У селі Щурі Тульчинської громади на Вінниччині фактично залишилася одна мешканка — 76-річна Галина Майстер. Попри відсутність сусідів, магазину, газу та водогону, пані Галина не бажає покидати оселю, в якій народилася та провела все своє життя.
Галина Майстер / © Суспільне
У селі Щурі Тульчинської громади, що на Вінниччині, практично не залишилося мешканців, окрім 76-річної Галини Майстер. Жінка тут народилася та прожила все своє життя, проте зараз її оселю оточують зарості та напівзруйновані будівлі.
Про це йдеться у матеріалі «Суспільного».
Село Щурі є частиною Копіївського старостинського округу. Раніше це поселення мало назву хутір Щурівка. За словами Галини Майстер, колись тут нараховувалося близько десяти домогосподарств, мешкали родини, а діти відвідували школу та дорослі працювали у сусідніх населених пунктах.
«Тут було 10 хат, 10 будинків. І люди тут були. В школу ходили в Зарічне туди через Греблі. На роботу теж в Зарічне ходили», — розповіла пані Галина.
Село Щурі Тульчинської громади на Вінниччині. / © Суспільне
У Щурах не було ані магазину, ані школи, ані інших громадських закладів. По покупки та для вирішення різних справ місцеві мешканці вирушали до сусідніх сіл. З часом люди почали виїжджати або помирати. Останні сусіди Галини Майстер покинули село кілька років тому.
«Сусідка вийшла заміж — пішла в село років 10 вже. А син її був — знайшов в Нестерварці якусь жінку і пішов туди», — пригадує вона.
Будинок Галини Майстер — один із небагатьох, де ще простежуються ознаки життя: біля нього доглянута трава. На подвір’ї жінки мешкають собаки та кіт. Через стан здоров’я їй дедалі складніше самостійно справлятися з господарськими справами. Воду доводиться носити з криниці, а продукти — замовляти через соціальну працівницю чи рідних.
Село Щурі Тульчинської громади на Вінниччині. / © Суспільне
«Хата пуста он стоїть — хазяїв нема, повмирали. Нема нікого. Собаки тільки і то, якби ще хто виніс їм їсти. Виходжу на сходи — посиджу та йду лягаю, бо не можу. Та й все», — ділиться пані Галина.
Донька жінки, Зоя Темна, розповідає, що відвідує матір, коли має змогу. За її словами, допомога потрібна щоденно: принести води, приготувати їжу, прибрати, випрати або привезти необхідні речі.
«Добратися сюди далеко: ні заїхати, ні виїхати. Тут ні магазинів, нічого. Треба просити. Привозити щоразу. Був ще мій брат трохи коло неї. А зараз нема — забрали на війну. Прошу то сестру, то найняли соціальних працівників, вони привозять, що треба, то я приводжу, але зараз мама взагалі не може», — повідомила донька.
За словами старости Олени Чорної, колись у Щурах було 11 житлових будинків. Через відсутність інфраструктури родини поступово переїжджали до більших сіл. Людей похилого віку також намагалися переселяти ближче до Копіївки, де за ними було легше доглядати.
Село Щурі Тульчинської громади на Вінниччині. / © Суспільне
«Оскільки далеко від населених пунктів, де можна навчатися — дітей тут давно не було. Одна сім’я, яка тут була і мала дітей, перебралась в Копіївку, поближче до школи. Люди старіли, а житлові будинки доглядати не було кому, тому ми переселяли їх до Копіївки, підшуковували їм будинки і потім ховали. І так поступово сталося, що сьогодні тут зареєстровано три людини, а фактично проживає тільки одна жінка», — пояснила староста.
У Щурах відсутні газ та централізоване водопостачання. Через невелику кількість мешканців провести комунікації до села не змогли. Будинок Галини Майстер опалюється грубкою. Дрова їй допомагають заготовляти та доставляти від старостату.
Пенсію жінка отримує на банківську картку, а зняти кошти допомагають рідні або соціальна працівниця. Сама Галина Майстер зізнається: найбільше їй бракує спілкування з людьми. На подвір’ї є лавка та стіл, але поговорити вже немає з ким.
Галина Майстер разом із донькою Зоєю. / © Суспільне
«Що ж я зроблю, як батьки тут побудувалися і жили. То вже мушу тут сидіти — де подінуся», — каже пані Галина.
Попри самотність та складні побутові умови, переїжджати з оселі, де вона народилася та провела все життя, Галина Майстер не має наміру.
Староста Олена Чорна зазначила, що в громаді готові приймати внутрішньо переміщених осіб, зокрема тих, хто втратив житло через військові дії. У старостаті сподіваються, що це може надати селу шанс на нове життя.
Коментарі (1) Сортувати: Нові Старі Популярні Надіслати els2252 19:30, 2026.05.31 Завжди дратує читати одну і ту інформацію 3 рази поки дійдеш до деталей. Назва, перший і другий абзаци майже дублють одне і те саме. Поки дійдеш до суті вж… Детальніше 0 0 Відповісти