Продовжуємо марафон музейними установами Львова – сьогодні розповідаємо про знаменитий Львівський історичний музей. Це один із найстаріших, з найбагатшою колекцією, музей України, заснований у 1893 році. Фондова збірка музею налічує понад 300 тисяч експонатів, які розповідають про історію міста Львова та галицьких земель від найдавніших часів до сьогодення. Квитки в історичний музей коштують 100-220 гривень, пільговий 50 грн, вхід в італійський дворик – 10-20 грн. Про виклики музею на пʼятому році війни, актуальні екскурсії та нововведення, журналістка Leopolis.news поспілкувалася з багаторічним директором Львівського історичного музею, кандидатом наук, заслуженим працівником культури України Романом Чмеликом.
Пане Романе, про унікальність історичного музею складно сперечатися. Але все ж, може, скажете його ключові «фішки».
Львівський історичний музей є одним з найстаріших, найбільших та найбагатших (з огляду на кількість та якість пам’яток) музеєм в Україні. І, без сумніву, є музеєм № 1 в обласному підпорядкуванні. Його зібрання автентичних пам’яток дозволяє простежити історію Львова і Галичини в європейському контексті від княжої доби до сучасності.
Будівлі музею – пам’ятки архітектури національного або місцевого значення: ренесансні кам’яниці, Міський арсенал, меморіальна садиба родини Коновальців… Тож «родзинка» полягає у тому, що музеалії представлені в музеєфікованому просторі, творячи єдиний комплекс – Музей-Храм.
Фонди історичного музею містять понад 380 тисяч предметів, серед яких є пам’ятки світового значення: середньовічні рукописи, стародруки, зброя, міські регалії, нагороди, археологічні знахідки, меморіальні речі визначних історичних діячів.
Пріорітетом діяльності нашого музею є національно-патріотичне виховання та формування ідентичності українців. Водночас він є місцем зустрічі різних культур і показує історію також поляків, вірмен, євреїв, австрійців та інших народів.
Які ключові реформи Ви провели в музеї з часу його очолення з 2016 року?
Після призначення мене на посаду директора Львівського історичного музею 1 червня 2016 року здійснив аналітичне дослідження професійної компетенції наукових працівників колективу. Наш музей один з перших в Україні у 2016 році розробив Стратегію розвитку на п’ять років, що дало нам розуміння напрямків інтенсивного розвитку та ефективного використання кадрових, фінансових і матеріальних ресурсів. Ми відійшли від застарілої практики безликого екстенсивного розвитку, яка полягала у розширенні своєї діяльності без чітко окреслених пріоритетів, так званої «всеядності», із щораз більшим залученням об’єктів та фінансування з обласного бюджету.
В рамках Стратегії також було проведено реорганізацію та модернізацію структурних підрозділів із значним оновленням керівного складу. Здійснено ребрендинг установи.
У 2019 році відкрито Музей історії Львова у Чорній Кам’яниці, яку вперше за останні сто років вдалося відреставрувати за кошти гранту від Посольського фонду США на збереження культурної спадщини та власних надходжень.
Як вдається зберігати експонати в час війни? Адже не існує механізму захисту та страхування колекцій від ракетних загроз.
Музейні пам’ятки розміщуються у приміщеннях із мінімальним ризиком ураження, використовуємо додаткові захисні конструкції, спеціальне пакування, вогнестійкі та вологостійкі матеріали.
Музейники намагаються підтримувати необхідний температурно-вологісний режим, адже його порушення може бути не менш небезпечним для пам’яток, ніж механічні пошкодження.
Активно проводимо оцифрування пам’яток, створюємо електронні каталоги та резервні копії облікової документації. Це допомагає зберегти інформацію навіть у разі втрати чи пошкодження оригіналу.
Також розробили алгоритми дій на випадок повітряної тривоги, пожежі чи пошкодження будівлі, визначили порядок евакуації колекцій та відповідальних працівників.
Завдяки чому музей тримається на плаву?
Музей є місцем, де люди шукають відповіді на питання про власну історію, культуру та ідентичність. Особливо це актуально для України в умовах війни. Ми відчуваємо довіру аудиторії, адже говоримо чесно про складні питання історії, не уникаємо дискусій.
Науковці, реставратори, зберігачі, екскурсоводи та менеджери створюють якісний музейний продукт, досліджують колекції, готують виставки та забезпечують збереження спадщини.
Музей пропонує не лише експозицію, а й лекції, освітні програми, інтерактивні заняття, дискусії, сімейні події. Він є простором спілкування. Музей постійно розвивається: оновлення експозицій, нові виставкові проєкти, наукові дослідження, цифровізація фондів, використання сучасних технологій допомагають музею залишатися актуальним.
Музей активно реалізує спільні проєкти з музеями, університетами, фондами, громадами та міжнародними організаціями, що відкривають нові можливості для фінансування. Наприклад, реалізація реставрації фасаду Королівської Кам’яниці із залученням інвестицій від Національного інституту Polonika.
