Верховний Суд ухвалив рішення, яке фактично позбавляє акціонерів банків, що ліквідуються, доступу до правосуддя. Це рішення викликало критику юристів та колишніх суддів, які вказують на порушення конституційних прав.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду ухвалила очевидно упереджене рішення у справі банку “Конкорд”, який перебуває в процесі ліквідації. Судді фактично позбавили акціонерів фінансової установи доступу до правосуддя, порушуючи їх конституційні права. Такого висновку дійшли опитані УНН юристи та колишні судді, які ознайомились із постановою суду.
Раніше суди першої та апеляційної інстанцій визнали незаконним рішення Національного банку України про відкликання ліцензії банку “Конкорд” та постановили його скасувати. НБУ та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не погодились із такими рішеннями і подали касаційну скаргу. Вони вимагали скасувати рішення судів та закрити провадження.
“Друзі, Верховний Суд скасував два попередні судові рішення, якими ми довели незаконність дій НБУ щодо позбавлення ліцензії банку “Конкорд”. Після 7 місяців очікування касації ми отримали рішення, яке не лише суперечить праву, а й — здоровому глузду. Нас навіть не викликали до суду. Розгляд відбувся у письмовому провадженні — без слухань, без аргументів, без участі сторін”, – повідомила Олена Сосєдка на своїй сторінці у Facebook.
У пункті 56 постанови колегія суддів прямо зазначила, що жоден суд в Україні не наділений повноваженнями розглядати позови акціонерів банків, що перебувають у процесі ліквідації щодо неправомірних дій чи рішень Національного банку України.
“У цій постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виклав правовий висновок про те, що згідно з особливостями правового регулювання спірних правовідносин вимога колишнього акціонера неплатоспроможного банку (в даному випадку – ліквідованого банку), не підлягають розгляду як в порядку адміністративного, так і в порядку господарського судочинства, й за суб`єктним складом учасників правовідносин не підпадають під юрисдикцію цивільного суду. Тобто такі вимоги не підлягають розгляду жодним судом”, – вказала колегія суддів.
Тож Верховний суд навіть не розглянув справу “Конкорду” по суті, а відразу закрив провадження. Тобто колегія не дала оцінку рішенням судів попередніх інстанцій і не визнала, що вони були не законними чи необґрунтованими.
Без доступу до правосуддя
Суддя у відставці також звернув увагу на системну проблему. За його словами, держава, починаючи з 2019 року, намагається обмежити акціонерам банків доступ до правосуддя. Зокрема, був змінений порядок доказування, а також обмежила можливість звернення до суду.
У цьому сенсі акціонери банку “Конкорд” не стали виключенням. Експерти у галузі права вказують, що суд порушив їх конституційне право на доступ до правосуддя.
“Верховний Суд зосередився лише на питанні відсутності юрисдикції судів. Проте, вважаю, що це хибна практика. Згідно зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що будь-який спір або правова ситуація, що виникає в межах України, може бути розглянута судом, – зазначив Президент Всеукраїнської асоціації суддів у відставці Денис Невʼядомський.
Він пояснив, що відповідно до чинного законодавства, зокрема Конституції України, колегія суддів, яка у своєму рішенні зазначає про відсутність певної юрисдикції у справі, зобовʼязана зазначити належну юрисдикцію. У випадку ж зі справою “Конкорду” Верховний Суд, на думку Невʼядомського, самоусунувся від виконання свого конституційного обовʼязку вирішити існуючий спір.
На думку адвоката АБ “Касьяненко і партнери” Дмитра Касьяненка, колегія суддів застосувала у рішенні щодо “Конкорду” досить критичні формулювання, які фактично позбавляють акціонерів доступу до правосуддя.
“Формулювання “такі вимоги не підлягають розгляду жодним судом” означає, що незалежно від обставин, аргументів чи доказів, особа не отримає доступу до правосуддя. Це суперечить ст. 55 Конституції України, яка гарантує кожному право на судовий захист, а також ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, – зазначив юрист.
Такий підхід суддів до вирішення справи “Конкорду” викликав здивування і в колишніх високопосадовців. Зокрема ексзаступник Генпрокурора, адвокат Олексій Баганець наголосив:
“Оприлюднена правова позиція Верховного Суду фактично позбавляє громадян і юридичних осіб конституційного права на звернення до суду. Мені навіть не віриться, що таке могли написати в рішенні”.
Юристи зазначають, що у випадку “Конкорду” рішення про позбавлення акціонерів права на суд могло бути абсолютно свідомим.
“Такий підхід є свідомим порушенням гарантованого права на доступ до правосуддя та справедливий суд. Кожна людина має право на вирішення спірних правовідносин безстороннім судом. Інший підхід це лише спроба держави уникнути виконання своїх обовʼязків по здійсненню правосуддя”, – заявив ексзаступник голови Державного бюро розслідувань Олександр Бабіков.
Юристи вказують, що практика Європейського суду з прав людини чітка – обмеження доступу до суду має бути пропорційним і виправданим, а повна відсутність юрисдикції для певної категорії спорів є порушенням Європейської Конвенції.
