Автор фото, Serenity Strull/BBC/Getty Images
У давні часи батьки, ймовірно, менше страждали від відчуття нестачі сну, що спонукає деяких дослідників переглянути рекомендації щодо повноцінного відпочинку для сучасних молодих батьків.
Наскільки виснажливим є батьківство? Коли один відважний користувач поставив це запитання на форумі Reddit для батьків, він отримав понад 400 відповідей. “Надзвичайно. Це неймовірно виснажливо і триває буквально НЕПЕРЕРВНО”, – написав один з учасників; цю думку підтримали сотні інших.
Існує багато причин, через які батьки сьогодні відчувають виснажливу втому, і не всі вони пов’язані зі сном. Наприклад, багато родин виховують дітей без сторонньої допомоги, і батькам часто доводиться поєднувати професійну діяльність із доглядом за дітьми.
Водночас у багатьох батьків після народження дитини справді змінюється режим сну – чи то через нічні годування малюка, чи через звичку дошкільнят прокидатися о 5 ранку.
Зважаючи на те, що батьківство існує стільки, скільки й людство, здається природним припускати, що батьки недосипали протягом тисячоліть. Однак наявні докази вказують на те, що це, ймовірно, не так. Тож що робили наші предки інакше – і чи можемо ми чогось у них навчитися?
Скільки насправді сплять батьки
У повсякденних розмовах батьківство та брак сну часто розглядаються як синоніми. Проте дані про те, скільки саме сну втрачають батьки після народження дитини, є суперечливими та залежать від культури.
Одне дослідження, наприклад, показало, що в Німеччині матері, які народжують вперше, у перші три місяці після народження дитини сплять в середньому на годину менше за ніч, ніж до вагітності. Батьки недосипають на третину години.
Хоча тривалість сну почала зростати після цього мінімуму вже на третьому місяці, жоден із батьків не повернувся до рівня сну, який був до народження дитини, навіть через шість років.
Втім, загальна різниця між батьками та людьми без дітей після післяпологового періоду далеко не така значна, як можна було б очікувати. За даними середньостатистичного німецького дослідження, в якому взяли участь майже 40 000 осіб, батьки з принаймні однією дитиною віком до шести років повідомляли про приблизно сім годин сну на ніч. Люди без дітей спали лише на 10 хвилин більше (жінки) та на 14 хвилин більше (чоловіки).
Тим часом дані американського опитування 2024 року показали, що батьки з дітьми до шести років у середньому проводять у ліжку від восьми до дев’яти годин за ніч – тобто в межах рекомендованого діапазону. Подібним чином, французьке дослідження, яке відстежувало понад 400 пар протягом 36 місяців після народження дитини, виявило, що і матері, і батьки в середньому спали по вісім годин або більше на всіх етапах (хоча деякі спали лише 4,25 години за ніч, а інші – до 12).
Звісно, це переважно дані самооцінки, тому люди можуть перебільшувати або недооцінювати тривалість сну – наприклад, враховувати час від моменту, коли лягли в ліжко, а не коли заснули. Але загалом це свідчить про те, що багато батьків сплять відносно достатньо, хоча й зі значною варіативністю.
І коли дослідники вивчають режими сну в сучасних суспільствах мисливців-збирачів – що часто допомагає уявити, як, ймовірно, жили наші предки, – результати не надто відрізняються.
Один аналіз трьох суспільств мисливців-збирачів показав, що дорослі (включно з батьками) проводили в ліжку від 6,9 до 8,5 години за ніч. Через часті пробудження фактичний середній час сну становив від 5,7 до 7,1 години.
Вирішальним є те, що сучасні батьки в індустріалізованих суспільствах послідовно повідомляють про значно більшу втому та виснаження, ніж люди у культурах збирачів. Науковці намагаються з’ясувати, чому це так.
Сприйняття сну
У суспільствах збирачів майже всі дорослі – багато з яких є батьками – кажуть, що дуже задоволені своїм сном, зазначає еволюційний антрополог Девід Самсон, директор Лабораторії сну та еволюції людини Університету Торонто і автор книги “Безсонна мавпа: дивна й несподівана історія того, як соціальний сон зробив нас людьми” (The Sleepless Ape: The Strange and Unexpected Story of How Social Sleep Made Us Human).
Самсон провів три місяці, живучи з хадза – суспільством збирачів на півночі Танзанії, – щоб вивчити їхні режими сну.
“Коли ти приїжджаєш до хадза і питаєш: ‘Ви добре спите чи погано?’, вони відповідають: ‘Добре'”, – каже він.
Натомість батьки в сучасних індустріалізованих суспільствах зазвичай низько оцінюють якість свого сну. У німецькому дослідженні, наприклад, матері оцінили задоволеність сном на 6,57 з 10; батьки – на 7,03. У французькому дослідженні майже три чверті матерів тримісячних немовлят заявили, що, на їхню думку, їм бракувало сну.
