## Український досвід – Безцінний Урок Оборони для Європи
Повномасштабне вторгнення Росії та послаблення трансатлантичних зв’язків стали для Європи потужним сигналом до пробудження у сфері безпеки. Хоча вже написано чимало звітів, виголошено промов та переглянуто оборонні бюджети, а потреба в інтеграції новітніх військових технологій загальновизнана, цей процес потребує прискорення. Він має супроводжуватися ширшими зусиллями з перегляду військової доктрини та організації.
Сучасні європейські армії досі переважно організовані, оснащені та навчені для минулих конфліктів. Це відображає низку застарілих уявлень щодо таких фундаментальних аспектів, як роль піхоти, перевага в повітрі та тривалість закупівельних циклів. Такі припущення можуть стати фатальними на сучасному полі бою, особливо проти такого загартованого та технологічно розвиненого супротивника, як путінська Росія.
Успіхи України на полі бою з 2022 року часто пояснюють впровадженням нових технологій, і це цілком логічно. Адже саме технологічні інновації допомогли Україні стримати значно більшого ворога. Особливо вражаючим є використання Україною дронів, що забезпечило безпрецедентну ефективність витрат та значно зменшило кількість втрат.
Виникнення України як потужного центру оборонних технологій – це безперечно тема для глибокого вивчення. Те, що розпочалося чотири роки тому як ініціатива знизу, спрямована на розбудову співпраці між стрімко зростаючим оборонно-технологічним сектором України та її військовими, пройшло різні етапи еволюції та було цілеспрямовано інституціоналізоване.
Програма “Армія дронів” є чудовим прикладом того, як країна впроваджує цифрові досягнення для трансформації сучасної війни. Ця ініціатива запровадила модель, що базується на показниках ефективності, яка розподіляє обладнання між підрозділами пропорційно до їхньої результативності. Кожен успішний удар реєструється в інноваційній бойовій екосистемі DELTA, де точні координати та інша інформація, включно з відеоматеріалами, необхідні для верифікації та зарахування балів.
Цей технологічний прогрес – лише один з багатьох факторів, що стимулюють трансформацію українських збройних сил. Також сформувалася нова військова структура, зокрема, створення Командування Безпілотних Систем – першого у своєму роді у світі. Це сприяло появі нової доктрини ведення дронової війни, одночасно оптимізуючи процеси закупівель для мережі власних дронових підрозділів, інтегрованих майже в кожну українську бойову бригаду.
Ще одним важливим елементом є інституційна підтримка інновацій в оборонному секторі. Навесні 2023 року український уряд запустив Brave1 – оборонний технокластер, покликаний координувати співпрацю між приватним сектором, урядом, військовими та інвесторами. За останні три роки Brave1 підтримав понад 2300 компаній, ставши ключовою інституцією, що формує оборонно-технологічну стратегію України. Це державна структура, яка працює за принципами приватного бізнесу, долаючи бюрократію для виявлення, підтримки та прискорення інновацій.
Ці зміни не відбулися за одну ніч. Україна пройшла складний шлях навчання, змушена була адаптувати логістику, тактику, технології та техніку, захищаючись від найбільшого вторгнення в Європі з часів Другої світової війни. Це призвело до створення системи, що характеризується швидкими закупівлями, інноваційною архітектурою для сталої адаптації та міцною, але гнучкою інституційною моделлю.
Європейські армії, звісно, не стоять на місці. Модернізація зараз є пріоритетом, і в європейських столицях широко усвідомлюють необхідність вчитися на досвіді України. Однак, нещодавні військові навчання неодноразово демонстрували, що сили НАТО значно відстають у сфері дронової війни і не протримаються довго на полях бою України.
Досвід України з 2022 року має стати основою для модернізації кожної європейської армії. Ключовим висновком є необхідність прискорення інновацій, впровадження та розгортання технологій. Нові технології надають нові можливості, які, у свою чергу, можуть стимулювати оновлення військових доктрин. Першим кроком є навчання використанню нового обладнання через інтенсивну підготовку. Це стосується не лише дронів, але й інтеграції штучного інтелекту (ШІ) в процеси прийняття рішень для покращення ситуаційної обізнаності та визначення ймовірнісних варіантів дій.
Бойова екосистема DELTA в Україні є прикладом того, як технологічні інновації можуть оптимізувати цей процес. Вона перетворює величезний потік даних з передової на єдину картину ситуації, доступну командирам, аналітикам, операторам дронів та підрозділам на всіх рівнях, дозволяючи ухвалювати рішення за лічені секунди. Працюючи в хмарному середовищі, DELTA може постійно оновлюватися та масштабуватися в умовах бойових дій. Принаймні п’ять країн НАТО вже розглядають можливість впровадження DELTA. Решті варто наслідувати їхній приклад.