Непослідовність очевидна
28 липня 2025 року Верховний Суд у письмовому провадженні розглянув справу “Місто Банку” та став на бік НБУ і ФГВФО, водночас визнавши, що позов акціонерів відповідав вимогам ст. 266-1 Кодексу адміністративного судочинства. Через два дні, 30 липня, та колегія суддів у аналогічному кейсі “Конкорду” без оцінки справи по суті дійшла протилежного висновку – позов акціонерів банку не відповідає вимогам ст. 266-1 КАС. В обох справах застосовувалася одна й таж норма права, проте її тлумачення виявилося діаметрально різним. У випадку “Конкорду” суд заявив, що задоволення позову не відновить прав акціонера і суперечить закону, фактично позбавивши його права на розгляд у будь-якому суді, у випадку ж “Місто Банку” суд вважав позов таким, що відповідає вимогам закону. При тому, що у обох випадках акціонери банків, що перебувають у процесі ліквідації вимагали скасування рішень Національного банку про виведення фінустанов з ринку.
Варто зауважити, що у розгляді обох справ брав участь один і той самий суддя – Семен Стеценко. У справі “Конкорду”, яка розглядалась після справи “Місто Банку” він ще й був суддею-доповідачем.
На думку співзасновниці АТ “АКБ “Конкорд” Олени Сосєдки, така непослідовність та ігнорування власної практики Верховного Суду свідчать про упередженість колегії.
“Особливо вражає, що Верховний Суд проігнорував власну ж практику в аналогічних справах. Ба більше — суддя-доповідач у справі “Конкорду” всього за два дні до цього брав участь у розгляді справи іншого банку… і там ухвалив протилежне рішення.Це вже нагадує анекдот:— Скільки буде 7×8?— А ми купуємо чи продаємо?Усі ці факти свідчать про заангажованість рішення”, – написала Олена Сосєдка.
На думку судді у відставці Олександра Ситникова, ключова різниця полягає у самому підході суддів до розгляду двох схожих кейсів.
За його словами, у справі “Конкорду”, яка розглядалася на два дні пізніше судді відступили від своєї практики. Кейс “Місто Банку” був розглянутий по суті і акціонерам відмовили у задоволенні вимог, а рішення судів попередніх інстанцій скасували. У ситуації ж з “Конкордом” судді навіть не розглядали справу по суті, а відразу закрили провадження, застосувавши норми спеціального законодавства. Разом з тим, за словами Ситникова, немає такої підстави для закриття провадження по справі в Кодексі адміністративного судочинства, за якою закрили провадження по кейсу “Конкорду”.
“Дивно те, що вони (рішення – ред.) були винесені різними колегіями, однак в цих колегіях був один і той же суддя. І суддя, який приймав рішення по “Місто Банку” не висловив окремої думки, підписуючи рішення. А коли він вже був доповідачем по своїй справі (справі “Конкорду” – ред.), він застосував зовсім іншу правову позицію”, – зазначив Ситников.
Таким чином, за словами судді у відставці, суд виніс два протилежні рішення у схожих справах. Це, на його думку, ставить під сумнів послідовність і неупередженість правозастосування. Таке різночитання законодавства, на думку Ситникова, ускладнить іншим суддям розгляд аналогічних справ у майбутньому.
Позиція держави послідовна – ніяких прав акціонерам банків
Опитані УНН юристи зазначаю, що проблема незахищеності прав акціонерів банків, що перебувають у процесі ліквідації, системна. Держава методично позбавляє їх можливості відстоювати власні інтереси.
Наразі відповідно до чинного законодавства, процес виведення банку з ринку не зворотній. Навіть якщо регулятор (Національний банк України) ухвалив незаконне рішення про позбавлення банку ліцензії, зупинити цей процес неможливо, як і повернути банк до роботи.
Але на цьому все не закінчується. Починаючи з 2019 року, держава намагається обмежити акціонерам банків ще й доступ до правосуддя. Зокрема, був змінений порядок доказування, а також обмежена можливість звернення до суду. Також були значно розширені можливості Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
“Акціонери не вважаються кредиторами, тому їх вимоги щодо капіталу чи компенсації збитків не включаються до ліквідаційної маси та не підлягають розгляду у процедурі, що адмініструється ФГВФО. Водночас пряма заборона на розгляд таких спорів будь-яким судом перетворює право на захист у формальність. Це можна кваліфікувати як правову колізію, яка межує з прямим позбавленням права на справедливий суд”, – зазначив адвокат Дмитро Касьяненко.
Нагадаємо
Попри війну в Україні процес виведення банків з ринку не зупинився. Так, з 24 лютого 2022 року ліквідацію було розпочато щодо 8 банків. 2023 року вперше в Україні під ліквідацію і позбавлення ліцензії потрапили не лише банки-банкрути, а й прибуткові установи – ідеться про банк “Конкорд”. Як заявляла співзасновнийя банку Олена Сосєдка, на момент оголошення регулятором рішення про ліквідацію банку високоліквідних активів у фінустанові вистачало, аби провести всі необхідні виплати за 2-3 тижні. Але процес ліквідації банку жорстко зарегульовано законодавчо і загалом може тривати до трьох років.