Автор фото, Serenity Strull/BBC/Getty Images
Підпис до фото, Менш жорсткі очікування щодо сну можуть допомогти розслаблятися вночі та почуватися менш втомленими вдень
Це не тому, що сучасні батьки прокидаються частіше. Дослідження Самсона та інших показали, що люди в суспільствах мисливців-збирачів зазвичай прокидаються протягом ночі частіше, ніж ми.
Частково це може бути пов’язано з тим, що лише після промислової революції ми почали прагнути “консолідованого” сну, пояснює Гелен Болл, директорка Центру сну дітей та немовлят у Даремі (Велика Британія) і авторка книги “Як сплять немовлята: фактичний путівник першими 365 днями й ночами” (How Babies Sleep: A Factful Guide to the First 365 Days and Nights).
Ця концепція досі не є універсальною у світі.
Нещодавно вона керувала дослідницьким проєктом, який порівнював сон підлітків у двох мексиканських селах та в Мехіко. У селах “ідея спати міцно, як колода, – незнайома”, каже вона.
“Це було звично лише в Мехіко”, – додає Болл.
Можливо, нашим предкам просто не було практичної потреби спати глибоко одним безперервним відрізком.
“У них не було тиску роботи з дев’ятої до п’ятої чи з восьмої до п’ятої, що вимагало б певної кількості нічного сну для безпечної роботи наступного дня”, – каже Болл.
“Вони не водили автомобілів. Не керували важкою технікою. Те, що важливо для нас, для них просто не було проблемами”, – додає вона.
Середовище для сну
Є й інші відмінності у тому, як відрізнялися підходи до сну давніх батьків від сьогоднішніх.
Коли Самсон жив із хадза, він описував їм поширені в США практики виховання – наприклад, заохочення немовлят спати окремо від батьків.
“Вони дивилися на мене, наче я божевільний, – каже Самсон. – Вони питали: ‘Навіщо? Навіщо? Навіщо?’… Мені було майже ніяково ставити це запитання”.
Матері хадза, як і в багатьох інших культурах світу та практично в кожному суспільстві мисливців-збирачів, яке коли-небудь вивчали, сплять разом зі своїми немовлятами та годують грудьми вночі. Цю практику антрополог Джеймс Маккенна, засновник і директор Лабораторії поведінкового сну матері й немовляти Університету Нотр-Дам (Індіана, США), назвав “breastsleeping” (“сон із грудьми”).
“Насправді не існує просто сну немовляти чи сну матері, грудного вигодовування або не грудного вигодовування, – каже Маккенна. – Усе це дуже тісно інтегровано. Тіло матері стає середовищем існування дитини”.
Результати досліджень щодо того, як “сон із грудьми” впливає на сон матері, неоднозначні. Але деякі дані свідчать, що він впливає на те, наскільки відпочилими почуваються нові батьки.
Одне дослідження показало, що фактичний час сну в середньому мало відрізняється між матерями, які сплять разом із дитиною, і тими, хто цього не робить. Матері, які сплять разом із немовлям, прокидаються трохи частіше впродовж ночі, але, видається, швидше знову засинають. Натомість частково різниця полягає в настроях самих матерів.
“Мами можуть не усвідомлювати, як часто вони годують уночі або як часто перевіряють дитину”, – каже Болл.
Вони можуть не повністю прокидатися під час годування або просто забувати про ці пробудження. Це може бути ключовим чинником того, що наступного дня вони почуваються більш відновленими.
Це узгоджується з дослідженнями про те, як наше ставлення до сну може змінювати рівень енергії. Менш жорсткі очікування щодо сну можуть допомогти не лише розслабитися й заспокоїтися вночі, а й почуватися менш втомленими вдень – незалежно від того, як ми спали напередодні.
Оскільки матері, які практикують “сон із грудьми”, годують грудьми, а не використовують суміш чи зціджування, якість їхнього сну може здаватися кращою і через гормон пролактин, рівень якого зростає під час грудного вигодовування та може викликати сонливість.
Одне дослідження 133 матерів показало, що матері, які годують грудьми, спали приблизно на 40–45 хвилин довше, ніж ті, хто використовував суміші. Інше дослідження за участю 120 матерів виявило, що матері, які годували виключно грудьми, спали приблизно на 30 хвилин більше за ніч через місяць після пологів.
Самсон переконався у цьому на власному досвіді. Він і його дружина протягом перших трьох місяців життя доньки намагалися налагодити сон, доки не спробували той самий “сон із грудьми”, який він спостерігав у хадза, дотримуючись рекомендацій громадського здоров’я щодо максимально безпечного спільного сну.
“Наше життя повністю змінилося, – каже Самсон. – Їй не потрібно було сідати, не потрібно було прокидатися – вона просто усвідомлювала: о, зараз вона їсть, – і бум, знову сон. І це змінило все”.
Автор фото, Serenity Strull/BBC/Getty Images
Підпис до фото, Порівняно зі збиральницькими культурами люди нині також частіше мають дітей із меншою різницею у віці
Однак не всі дослідження виявили, що близький сон із немовлям покращує сон батьків.
Одне дослідження, яке відстежувало 139 родин протягом першого року життя дитини, показало, що матері, які ділили кімнату або ліжко з немовлям, мали більш фрагментований сон, ніж ті, хто цього не робив. Водночас їхні діти не прокидалися частіше.