Ще одним важливим уроком є інституційна адаптація. Наприклад, європейські військові планувальники мають оцінити переваги створення спеціалізованих командних структур для роботи з безпілотними системами, а не розглядати дрони як доповнення до існуючих формувань. Україна – перша країна, яка має окреме командування для безпілотних систем, що є, по суті, центром передового досвіду, який встановлює доктрину, навчає операторів та поширює найкращі практики, маючи при цьому власні виділені бригади. Такий гібридний підхід виявився надзвичайно стійким на полі бою.
Створення ефективних оборонно-технологічних екосистем, що включають як цивільні, так і військові компоненти, також є життєво важливим. Війна дедалі більше визначається програмним забезпеченням, а технологічна конкуренція загострюється під час конфлікту. Це вимагає диверсифікованих і локалізованих ланцюжків постачання; значного резерву інженерів та фахівців з електроніки; стимулів для інновацій; сертифікованих навчальних центрів; та достатнього фінансування для стартапів у сфері оборони.
Модель Brave1 в Україні має слугувати шаблоном, особливо щодо мінімізації бюрократичних перешкод та скорочення циклів розробки. Brave1 створив жваву екосистему виробників оборонних технологій, військових та інвесторів, яка прискорює постачання критично важливих технологій від лабораторій до передової завдяки поєднанню інтеграції, співпраці та здорової конкуренції. Європейські уряди мають прагнути відтворити цю логіку та адаптувати її до власних регуляторних та промислових контекстів. Це потенційно можна зробити у партнерстві з Brave1.
Впровадження цих українських уроків у всій Європі не буде простим. Європейські збройні сили зазвичай діють в умовах обмежень, яких змогла уникнути Україна під час війни, таких як парламентський контроль за закупівлями, вимоги НАТО щодо сумісності та правила набору цивільних службовців. Україна також була відносно вільною від впливу потужних існуючих оборонних підрядників з інституційним впливом. У багатьох європейських країнах ситуація була б іншою.
Як зазначив керівник відділу військової трансформації однієї із західних країн, існують численні додаткові виклики. Серед них – адміністративна складність, жорсткі підходи фінансових інспекцій, правила європейських військових закупівель та відома “долина смерті” між дослідженнями й розробками та промисловим виробництвом.
Розрив між культурою інновацій “знизу вгору” в Україні та ієрархіями “зверху вниз” у більшості європейських оборонних структур є реальним і не повинен недооцінюватися. Рецепт – це адаптація, де кожна армія повинна знайти власний шлях до спільної мети. Зрештою, політична воля є ключовим елементом, який може стимулювати необхідні зміни для подолання застарілих структур, за які багато хто захоче триматися.
Наразі європейські розмови про навчання на досвіді України ще не перетворилися на достатні конкретні заходи. Час спливає. Існує реальна небезпека, що Європа може опинитися в пастці, застрягши на етапі планування.
Але так не має бути. Європа має унікального партнера зовсім поруч, який уже пройшов глибоку військову трансформацію в найскладніших умовах, які тільки можна уявити. Українські системи були розроблені спеціально для загрозливого середовища, умов радіоелектронної боротьби та обмежень за вартістю, з якими зараз стикаються європейські армії. Українські моделі ШІ навчалися на чотирьох роках бойових даних у масштабі, який не може відтворити жодне навчання чи симуляція.
Україна довела, що ефективність у сучасній війні визначається не окремими технологіями, а системами, в які вони інтегровані. Просто навчитися створювати та використовувати дрони недостатньо. Бойові операції генерують дані, дані – аналітику, аналітика – рішення, а рішення визначають, як підрозділи оснащуються для наступної битви. Щоб отримати користь від інновацій, потрібно мати можливість швидко тестувати нову техніку на полі бою, інтегрувати її в систему командування та управління та вдосконалювати її щодня, використовуючи зворотний зв’язок з передової.
Культура швидкої адаптації, міжсистемної сумісності та прийняття рішень на основі даних, що склалася в Україні під час війни, є, мабуть, найціннішим уроком, який країна може запропонувати решті Європи. Це вимагає нової філософії ведення війни, яка відображає мінливу технологічну динаміку поля бою XXI століття.
Досвід України має бути врахований у модернізації оборони Європи як у сфері технологій, так і доктрини. Україна має ресурси та бажання активно співпрацювати з європейськими оборонними політиками, щоб ділитися своїми знаннями та інформувати їхню трансформацію. Тепер вибір за Європою: скористатися можливістю адаптуватися або зволікати та ризикувати майбутньою поразкою.
Валерія Іонан – позаштатний старший науковий співробітник Євразійського та Європейського центрів Атлантичної ради. Вона є колишньою заступницею міністра цифрової трансформації України і наразі обіймає посаду радника Міністра оборони та Міністерства цифрової трансформації країни. Ніколя Дюне – незалежний радник з міжнародного співробітництва, раніше обіймав посаду регіонального директора зі Східної Європи в Інституті Тоні Блера, де започаткував українську програму Інституту.
Дізнатися більше на: www.atlanticcouncil.org