС, ЗРК “Stinger”. Тренажери оснащують системами розрахунку балістичної траєкторії або Computer Vision, коли електроніка допомагає зрозуміти, як найефективніше “закинути” снаряд в ворожий окоп. Такий акцент співпадає з доктриною НАТО, де цим засобам ураження приділяється особлива увага.
Крім реальних даних, компанія оброблює і результати тренувань, аналізуючи причину віртуальних влучань на навчаннях. Наприклад, саме завдяки тренуванням довелось зафіксувати високий рівень friendly fire, який подекуди сягає до 15% всіх влучань.
Співзасновник Skiftech додає: саме захисту від вогневого впливу артилерії та дронів приділяється головна увага в підготовці військових. Для мінімізації таких втрат необхідне правильне планування операції і злагодженість підрозділів, які виходять за межі звичайної стрілецької підготовки – як маневрувати, розподіляти війська, вести контрбатарейну боротьбу і вражати ворожі дрони ще на підльоті.
Помилки і точки росту в галузі лазерних симуляторів
Михайло Обод окреслив головні складнощі і переваги при підготовці військовослужбовців в Україні за допомогою цієї технології:
- Недолік: слабка матеріальна база, не вистачає симуляторів і досвідчених інструкторів для тренувань. Симулятори бою дозволяють економити кошти на навчанні: наприклад, ракета для ПТРК коштує $24 тис, тоді як аналогічний тренувальний постріл з лазерного симулятору обходиться лише в декілька гривень, і їх можна відстріляти за день безліч разів. Через це вони окупаються вже після першого тренування, але такого обладнання в Україні, на жаль, мало;
- Недолік: принцип “негативного тренування”. Симулятори деяких виробників можуть неправильно повторювати параметри реального озброєння, внаслідок чого військовослужбовець тренується в умовах, які навряд чи його чекають в реальному бою. Наприклад, реальна дальність ураження зі стрілецької зброї складає 300-400 м, тоді як симулятор враховує ураження на відстані лише до 100 м. Через це військові з самого початку невірно оцінюють можливості своєї зброї і неправильно поводяться в бойових умовах;
- Недолік: відсутність обізнаності про проекти в Україні. Багато військових не знають, що в Україні існують спеціалізовані симулятори. Хоча Skiftech представлений в Україні вже майже 10 років, багато хто вважає, що такі технології є лише в США і країнах НАТО. На жаль, обізнаності немає не лише у громадян, а і у військового керівництва, в тому числі і Генштабу;
- Перевага: в Україні останні 10 років є дуже глибока залученість бізнесу в military-tech, місцеві компанії думають в першу чергу над використанням будь-якого обладнання для допомоги ЗСУ;
- Перевага: в Україні знають, що роблять. Багато українців повернулися з “нуля” і точно знають, як тренувати навички штурму окопу, як працювати в умовах масованого обстрілу з артилерії або дронів. Рівень пропрацювання навчальних сценаріїв і мотивації в Україні глибший, ніж в будь-якій іншій країні: люди тут вміють тренуватися і мають максимальну мотивацію це робити.
Гарною новиною є те, що за час повномасштабної війни в Україні з’явилося багато компаній, які пропонують рішення для симуляції бою. Однак, більшість новачків на ринку презентують лазерні блоки на штурмові гвинтівки АК-74 або М4А1, хоча військові потребують навчальних систем для всіх видів зброї.
Тренування бригади “Буревій” з використанням тактичних симуляторів
Крім того, розробка проекту і масове виробництво систем – це зовсім різні по складності задачі, додає Михайло Обод. Створення прототипу лазерного симулятора може зайняти один-два місяці, тоді як побудувати якісний техпроцес і забезпечити працездатність систем на період 5-10 років є більш складною задачею, з якою впорається не кожна компанія.
Military tech в США і Україні
Skiftech отримала замовлення на виробництво обладнання для американських правоохоронців, оскільки компанія об’єднує “під одним дахом” розробку проектів і власне виробництво. Це дає змогу швидко адаптувати системи під потреби клієнта і одразу впроваджувати інновації в техпроцес. Саме за цим контрактом компанія мала за три місяці врахувати 5 вимог замовника, і в результаті для американців довелось розробити і запустити в виробництво повністю новий продукт.
Ринок США може впроваджувати нові рішення швидше за український, але лише якщо там назріла така потреба і є чітке розуміння, як воно використовуватиметься. Натомість, в Україні і НАТО ці процеси можуть пророблятися глибше, але і впроваджуватимуться повільніше, зазначає Михайло Обод.
Інша специфіка ринку США – сильний інститут репутації, який будується роками і десятиріччями. Без “імені” тут складно вийти на ринок, і найпростіше це зробити через надійного партнера, якому вже довіряють.
З іншого боку, до українських проектів у світі зараз приділяють особливу увагу, а на кожній конференції згадують військовий досвід України. Через це вихід на іноземні ринки складний, але не неможливий, зазначає Михайло Обод.
Складання тактичної лазерної системи Skiftech
Україна з початку повномасштабної війни теж значно наростила бюджети і почала більш правильно розставляти пріоритети. Якщо якийсь продукт буде справді потрібен військовим – вони знайдуть як саме його отримати, але постачання все одно має бути набагато потужнішим.
Пан Михайло насамкінець додає, що Україні варто повчитися в США, де військові вивчають, як індустрія може “закрити” їхні потреби, а в відомствах є спеціалісти для комунікації з приватним military tech. Саме якість і кількість взаємодій між армією, державою і приватними підприємцями – це те, чого не вистачає Україні. Втім, ситуація змінюється кожного дня, констатує співзасновник Skiftech.
