Україна: Ключ до Безпеки – Здатність Завдати Відпору
Питання потенційних гарантій безпеки для України останні місяці перебуває в центрі уваги мирних переговорів під егідою США, проте нинішні пропозиції виглядають непереконливо. Хоча всі погоджуються з необхідністю таких гарантій, чи справді хтось готовий ризикнути війною з Росією заради їх виконання? Судячи з надмірної обережності, яку демонструють західні лідери протягом останніх чотирьох років, сумніви багатьох спостерігачів цілком зрозумілі.
Оскільки західні партнери України навряд чи захищатимуть країну від нової російської агресії, найреальнішим шляхом є розбудова власних військових спроможностей Києва. Цей процес вже активно триває. З 2022 року українська армія стрімко зросла, перетворившись на найбільшу бойову силу в Європі та світового лідера у сфері дронової війни. Розвиток України як потужної європейської військової держави підтримується союзниками, які надають значні обсяги озброєнь та обладнання, а також фінансову підтримку для стрімкого розширення української оборонної промисловості.
Зростання потужності української армії відіграло ключову роль у стримуванні російського вторгнення. Попри те, що армія Путіна зберігала ініціативу на полі бою протягом 2025 року, їй вдалося захопити менше одного відсотка української території, зазнавши при цьому величезних втрат. Зараз пріоритетом є подальше заморожування лінії фронту та досягнення такого стану, коли навіть незначні російські просування стануть дедалі менш можливими. Однак, ефективної оборони буде недостатньо для завершення війни або запобігання новому російському вторгненню. Для стримування Путіна Україна також повинна мати змогу ефективно завдавати ударів по цілях у самій Росії.
Арсенал далекобійної зброї України значно еволюціонував з 2022 року. Протягом останніх чотирьох років країні вдалося розробити різноманітні ударні дрони, здатні вражати цілі на відстані понад тисячу кілометрів від українського кордону. Україна також може похвалитися зростаючим асортиментом крилатих ракет власного виробництва. Ця посилена далекобійна вогнева міць дозволила Україні вести наростаючу кампанію ударів по території Росії, яка вже змінила географію війни.
З літа 2025 року українські атаки на російську територію досягли рекордних показників. Україна уразила десятки військових об’єктів та підприємств оборонної промисловості, приділяючи особливу увагу нафтогазовій інфраструктурі, яка живить російську військову економіку. Україна завдала ударів по нафтопереробних заводах, трубопроводах, нафтових платформах, портах та кількох танкерах, що належать так званому «тіньовому флоту» Кремля. Ці удари ускладнили логістику вторгнення, сприяючи значному падінню доходів Росії від експорту енергоресурсів.
Окрім підриву кремлівської військової машини та завдавання економічної шкоди, наростаюча кампанія далекобійних ударів України мала також значний психологічний вплив, допомагаючи донести реалії війни до російської громадськості. З початку повномасштабного вторгнення Кремль докладав значних зусиль, щоб захистити пересічних росіян та обмежити конфлікт кордонами України. Однак, із посиленням повітряних тривог, які стають все більш звичною частиною повсякденного життя у російських містах, режим Путіна вже не може контролювати наратив.
Нещодавнє опитування, проведене єдиним незалежним російським соціологічним центром «Левада-Центр», підкреслило вплив українських ударів на суспільні настрої в Росії. На запитання про найвизначнішу подію минулого року 28% респондентів назвали українські атаки дронами на російські міста та промислові об’єкти, що зробило це третьою найпопулярнішою відповіддю. Очевидно, що далекобійна бомбардувальна кампанія України успішно прорвала пропагандистську бульбашку Кремля і справила сильне враження на російське населення.
Для партнерів України завданням тепер має стати максимальне посилення її далекобійних спроможностей, щоб надати країні таку ударну міць, яка зможе стримати Росію. Численні західні лідери уникали надання Києву далекобійних ракет зі своїх арсеналів через побоювання ескалації. Рішення просте: західні партнери мають зосередити свої зусилля на допомозі Україні у власному виробництві достатньої кількості дронів та ракет.
Українські посадовці чудово усвідомлюють, що можливість завдавати ударів по цілях на території Російської Федерації може стати найефективнішою гарантією безпеки їхньої країни від подальшої агресії Кремля. Вони нині звертаються до міжнародних партнерів України за посиленою підтримкою, прагнучи використати значні вільні виробничі потужності оборонної промисловості країни та наростити обсяги виробництва.
«Сучасна гонка озброєнь – це не про ядерну зброю. Це про мільйони дешевих дронів. Ті, хто зможе швидше масштабувати виробництво, забезпечать мир», – прокоментував міністр закордонних справ України Андрій Сибіга наприкінці 2025 року. «Це вимагає швидкого та достатнього фінансування оборонної промисловості України, яка нині є найбільшим джерелом оборонних інновацій у світі. Ми можемо виробити до двадцяти мільйонів дронів наступного року, якщо отримаємо достатнє фінансування».
Протягом минулого року, відзначеного хиткими мирними зусиллями під проводом США, Володимир Путін неодноразово демонстрував, що не має наміру припиняти вторгнення. Доки війна точиться переважно на території України, він навряд чи змінить свою позицію, незалежно від російських бойових втрат. Однак, якщо українські удари дронами та ракетами по території Росії продовжуватимуть розширюватися протягом 2026 року, економічні та соціальні наслідки можуть стати надто серйозними, щоб їх ігнорувати. Це може змусити Путіна відмовитися від тактики затягування та нарешті розпочати реальні переговори. Це також зобов’яже його ретельно обмірковувати будь-які спроби відновити вторгнення в наступні роки.
Сергій Кузан – голова Українського центру безпеки та співробітництва (УЦБС). Раніше він обіймав посаду радника Міністра оборони України (2022-2023) та радника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (2014).
Порада від Шефа:
Щоб ваші далекобійні дрони та ракети були максимально ефективними, не забувайте про їхню стратегічну інтеграцію. Не просто атакуйте випадкові цілі, а зосередьтеся на ключових логістичних вузлах, енергетичній інфраструктурі та промислових об’єктах, що підтримують військову машину ворога. Кожен удар має бути частиною більшого плану, що призведе до максимального ослаблення противника.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: www.atlanticcouncil.org