Важливі складові успіху музею – професійна команда, інноваційність та креативність, які підкріплені максимальною зорієнтованістю на потреби відвідувача і підвищення стандартів обслуговування. Важливим компонентом є висока спроможність заробляти власні кошти та розширювати коло стейкхолдерів. У 2025 році частка зароблених коштів по відношенню до загального фінансування становила 24% – показник, який до снаги дуже небагатьом музеям в Україні.
Які проблеми виникають на п’ятому році війни?
На відміну від перших років повномасштабного вторгнення, сьогодні ключовими стають не лише питання фізичного збереження колекцій, а й довгострокова життєздатність музею як інституції. Це означає необхідність одночасно зберегти професійну команду, знайти нові моделі фінансування, модернізувати музейні технології, підтримувати наукову діяльність, залишатися важливим суспільним простором пам’яті та освіти.
Одним із важливіших завдань Львівського історичного музею – документування сучасної війни, формування історичної пам’яті, протидії російській дезінформації, пояснення світові української історії, підтримування музею, як центру суспільного діалогу.
Ми повинні адаптуватися до зміни музейної аудиторії: збільшилась кількість військових та ветеранів, людей з особливими потребами. Також зросла необхідність у психологічно чутливих екскурсіях та в облаштуванні музейних приміщень засобами інклюзії. В музеї впроваджуємо більше інтерактивності та сучасних форм комунікації.
Ми активно впроваджуємо електронний облік – 3D-сканування музейних пам’яток, створення віртуальних виставок, цифрових каталогів, забезпечуємо резервне зберігання інформації (фондової документації) за межами музею на хмарних платформах.
Чи через повномасштабну війну в музеї поменшало відвідувачів? Що ви робите, аби залучити більше аудиторії?
Безумовно, війна вплинула на відвідуваність музеїв, адже багато людей виїхали за кордон, зменшилися потоки туристів. Але, водночас, ми бачимо, що культурні запити в суспільстві залишаються. Більше того, у складні часи музей стає місцем підтримки, осмислення власної історії та збереження національної пам’яті.
Особливу увагу приділяємо виставковим проєктам, які пов’язані з актуальними темами – історичною пам’яттю, боротьбою за незалежність, видатними постатями України.
Надважливою складовою є робота з молоддю та школярами через едукаційні програми, інтерактивні заняття, квести тощо.
Чи розвиваєте в музеї інтерактивні екскурсії?
Львівський історичний музей активно пропонує інтерактивні формати для дітей, включаючи тематичні квести, майстер-класи та освітні заходи. До прикладу, інтерактивний проєкт «Наша Державність» дозволяє відвідувачам у ігровій формі відтворити історію державотворення України та зрозуміти модель функціонування сучасної держави та відповідальності різних гілок влади.
Віднедавна в нашому Арсеналі діє інтерактивна Стрільниця, де відвідувачі, в тому числі з особливими потребами, можуть навчатись стрільби з лука, приміряти середньовічні захисні обладунки.
Чи маєте кадрові проблеми?
Війна щораз більше загострює проблему людського ресурсу. Це загибель музейників, мобілізація працівників, катастрофічний брак молодих кваліфікованих спеціалістів. Є також дефіцит реставраторів.
Ситуацію погіршує неконкурентність зарплат працівників культури, в тому числі музеїв, у порівнянні з іншими галузями.
Як ваші колеги-музейники долучаються до перемоги: донати, соціальні акції для збору коштів на ЗСУ?
Кожен працівник музею сьогодні працює на перемогу по-своєму. Захищають Україну на фронті, зберігають національну культурну спадщину, волонтерять, збирають кошти для військових чи організовують благодійні заходи.
Разом доводимо, що музей у час війни – це не лише місце збереження історії, а й активний учасник суспільного спротиву, який зміцнює національну пам’ять, підтримує армію та працює задля майбутньої перемоги.
Один з наших працівників Микола Майорчак загинув зі зброєю в руках, захищаючи Україну. Двоє співробітників повернулися з війни після поранень. Зараз четверо наших колег служать у ЗСУ. Також у лавах ЗСУ несуть службу батьки, чоловіки та діти із сімей музейників Львівського історичного музею.
Багато співробітників регулярно долучаються до збору коштів для Збройних Сил України, плетуть маскувальні сітки, виготовляють окопні свічки, комплектують гуманітарну допомогу, перераховують кошти із власної заробітної плати на потреби військових підрозділів.
Музей активно протидіє російській дезінформації, організовуючи виставки, лекції, зустрічі, що розповідають про сучасну війну, історію боротьби України за незалежність. Наші виставкові проєкти за кордоном розповідають світові про українську історію, культуру та наслідки російської агресії, творять позитивний імідж держави і сприяють залученню міжнародної підтримки.
Ольга АЛЬТМАН, Leopolis.news
Інформація підготовлена на основі матеріалів: leopolis.news