Художниця Маша Рева долучилася до створення
ЦУМ Київ представляє нову колекцію вітрин, яка повертає до знайомих літніх вражень: коли червневе сонце лагідно торкається шкіри, а теплий вітерець грається з волоссям. Цього разу команда універмагу заглиблюється не лише у візуальні образи, а й у емоційні стани та тілесні спогади, що з ними пов’язані — інтуїтивні реакції, миттєві асоціації та досвід, який ще не встиг оформитися у чіткі думки.

Нові вітрини виступають не просто як елементи декору, а як простір для переживань, де звичні відчуття — тепло, невагомість, спокій чи приємна літня втомленість — набувають фізичного вираження.
«Ми прагнули нагадати про ті відчуття, які часто губляться в повсякденній метушні, — ділиться команда ЦУМу. — Про прості речі: подих вітру, тепло сонячних променів, літні аромати. Про ті моменти, коли людина не замислюється, а насолоджується присутністю. Кожна вітрина — це не розповідь, а стан, який можна впізнати та прожити».

Візуальне втілення проєкту створене роботами Маші Реви, які додають простору майже сновидну перспективу.
«Ця серія робіт — про сон, який наснився на межі весни та літа, натхненний моєю дачею біля моря на Одещині. У цьому сні з’являються дивні істоти, а рослини оживають, перетворюючись на персонажів. Все перебуває в гармонії, плавно переходячи одне в одне, символізуючи етапи занурення в сон, де форми зливаються під теплим світлом, а образи, народжені уявою, майже розчиняються в ньому», — розповідає Маша Рева.


Одна з вітрин пробуджує нас ранком літнього дня — коли крізь відчинене вікно проникає прохолодне, чисте повітря. Ви заплющуєте очі, глибоко вдихаєте цю свіжість і відчуваєте, як зароджується новий день — по суті, невелике життя, повне руху та свободи.

Інша вітрина переносить нас у літній сад до бабусі, де повітря насичене ароматами яблук та малини. Мальви й барвінок обвивають паркан, а біля підніжжя метушаться невпинні мурахи. Двір залитий золотавим сонцем і запахом парного молока, яке бабуся щойно наливає в глечик. На обличчі з’являється усмішка: на душі спокійно й затишно, і в цей момент немає жодної злої думки чи негативного помислу.

Миттєво — і ось ви вже посеред літнього поля. Приємна втома огортає вас, і ви опускаєтеся на м’який зелений килим із соковитої трави, пропустивши крізь пальці ромашки та маки. Неподалік пасеться сірий кінь, з віддаленої тополі лунає спів зозулі, а зовсім поруч — просто біля вуха — чути дзижчання оксамитового джмеля. Після насиченого дня тіло нарешті звільняється від напруги. Сонце ховається за хмарою, обіцяючи теплий і безтурботний вечір.

Кожна вітрина — це своєрідний короткий зсув у часі, де звичні орієнтири зникають, залишаючи лише відчуття. Подорож починається спонтанно — достатньо лише зупинитися в шаленому темпі життя.



За даними порталу: elle.ua
