Валерія Іонан
Валерія Іонан, піонерка державного управління та бізнесу, у подкасті FORWARD with Valeriya Ionan поспілкувалася з Луукасом Ілвесом, колишнім головним ІТ-директором Естонії. Під час цієї бесіди він розкриває суть агентного штучного інтелекту (ШІ), пояснює, чому країни з найбільш розвиненим цифровим урядом можуть потрапити у пастку власних успіхів, та чому Україна має унікальну перевагу в цьому трансформаційному періоді.
Ми створювали «державу у смартфоні» в умовах пандемії, масштабували її під час повномасштабного вторгнення та переносили критично важливі системи у хмару, ховаючись від російських обстрілів. Ми не мали розкоші повільних реформ, будуючи цифрову державу під постійним тиском. Саме ця здатність постійно переосмислювати функціонування уряду зараз стає нашою перевагою у переході до агентного ШІ.
У четвертому епізоді подкасту FORWARD with Valeriya Ionan я обговорюю ці теми з Луукасом Ілвесом, колишнім керівником ІТ-відділу Естонії, який зараз співпрацює з Міністерством цифрової трансформації України. Він детально пояснює, що таке агентний ШІ, чому найбільш цифровізовані уряди ризикують потрапити у власну пастку досягнень, і чому Україна має ключову перевагу в цій трансформації.
Далі — слова Луукаса від першої особи.
Агентний ШІ трансформує не доступ до послуг, а сам процес їх надання
Раніше цифровізація уряду часто зводилася до перенесення бюрократичних процедур XIX століття у цифровий формат. Агентний ШІ надає можливість фундаментально змінити спосіб функціонування уряду. Агентні системи здатні самостійно планувати, діяти та координувати роботу. Найважливіше — вони долають одне з головних обмежень будь-якого уряду: брак кваліфікованих фахівців. Агентні системи роблять виконання різноманітних завдань значно доступнішим, усуваючи це обмеження.
У сфері закупівель, якщо ми делегуємо процес агентам, дозволивши їм вести переговори з потенційними постачальниками від імені уряду, ми можемо досягти прискорення процесу в сто разів. Це також призведе до значно ефективнішого ринкового результату, адже агент зможе самостійно знаходити постачальників, не очікуючи, поки вони звернуться самі.
У боротьбі з корупцією агент може аналізувати дані, виявляти приховані закономірності, опитувати зацікавлених осіб та розробляти нові методи виявлення відхилень від прозорого урядового функціонування. Для громадян агенти стануть навігаторами у складних системах, усуваючи потребу розуміти заплутані бюрократичні структури.
Без міцного цифрового фундаменту агентний ШІ не працюватиме
Існує спокуса пропустити етап цифрової трансформації та одразу створювати “агентну державу”. Однак, організації, які не пройшли через цифровізацію, стикаються зі значно більшими труднощами при впровадженні ШІ. Якщо ви не розумієте власні дані та не маєте ефективних процесів управління ними, ви не зможете масштабувати агентні системи. Цифрова трансформація розвиває здатність переосмислювати операційну діяльність інституцій — саме ця спроможність є ключовою при побудові держави на базі агентного ШІ.
Проте існує й зворотний парадокс.
Країни, які успішно впровадили найрозвиненіші цифрові системи, нині бачать, як їхній успіх опиняється під загрозою. Це пов’язано з тим, що сформовані звички та структури цифрової епохи не завжди придатні для роботи з агентними технологіями. Відсутність нагальності щодо реформ також стає вагомим ризиком.
Україна успішно уникає обох цих пасток: вона не тільки побудувала надійний цифровий фундамент, але й зберегла здатність постійно переосмислювати його функціонування. У 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, цифровий суверенітет України визначався не конкретною архітектурою систем, і тим паче не тим, на яких серверах вони розміщувалися.
Реальний суверенітет полягав у здатності діяти швидко, переналаштовувати архітектуру та адаптуватися як на технологічному, так і на організаційному рівнях.
Здатність постійно змінювати тактику, тестувати новітні технології та випереджати супротивника — ось що створило наш суверенітет. Інші уряди також мають підходити до впровадження ШІ через призму швидкої адаптивності.
Концепція агентної держави не виникла б без плідної взаємодії з командою Міністерства цифрової трансформації, іншими державними органами та всією екосистемою. Без запитання: «А що, якби ми мали чистий аркуш?» Це саме те питання, яке Україна ставить постійно. Тому я усвідомлюю: якщо хочу зробити вагомий внесок у своїй сфері, Україна має бути частиною цього процесу.
Суверенітет — це не архітектура
Слово «суверенітет» схоже на тест Роршаха: кожен вкладає в нього своє розуміння. Але за ним стоїть конкретне питання. Наразі лише три-п’ять компаній розробляють передові ШІ-рішення, за ними йдуть гіперскейлери та виробники чипів. Які залежності ми створюємо — комерційні, геополітичні, когнітивні?
Якщо весь спосіб споживання інформації проходить через ці системи, чи знаємо ми взагалі, що є правдою? Україна зіткнулася з цим безпосередньо: викривлені версії української історії та меж українських територій, вбудовані в мовні моделі, узгоджені з цілями російської пропаганди, а не з фактами.
Існує два підходи до вирішення цього питання. Консервативний: не використовувати інструменти, доки не досягнуто повного контролю над ними. Відкритий: використовувати всі доступні інструменти, але уникати залежності від одного постачальника на кожному рівні, зберігаючи здатність швидко переходити до альтернатив. Я підтримую другий підхід, адже ціна невикористання таких потужних інструментів є надзвичайно високою.
Чим компетентнішим і активнішим користувачем цих технологій ви є, тим меншою стає ваша залежність.
Як урядам слід діяти
Існує два рівні.
- Перший — центральний: команда з трансформації ШІ та базові платформи. Платформи є ключовими, оскільки вони знижують граничну вартість кожного наступного сервісу. Якщо питання цифрової ідентичності та обміну даними вже вирішені, кожен новий додаток не потребує повторних витрат на їх розв’язання. Центральна дія важлива не лише як продукт для громадян, а й як фундамент для подальших рішень.
- Другий рівень — по всьому уряду. Люди в міністерствах та відомствах мають самостійно використовувати інструменти без коду та будувати власні рішення. Мета — не стати розробниками, а зрозуміти, як технології можуть трансформувати їхню безпосередню роботу. Сьогодні це реально навіть без участі технічного відділу: агенти без коду дозволяють нетехнічним командам самостійно тестувати та створювати нові рішення.
Уряди, які не вживають цих кроків, зіткнуться з тим, що найактивніші співробітники почнуть використовувати неперевірені інструменти поза офіційними системами, що створює серйозні проблеми з безпекою. І ширша проблема: коли громадяни щодня користуються якісними цифровими сервісами у приватному секторі, а отримують від держави досвід іншої епохи, вони не пробачають цього державі.
Андрій Карпаті, один із творців сучасного ШІ, зазначив, що ми перебуваємо не в році агентного ШІ, а в його десятилітті. Перші кроки, зроблені зараз, визначатимуть позицію урядів на роки вперед, і Україна вже зробила ці вирішальні кроки.
Дивіться повний випуск FORWARD with Valeriya Ionan з Луукасом Ілвесом:
Подробиці можна знайти на сайті: ain.ua