Роман Метельський: Колекція Львівського Фотомузею поповнюється камерами з безпілотників, військовими фотопастками
У світі налічується понад сотню музеїв фотографії та історії фотомистецтва. Більшість великих музеїв фотографії є частиною великих художніх центрів чи музеїв сучасного мистецтва, наприклад Музей сучасного мистецтва MoMA у Нью-Йорку або Національний центр Жоржа Помпіду в Парижі, які мають потужні фотографічні відділи. Один із найстаріших і найбільших музеїв кіно та фотографії у світі – музей в американському Рочестері. У Львові чимало років працює унікальний фотомузей, який притягує поціновувачів фото, журналістів, мистецтвознавців та тих, хто ще памʼятає фотоапарати з плівкою. Про те, чи зараз живе Львівський Фотомузей журналіст Leopolis.news поспілкувалася із його директором Романом Метельським.
У чому головна «фішка» Львівського фотомузею?
Наша головна «фішка» – це те, що ми не просто зберігаємо за склом холодне залізяччя та старі папери, а оживляємо історію. За своєю суттю ми є «контактним» музеєм, де відвідувачі можуть потримати в руках цікаві артефакти – звісно, не всі, але дуже багато.
Львівський Фотомузей – це живий, динамічний культурний простір, де фотографія перестає бути лише зображенням і стає документом доби, мистецтвом і способом комунікації. Ми поєднуємо дослідницьку роботу з міждисциплінарними проєктами: від вивчення старовинних аналогових і альтернативних процесів друку (як-от ціанотипія чи процес Ван Дайка) до сучасних майстер-класів, кінопоказів та лекцій.
Даємо людям можливість доторкнутися до фотоісторії Львова та Галичини не через сухі експозиційні підписи, а через живі історії, емоції й безпосередній досвід.
У чиїй власності музей?
Львівський Фотомузей за своєю суттю є громадською ініціативою та приватно-громадською колекцією, створеною завдяки зусиллям фотоісториків, колекціонерів та Українського Фотографічного Товариства (УФОТО). Але мріємо про офіційний державний статус для музею – передусім для того, щоб наші фонди були надійно захищені на державному рівні й гарантовано збереглися та перейшли наступним поколінням українців.
Сьогодні діємо, як незалежна культурна установа. Існування та активний розвиток Львівського Фотомузею стали можливими завдяки надзвичайно потужній допомозі та всебічній підтримці громадського діяча Олега Радика, депутата обласної ради Захара Миляника та директора Палацу мистецтв Левка Ваньковича.
Щодо нашої локації, то залишаємося вірними нашій адресі та гостинно приймаємо відвідувачів у приміщенні Львівського палацу мистецтв на вул. Коперника, 17. Це символічна та дуже зручна точка в самому серці культури Львова, де ми спільно творимо важливі мистецькі проєкти.
Розкажіть про експонати музею – скільки їх є, які унікальні.
Наша збірка налічує тисячі одиниць збереження. Це багата колекція автентичних фотоапаратів різних епох, рідкісні об’єктиви, лабораторії для аналогового друку, скляні негативи, раритетні фотоальбоми, а також унікальні архівні світлини XIX–XX століть.
Серед найцінніших експонатів – справжні перлини та витоки світової й вітчизняної фотографії: унікальний дагеротип, раритетні феротипи (фотографії на металевих пластинах), а також дерев’яні камери кінця XIX – початку XX століття, які досі залишаються в робочому стані.
Окрему гордість колекції становлять унікальні експонати, фототехніка, архіви та особисті речі, які належали видатним українцям – діячам культури, науки й національного руху.
Як зараз вдається зберігати експонати в час війни?
Це справді один із найболючіших викликів. Відсутність повноцінного державного страхування приватних та громадських колекцій змушує нас брати всю відповідальність на власні плечі.
Ми вживаємо всіх можливих заходів безпеки: найціннішу частину фондів – унікальні оригінали, дагеротипи, скляні негативи та рідкісні фотоапарати – убезпечено у спеціально облаштованих, захищених місцях зберігання. Ми оцифровуємо архіви, адже високоефективне цифрове копіювання – це також спосіб зберегти надбання для майбутніх поколінь, якщо фізичний носій опиниться під загрозою. Окрім цього, ми адаптували експозицію так, щоб у разі підвищеної небезпеки можна було оперативно евакуювати найбільш критичні експонати.
Попри всі складнощі, війна не зупиняє нашого розвитку. Нам вдається постійно поповнювати фонди сучасними артефактами цієї війни. Колекція збагачується реальними свідками сучасної оптичної та аеророзвідувальної історії – збитими та трофейними дронами, камерами з безпілотників, військовими фотопастками та іншим обладнанням, яке фіксує новітню історію України просто зараз.