Звісно, важко відокремити причину від наслідку: можливо, більш пильні або тривожні матері, які й так прокидаються частіше, частіше прагнули тримати дітей поруч під час сну.
Пильність має значення
Також, імовірно, відіграють роль якість періодів неспання і те, наскільки пильними є матері під час них.
Візьмімо, наприклад, поширені поради класти дитину в ліжечко, якщо не в окрему кімнату; залишатися максимально пильними під час годування або заспокоєння немовляти, навіть якщо для цього потрібно гортати телефон; і відстежувати часи пробуджень і годувань – чого, звісно, наші предки-мисливці-збирачі не робили.
Усі ці стимули сигналізують нашому тілу про повне пробудження, каже Памела Дуглас, старша лекторка медичного факультету Університету Квінсленда (Австралія).
Для деяких стратегій це і є метою. Випадкове засинання з немовлям у місцях, не призначених для спільного сну – наприклад, на дивані чи кріслі, – може підвищувати ризик раптової дитячої смерті до 67 разів. Тому деякі медичні фахівці радять батькам робити все необхідне, щоб залишатися повністю пильними під час нічних годувань.
Однак один із недоліків полягає в тому, що це не завжди вдається, і батьки інколи засинають саме в цих особливо небезпечних місцях. Інший – у тому, що після такого годування батькам може бути складніше знову заснути, що зрештою впливає на якість сну, вважають дослідники.
Щоб убезпечити батьків і дітей з урахуванням дедалі більшого масиву досліджень про якість сну батьків, Дуглас заснувала програму втручань у сон під назвою Possums. Її робота, серед іншого, пропонує батькам не відстежувати пробудження і годування, а також дозволяти немовлятам “засинати під час годування”.
Створені мати підтримку
Люди втілюють разючий парадокс: порівняно з іншими видами, наші діти народжуються надзвичайно незрілими й потребують багато уваги від батьків, каже Сара Блаффер Грді, професорка антропології Каліфорнійського університету в Девісі (США) і авторка кількох книг з еволюційного батьківства.
Водночас середовище мисливців-збирачів, у якому наші предки виживали десятки тисяч років, було складним: людям доводилося витрачати багато калорій і часу просто на здобуття їжі.
На відміну від сьогодення, однак, у них було багато допомоги, щоб присвятити необхідний час і ресурси кожній дитині та водночас мати достатньо дітей для відтворення населення.
“Немає жодного способу, щоб популяція не вимерла і щоб вид міг еволюціонувати, – каже Грді, – окрім ситуації, коли матері мають і аллопарентальну (не пов’язану з біологічними батьками), і батьківську турботу та підтримку потомства”.
Таку підтримку часто надавали інші родичі, особливо бабусі та старші брати й сестри, але часто й більш віддалено пов’язані опікуни.
Антропологи, які спостерігали за народом ефе в Центральній Африці, наприклад, виявили, що немовлята віком 18 тижнів проводять 60% часу під доглядом когось іншого, ніж їхня мати, і часто їх годують грудьми не матері.
У багатьох індустріалізованих суспільствах ця модель значною мірою зникла. Найближча заміна – оплачуваний догляд за дітьми – може створювати власні стреси, зокрема фінансові.
Сьогодні багато родин працюють у “подвійну зміну” – поєднуючи догляд і роботу поза домом. У США понад п’ять із десяти родин із дітьми нині мають два доходи, тоді як у ЄС – понад шість із десяти.
Гендерні диспропорції також зберігаються: більшість доглядової та домашньої роботи зазвичай і далі лягає на жінок, через що матері, зокрема, почуваються більш утомленими.
Порівняно зі збиральницькими культурами люди нині також частіше мають дітей із меншою різницею у віці.
Антропологи, зокрема Грді, встановили, що в таких культурах немовлят зазвичай народжували з інтервалом близько чотирьох років. Лише з переходом до землеробства та осілого життя матері почали народжувати частіше. Тож для наших предків мисливців-збирачів наявність лише одного немовляти або малюка одночасно також могла допомагати впоратися з рівнем втоми.
У підсумку, ймовірно, саме зміни у сні та способі життя призвели до того, що сучасні батьки почуваються настільки перевантаженими і недоспаними, а не об’єктивна нестача сну як така.
Водночас деякі експерти стверджують, що ми еволюціонували бути стійкими до нестачі сну в ранньому батьківстві, адже це еволюційний компроміс для виживання виду, – а культурне середовище навколо нас ускладнило підтримання цієї стійкості.
“Ми еволюціонували до адаптивності, гнучкості, здатності справлятися з кризами і різними життєвими стратегіями, – каже Самсон. – У житті будуть періоди, коли це того варте. Ви перемикаєтеся з режиму ‘довголіття’ на критично важливу місію в теперішньому. І, на мою думку, розмноження – одна з таких речей”.
Тож чи є в житті періоди, коли допустимо втрачати сон?
“З погляду еволюційної антропології – на сто відсотків так”, – каже він.