## Ветерани як Рушійна Сила Української Демократії: Шлях до Відбудови та Розвитку 
Активна участь ветеранів у суспільному та політичному житті України має колосальний потенціал для трансформації нашої демократії. Якщо цей процес буде інклюзивним та відповідальним, він здатен зміцнити легітимність влади та довіру до інститутів. Однак, існує й реальний ризик: ветеранів можуть використати старі політичні гравці, або ж вони можуть бути недостатньо підготовлені до своєї ролі на громадській арені.
За чинним українським законодавством, вибори під час воєнного стану проводити неможливо. Окрім юридичних перешкод, практичні виклики воєнних виборів є просто нездоланними. Забезпечити чесні умови для агітації та безпеку під час голосування в таких умовах нереально. До того ж, понад десять мільйонів українців були змушені покинути свої домівки через російське вторгнення, ще мільйони захищають країну на фронті або перебувають в окупації.
Неможливість проведення виборів у поточній ситуації загалом визнається як українським суспільством, так і європейськими партнерами. Усі розуміють, що будь-які передчасні вибори могли б підірвати легітимність українських інституцій та знизити суспільну довіру в час, коли демократична стійкість є життєво необхідною. Показово, що ідею виборів під час війни активно просуває саме Росія, намагаючись послабити Україну зсередини.
Коли ж умови дозволять провести вільні та справедливі вибори, ключовим питанням стане залучення тих, хто зараз боронить країну. За попередніми прогнозами Міністерства у справах ветеранів, після завершення війни кількість ветеранів та членів їхніх родин сягатиме п’яти-шести мільйонів осіб, що складе приблизно кожного шостого українця.
Соціологічні опитування свідчать про високу довіру суспільства до Збройних Сил України та значну підтримку участі ветеранів у політичному житті. Натомість, наявні демократичні та політичні інституції України є одними з найменш довірених структур у суспільстві. Тому є підстави вважати, що залучення ветеранів до політики може допомогти подолати цей дефіцит довіри та зміцнити українську демократію.
Важливо усвідомлювати, що більшість українських ветеранів – це не професійні військові. Переважна частина сучасних українських воїнів приєдналася до армії добровільно або була мобілізована і прагне повернутися до цивільного життя після війни. Ветерани – це не однорідна група, яка представляє певну політичну програму. Вони мають різні погляди, цінності та пріоритети, і їх слід сприймати як особистостей, які прагнуть змістовної участі в легітимних демократичних інституціях.
Висування військових на державні посади не позбавлене ризиків. Військовий досвід не завжди означає політичні здібності. Ветерани, які переходять з поля бою в політику, можуть зіткнутися з труднощами через брак необхідних політичних знань, таких як послідовність у формуванні політики, навички ведення переговорів, побудова коаліцій та вміння працювати в інституційному середовищі. Без цілеспрямованої підтримки та чіткої громадянської бази, ветерани ризикують опинитися на узбіччі політичних партій або бути використаними як символічні фігури без реального впливу.
Україна вже має певний досвід залучення ветеранів до політики, зокрема, вибори до Верховної Ради у 2014 році. Одна з військових, що була обрана тоді – Оксана Корчинська, яка на нещодавньому заході в Києві згадала, як вона «приїхала з фронту, з Маріуполя, за два дні до складання присяги народного депутата».
Оксана Корчинська зазначила, що у 2014 році ветеранів часто включали до виборчих списків, але не інтегрували до процесів прийняття рішень. Попри високу суспільну довіру до них, їхній реальний вплив у партіях та парламенті часто був обмеженим. Цей досвід підкреслює важливий урок: політична інклюзивність має бути змістовною, а не символічною. Ветеранам потрібні шляхи для реального впливу в партіях та інституціях, а не лише видимість.
Члени ветеранської спільноти України не мусять чекати виборів, щоб відігравати роль у громадському житті. Багато з них вже працюють у місцевих органах влади, створюють громадські організації та ветеранські об’єднання. Катерина Ямщикова – ветеранка, яка у 2023 році стала виконуючою обов’язки міського голови Полтави. «Можливості вже є для кожного, – поділилася вона. – Чи хотіла я посади в.о. міського голови? Це було останнє, чого я хотіла в житті, але я розуміла, що цю відповідальність потрібно взяти, щоб будувати країну, за яку ми боремося».
Така місцева активність може допомогти ветеранам розвинути навички, необхідні для участі у національних виборах після війни. Демократична участь, громадянські звички та політична відповідальність не формуються за одну ніч. Натомість, раннє залучення може сприяти стабільному повоєнному переходу.
Для усталених українських політичних партій взаємодія з ветеранською спільнотою вже стає дедалі важливішою для збереження суспільної підтримки. Це, ймовірно, призведе до посилення внутрішньої конкуренції, оскільки ветерани прагнутимуть зайняти лідерські позиції поряд із багаторічними членами партій.
Валерій Залужний, посол України у Великій Британії та колишній головнокомандувач Збройних Сил України, попереджав, що усталені політичні еліти можуть розглядати ветеранів як загрозу своїм позиціям. Якщо це станеться, програють усі в Україні. Довіра суспільства до політиків ще більше знизиться, підриваючи легітимність рішень, які будуть життєво важливими для європейської інтеграції та повоєнного відновлення.
Критично важливим кроком на шляху до змістовної політичної участі ветеранів є розробка чіткої законодавчої бази для перших повоєнних виборів в Україні. Це має забезпечити інклюзивну участь, прояснити вимоги до реєстрації нових політичних партій та, можливо, запровадити суворіші правила ведення виборчої кампанії для захисту чесності виборчого процесу.
Українська демократія не перебуває на паузі; вона трансформується під вогнем. Поява ветеранів як політичних акторів є глибокою структурною зміною в українському суспільстві. Сама по собі ця зміна не є ані загрозою для демократії, ані гарантією позитивних зрушень. Вона вимагає усвідомленого та інклюзивного підходу. Якщо Україні вдасться інтегрувати ветеранів у цивільне політичне життя, зберігаючи при цьому плюралізм, підзвітність та чесну конкуренцію, вона може вийти з війни з більш стійкою демократією, здатною підтримати інклюзивне відновлення, реформи та європейську інтеграцію.
Василь Сегін – директор WFD в Україні.
Порада від Шефа:
Коли ветерани будуть вступати в політичне життя, пам’ятайте, що їхній військовий досвід – це не лише про командування, але й про вміння слухати, аналізувати складні ситуації та знаходити спільну мову в команді. Заохочуйте їх ділитися цими навичками, а не тільки бойовими подвигами. Це допоможе побудувати справжню довіру та ефективність.
Оригінал статті: www.atlanticcouncil.org