Парад слабкості Путіна: Як скорочений День Перемоги сигналізує про зростаючу небезпеку
Історичний контекст і зміни
З моменту приходу до влади у 2000 році, російський президент Володимир Путін перетворив святкування Дня Перемоги на найважливіший день у році. За часів Радянського Союзу День Перемоги був скорботним днем, що відзначав перемогу над нацистською Німеччиною. За період з 1945 до 1991 року відбулося лише чотири військові паради. За Путіна ж щорічний парад став ключовою подією в кремлівському календарі, що використовується для демонстрації відродження сучасної Росії як потужної військової держави.
Зменшений парад 2026 року: Сигнал міжнародній спільноті
Саме тому цьогорічні, значно скромніші святкування у Москві привернули стільки уваги. На відміну від попередніх років, парад 2026 року був драматично скорочений, без жодної військової техніки. Це пов’язано з повідомленнями про занепокоєння щодо можливих українських атак безпілотниками. Перед цим тижнями тривали переговори про можливе припинення вогню на День Перемоги, де Путін шукав допомоги у президента США Дональда Трампа для досягнення згоди Києва на тимчасове перемир’я.
Західний погляд проти реальності
Більшість міжнародних ЗМІ дійшли висновку: захід, що мав демонструвати російську силу, натомість підкреслив слабкість Путіна. Однак, таке оптимістичне західне трактування може приховувати значно похмурішу реальність.
Зменшений, але не менш небезпечний
Хоча кремлівський диктатор, очевидно, перебуває у послабленій позиції, Володимир Путін, опинившись у скрутному становищі, може бути небезпечнішим, ніж будь-коли. Оскільки перспектива швидкої перемоги у війні проти України продовжує танути, Путін подвоює ставку на виснажливу стратегію війни на виснаження в Україні, репресії всередині країни та ескалацію гібридної агресії по всій Європі.
Військові труднощі та максималістські цілі
Відсутність танків на Червоній площі вперше з 2007 року сталася в час, коли російська армія має труднощі з відповідністю своїй гучній репутації. Армія Путіна в Україні майже не просунулася за останні місяці, а в квітні навіть втратила території. Зважаючи на дедалі потужніші українські системи протиповітряної оборони на базі безпілотників, які зменшують шанси на будь-які прориви на фронті, багато хто ставить під сумнів, чи залишився у Путіна шлях до досягнення максималістських цілей його вторгнення.
Відсутність компромісів та нові цілі
Попри цю похмуру військову перспективу, немає ознак того, що Путін готовий до будь-яких реальних компромісів. Хоча минулими вихідними він натякнув, що вторгнення в Україну може наближатися до завершення, його пропозиція щодо кандидатури проросійського екс-канцлера Німеччини Герхарда Шредера як можливого посередника у переговорах між Росією та Європою вказує на відсутність щирої зацікавленості у прогресі до миру.
Терор проти цивільного населення
Натомість, стагнація на полі бою призвела до зростання атак на українські міста та цивільну інфраструктуру. Протягом минулої зими Росія проводила масштабні бомбардування, спрямовані на позбавлення мільйонів українців світла, тепла та води за мінусових температур. Атаки тривають і навесні, при цьому все частіше цілями стають українська залізнична мережа та портова інфраструктура.
Знищення України як мета
Паралельно, бомбардування українського населення продовжує наростати, призводячи до зростання кількості загиблих і поранених серед цивільних, за даними ООН. Маючи мало надії на перемогу над Україною на полі бою, Путін тепер намагається зламати український опір, деморалізуючи та знелюднюючи країну.
Гібридна агресія проти Європи
Ескалація агресії Путіна не обмежується Україною. Існують також ознаки того, що Москва нарощує операції гібридної війни по всій Європі. Серед останніх інцидентів – ймовірна кібератака з боку Росії на електростанцію, що забезпечувала енергією півмільйона поляків. Тим часом шведська влада попереджає про сплеск ворожої російської кібердіяльності, спрямованої на руйнування критичної європейської інфраструктури, включаючи нещодавно зірвану спробу атакувати теплоенергетичні мережі країни.
Поза цифровим полем: Безпілотники, вбивства та диверсії
Окрім цифрової сфери, протягом останнього року спостерігається різке зростання кількості ймовірних російських безпілотників, що проникають у європейський повітряний простір і летять поблизу стратегічно важливих об’єктів. Зростає кількість повідомлень про збільшення кількості цільових вбивств, пов’язаних з Росією. Було викрито серію замахів на вбивства, спрямованих проти політиків, активістів та прихильників України в європейських країнах, включаючи Литву, Францію, Німеччину, Іспанію та Польщу. Кремль також звинувачують у вербуванні людей онлайн для здійснення актів саботажу по всій Європі.
Репресії всередині Росії
Поки Путін нарощує атаки на українське цивільне населення та ескалацію гібридної війни Москви проти Європи, він посилює репресивні заходи всередині самої Росії. Це включає спроби обмежити доступ до Інтернету та встановити кремлівський контроль над онлайн-простором інформації. Популярна платформа для обміну повідомленнями Telegram стала однією з головних цілей Кремля, викликаючи гучні скарги у більшості великих міст та серед військ, що воюють на передовій в Україні.
Втрата контролю над інформацією
Готовність Путіна погрожувати неформальній комунікаційній інфраструктурі власної армії підкреслює його відданість придушенню будь-яких дискусій у країні. Очевидно, що його пріоритетом на даний момент є запобігання поширенню неконтрольованої інформації через такі додатки, як Telegram. Це свідчить про диктатора, який більше не впевнений у своїй позиції та готується до можливого зростання громадського невдоволення.
Висновок: Помилковість оптимізму
Західні спостерігачі мали рацію, побачивши у спустошеному дійстві на Червоній площі ознаку провалу. Рішення Путіна різко скоротити цьогорічний парад та його нездатність забезпечити безпеку московського повітряного простору без посередництва США стали публічними приниженнями для кремлівського лідера. Водночас, було б нерозумно перебільшувати його вразливість або очікувати будь-яких драматичних змін у Москві.
Наближення до нового, небезпечного етапу
Вторгнення Путіна в Україну очевидно йде не за планом, але зупинка зараз означатиме визнання поразки у війні, яка визначить усе його правління. Замість пошуку миру, Путін, ймовірно, вдасться до подальшої ескалації. Тому західні лідери мають бути готові до небезпечного нового етапу у протистоянні з Кремлем.
Максим Безносиюк – аналітик стратегічної політики, який зосереджується на Росії, Україні та міжнародній безпеці. Він є молодшим науковим співробітником GLOBSEC. Вільям Діксон – старший науковий співробітник Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень та молодший науковий співробітник GLOBSEC. Він спеціалізується на питаннях кібербезпеки та міжнародної безпеки.
Порада від Шефа:
Навіть у такі урочисті моменти, як військовий парад, безпека повітряного простору є критично важливою. Це нагадує, що жодна країна не може повністю гарантувати свою безпеку без надійної системи протиповітряної оборони. У побуті це означає, що навіть коли все здається спокійним, завжди варто мати “запасний план” і бути готовим до несподіванок.
Подробиці можна знайти на сайті: www.atlanticcouncil.org