Завдяки чому музей тримається на плаву?
Музей тримається на трьох стовпах: командному ентузіазмі, підтримці меценатів і партнерів та відданості нашої аудиторії. Ми активно співпрацюємо з культурними бізнесами (наприклад, нашими постійними друзями є «Кава Старого Львова»), залучаємо грантові кошти та організовуємо спільні події.
Яка вартість квитка, екскурсій? Чи плануєте підвищити прайс?
Щодо фінансової політики нашого музею, то повна вартість вхідного квитка – 100 гривень, а пільгова – 50 гривень. При цьому для нас принципово важливо залишатися соціально орієнтованими, тому чимало категорій відвідувачів приймаємо безкоштовно, зокрема учасників бойових дій, людей з інвалідністю та інших пільговиків.
Екскурсійне обслуговування коштує символічних 200 гривень з усієї групи. Підвищувати ціни не плануємо, адже в часи війни музей має виконувати передусім доступну просвітницьку та психотерапевтичну функцію.
У вас відбувається чимало літературних вечорів, дискусій, презентацій. На яких умовах надаєте простір?
Львівський Фотомузей став справжнім культурним хабом. У нас регулярно відбуваються презентації книжок, літературні читання, лекції з історії та мистецтва, покази ретро-фільмів.
Умови співпраці у нас дуже гнучкі та партнерські. Якщо подія відповідає місії нашого музею, має просвітницький, патріотичний чи благодійний характер (наприклад, збір коштів на ЗСУ), ми надаємо простір на безкоштовній основі або за умови добровільного внеску на розвиток музею/підтримку армії. Для нас важливо, щоб простір діяв як точка тяжіння для українських інтелектуалів, митців та волонтерів.
Хто ваш відвідувач? Це тільки поціновувачі фотографій?
Абсолютно ні. Фотографія – це лише універсальна мова, через яку ми спілкуємося з найрізноманітнішою аудиторією. Особливу, надзвичайно важливу категорію наших відвідувачів складають школярі, які приходять до нас цілими класами на організовані екскурсії. Для дітей це можливість побачити живу історію поза межами шкільних підручників.
Окрім того, наш музей вже добре знають у світі та в багатьох країнах. Попри війну, до нас приходить велика кількість іноземних гостей, іноземні волонтери, військовослужбовці, які служать у лавах ЗСУ, міжнародні культурні діячі, а також люди з української діаспори чи ті, хто пов’язаний корінням і родинними стосунками з Україною.
Також наш відвідують фотографи та митці, які цікавляться аналоговими технологіями та шукають натхнення. Є також внутрішньо переміщені особи, для яких відвідини музею стають містком до пізнання історії Львова та способом адаптації. Приходять і містяни – на літературні вечори чи за філіжанкою кави під час культурних дискусій.
Які проблеми виникають у музейної установи на пʼятому році війни?
Головні проблеми типові для всієї культурної сфери, але від того не менш гострі. Це проблема стабільного фінансування – меценатські ресурси перенаправлені на допомогу армії (і це абсолютно правильно), тому шукати кошти на операційні витрати музею щоразу складніше.
Є кадрові та енергетичні виклики – тривоги, відключення світла, необхідність постійно коригувати графіки подій. Паралельно з музейною роботою наша команда залучена до волонтерської діяльності, зокрема виготовлення необхідних деталей на 3D-принтерах для потреб військових, тому навантаження виснажливе. Є загроза втрати спадщини – постійний ризик ракетних ударів вимагає постійної напруги щодо безпеки колекції.
Чи розвиваєте в музеї інтерактивні екскурсії?
Так, ми не просто розвиваємо інтерактив – він є частиною нашої ДНК. Ми переконані, що сучасний музей не повинен мовчати.
Наш інтерактив полягає не лише в цифровій графіці, а в живому досвіді та міжнародному обміні.
До нас часто приїздять фотохудожники з інших країн, з якими ми організовуємо спільні творчі вечори, лекції та практичні майстерки. Ми демонструємо діючі старовинні фотоапарати та пояснюємо фізику й хімію процесу створення кадру.
Організовуємо практичні майстер-класи з історичних способів друку (як-от ціанотипія), де відвідувачі власноруч створюють відбиток і забирають його з собою.
Проводимо оглядові кураторські екскурсії з можливістю роздивитися, потримати та дослідити деталі техніки й артефактів.
Для нас інтерактив – це занурення людини в процес створення світлини, де кожен стає учасником творення історії, а не просто пасивним спостерігачем.
Ольга АЛЬТМАН, Leopolis.news
Джерело: leopolis.news