Студентський протестний рух у Сербії здобув вражаючу перемогу на виборах над багаторічним президентом країни Александаром Вучичем наприкінці жовтня. Це голосування широко інтерпретується як знаковий момент для балканської держави. Зміна уряду в Белграді стала черговим зовнішньополітичним ударом для президента Росії Володимира Путіна, який намагається зберегти міжнародний вплив Москви на тлі триваючого вторгнення в Україну.
Вучич очолював Сербію протягом дев’яти років і послідовно виступав як проросійський голос у європейській політиці. Хоча нова сербська влада навряд чи займе надмірно проукраїнську позицію, результат виборів означає, що Росія втратила важливого союзника в регіоні, де Москва традиційно мала міцні зв’язки. Очікується, що це змусить Путіна ще більше перейти до оборони на Балканах.
За кілька днів до цього сусідня Румунія отримала новий проєвропейський уряд та прем’єр-міністра після того, як парламент схвалив відповідне рішення, поклавши край п’ятимісячному глухому куту. Голосування відбулося менш ніж за тиждень після того, як румунські військові збили російські безпілотники над румунськими територіальними водами в Чорному морі. Ця жорстка реакція Бухареста допомогла консолідувати демократичні сили країни та призвела до формування нового коаліційного уряду.
Якби румунський парламент не зміг обрати новий уряд, це призвело б до дострокових виборів, що спричинило б подальшу політичну невизначеність, яку Москва могла б використати. Останніми роками Румунія зазнавала масштабного втручання Кремля у вибори, що призвело до скасування президентських виборів 2024 року Конституційним судом країни. Формування нового уряду тепер обіцяє період відносної політичної стабільності, який, ймовірно, також означатиме солідарну підтримку України з боку Румунії, включно з логістичною підтримкою у вигляді військової допомоги та постачання енергоресурсів.
Падіння Вучича в Белграді та поява нового проєвропейського уряду в Бухаресті відбулися через пів року після поразки ще однієї ключової прокремлівської фігури в регіоні. У квітні 2026 року прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан був усунений від влади після шістнадцяти років правління. Протягом свого правління Орбан широко вважався неофіційним представником Москви в НАТО та ЄС. Його часто звинувачували у просуванні російських інтересів, перешкоджанні інтеграції України та блокуванні європейської підтримки Києва.
Наступник Орбана не повністю скасував жорстку позицію свого попередника щодо України, але Будапешт більше не є надійним партнером для Кремля. Натомість новопризначена угорська влада прагне зайняти більш прагматичну позицію у відносинах з Києвом, водночас займаючи твердішу позицію щодо Росії. Це підірвало здатність Путіна здійснювати політичний вплив у Брюсселі.
Південно-Східна Європа — не єдиний регіон, де російський вплив відступає. Через Атлантику захоплення венесуельського президента Ніколаса Мадуро в січні 2026 року позбавило Кремль важливого партнера. Тим часом падіння режиму Асада в Сирії в грудні 2024 року змусило Москву боротися за збереження стратегічного плацдарму на Близькому Сході.
Ближче до дому Росія також відчуває різке ослаблення своєї колись домінуючої позиції в південнокавказькому регіоні за останні роки, після невдачі Москви ефективно втрутитися під час відновлення бойових дій між Азербайджаном та Вірменією. Це призвело до різкого погіршення відносин, особливо з Єреваном, який прагне відмовитися від десятиліть залежності від Росії.
Міжнародні перспективи Росії, звісно, не є цілковито похмурими. Відносини з Китаєм, Іраном та Північною Кореєю, ймовірно, міцніші, ніж будь-коли. Сусідня Білорусь залишається тісно пов’язаною з Кремлем, тоді як проросійська влада в Грузії, здається, пережила тривалий період громадських протестів. Водночас майбутні вибори в низці ключових європейських країн, включно з Францією та Німеччиною, потенційно можуть привести до влади дружні до Кремля сили. Ще надто рано списувати Путіна з рахунків.
Останні невдачі Росії на Балканах є нагадуванням про зовнішньополітичні виклики, з якими стикається Кремль, коли повномасштабне вторгнення в Україну наближається до шостого року без видимого кінця. Путін сподівався, що війна в Україні змінить геополітичний відступ сучасної Росії та відродить статус країни як великої держави. Натомість вторгнення виявило обмеження російської військової потуги та зменшило здатність Москви проєктувати силу на світовій арені.
Майкл Гетто — консультант з громадських зв’язків, який працював в Україні, Молдові та Литві в Міжнародному республіканському інституті, а також у Вірменії, Грузії та Таджикистані в Міжнародній фундації виборчих систем. Він є головою правління Комітету відкритої демократії, міжнародної організації зі спостереження за виборами.
Подальше читання
UkraineAlert 27 жовтня 2026 р.
Звіт ООН: атаки Росії на українську енергомережу є «злочином проти людяності»
Бомбардування Росією цивільної енергетичної мережі України кваліфікується як злочин проти людяності, згідно з новим звітом Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування щодо України, пише Катерина Одарченко.
КонфліктиДрони
UkraineAlert 3 листопада 2026 р.
Європа має зважити зростаючі витрати на Україну проти вищої ціни російської перемоги
Якщо Росії вдасться здолати недофінансовану та виснажену Україну, наслідки для Європи будуть катастрофічними, а ціна зупинки Путіна, що набрався сил, затьмарить поточну вартість підтримки Києва, пише Пітер Дікінсон.
КонфліктиПолітика оборони
UkraineAlert 15 жовтня 2026 р.
Україна повідомляє про нові успіхи на полі бою, коли вторгнення Путіна втрачає оберт
Цього тижня Україна повідомила про подальші успіхи на полі бою, оскільки контрнаступальна операція «Вівальді» в Донецькій області на сході країни продовжує просуватися, пише Девід Кириченко.
КонфліктиПолітика оборони
Погляди, висловлені в UkraineAlert, є виключно поглядами авторів і не обов’язково відображають погляди Атлантичної ради, її співробітників або її прихильників.
UkraineAlert — це комплексне онлайн-видання, яке регулярно надає новини та аналіз подій у політиці, економіці, громадянському суспільстві та культурі України.
Місія Євразійського центру полягає в зміцненні трансатлантичного співробітництва у сприянні стабільності, демократичних цінностей та процвітання в Євразії, від Східної Європи та Туреччини на заході до Кавказу, Росії та Центральної Азії на сході.
Дізнатися більше Конфлікти Європейський Союз Вибори Політика та дипломатія Росія Свобода та процвітання Балкани Кавказ Україна
Фото: Прихильники виборчого списку “Студентський список – Перемагають студенти” святкують після того, як давній лідер Александар Вучич визнав поразку на парламентських виборах у Белграді. 26 жовтня 2026 р. (REUTERS/Djordje Kojadinovic)
Оригінал статті: www.atlanticcouncil.org