Уряд Південної Африки розпочав розслідування смерті південноафриканського активіста Стіва Біко у 1977 році.
У п'ятницю виповнюється 48 років з дня смерті Біко під вартою поліції у віці 30 років.
Біко був засновником і лідером руху «Чорна свідомість» проти апартеїду. Його заарештували на блокпосту в тодішньому Гремстауні, нині Маханді, у серпні 1977 року.
Його звинуватили в порушенні «заборонного наказу» – заходу в законах про расову сегрегацію, який дозволяв поліції обмежувати пересування тих, кого уряд вважав загрозою. Його тримали у в'язниці 20 днів, голого та в кайданах. Потім його провезли понад 600 миль, голого, зі скутими ногами, на задньому сидінні поліцейської машини, до Преторії.
Він помер у в'язниці наступного дня після прибуття.
Луксоло Тьялі, речник Національної прокуратури Південної Африки, заявив, що розслідування є спробою «розглянути злочини минулого та спробувати заспокоїти родину Біко та суспільство в цілому».
Причиною смерті була зареєстрована обширна черепно-мозкова травма та гостра ниркова недостатність. Його слідчі з відділу спеціальної поліції часів апартеїду заявили на слідстві 1977 року, що Біко отримав травму, коли вдарився головою об стіну. У деяких повідомленнях йшлося про те, що він помер після голодування.
Згідно з повідомленнями членів родини та інших осіб, які бачили його тіло невдовзі після смерті, Біко був жорстоко катований поліцією під час ув'язнення і зрештою помер від крововиливу в мозок.
У 1990 році тодішній президент Південної Африки Фредерік де Клерк наказав провести розслідування політичних убивств.
Кілька поліцейських просили про амністію, але не отримали її за свою ймовірну причетність до слухань Комісії правди та примирення Південної Африки після апартеїду.
На слуханні Комісії з питань вірогідності та контролю п'ятеро колишніх поліцейських свідчили, що Біко напав на одного з їхніх колег стільцем. Вони сказали, що під час бійки, яка зав’язалася з метою його стримування, той вдарився головою об стіну, що спричинило його смерть.
Але під час перехресного допиту вони визнали, що вступили в змову та подали неправдиві свідчення під присягою під час початкового розслідування 1977 року.
Комісія з питань віри та поваги, яка працювала з 1996 по 2001 рік, рекомендувала Національній прокуратурі передати на розгляд понад 300 справ. На сьогоднішній день нікого не було притягнуто до відповідальності за ці ймовірні злочини часів апартеїду.
Президент Південної Африки Сиріл Рамафоса у квітні наказав провести розслідування щодо того, чи попередні уряди навмисно блокували розслідування та судове переслідування злочинів часів апартеїду.
«Мій батько був дуже здоровою людиною, і ми знаємо, що він помер від сильного крововиливу в мозок», – сказав син Біко, Нкосінаті Біко, в інтерв'ю цього тижня телеведучому Newzroom Africa, повідомляє CBS News. «Під час розгляду справи в Комісії з питань вірогідності та поваги після ретельного перехресного допиту стало зрозуміло, що один із чоловіків зізнався, що схопив його за голову і вдарив нею об стіну, що спричинило його смерть. Їм відмовили в амністії в Комісії з питань вірогідності та поваги, бо вони, звичайно, збрехали».
Нкосінаті Біко сказала в інтерв'ю, що підручники з історії Південної Африки потребують виправлення.
«Тіло мого батька — це живе свідчення його останніх хвилин, тортур і насильства, яких він зазнав», — сказав він. «Нам слід було вже зайнятися цими питаннями через 30 років після початку нашої демократії, і це мало б бути зроблено краще».
Біко був увічнений у пісні Пітера Габріеля “Biko” через три роки після його смерті, а потім у пісні реггі-денсхол-виконавця Beenie Man “Steve Biko” у 1997 році. “Cry Freedom”, фільм 1987 року за участю Дензела Вашингтона, розповідав про життя Біко.
Sourse: www.upi.com
