Опубліковано 5 липня 2023
У Бердянську очікують, коли з’явиться можливість поховати Тіграна Оганнісяна та Микиту Ханганова — двох 16-річних юнаків, які пішли з життя 24 червня за нез’ясованих обставин.
В Україні Тігран та Микита здобули славу героїв-мучеників: перед своєю загибеллю один із них записав короткий відеоролик, який завершується словами “Слава Україні”.
Представники окупаційної влади Запорізької області назвали юнаків “терористами” та “бойовиками”, а Слідчий комітет РФ порушив проти них одразу дві кримінальні справи.
- Підпільний рух сучасності: як діють українські партизани
- Бурхливий південь. Як українські партизани стали символом опору на Херсонщині та Запоріжжі
Обидвох підлітків протягом кількох місяців переслідувала окупаційна влада Запорізької області, а обставини їхньої загибелі досі залишаються невідомими.
«Залізниця важлива, треба зламати»
16 грудня російська державна інформаційна агенція РИА Новости повідомила про затримання двох мешканців Бердянська за диверсію на залізниці. У повідомленні не уточнювалося, але йшлося про події, що сталися у вересні минулого року.
До новини додавалося відео за участю двох чоловіків (чи юнаків) у чорному одязі із розмитими обличчями.
На відео герої стоять біля залізниці. Один із них російською мовою розповідає про те, що відбулося:
— Отже, всередині були трансформатори… Я їх дістав і он туди закинув, — показує рукою у напрямку, віддаленому від залізниці.
— Ти їх перекушував болторізом, так? — запитує голос за кадром.
— Так-так, — впевнено та сміливо звучить голос у відповідь.
Далі на відео – монтажна склейка. Інший юнак продовжує розповідь:
— Був стовп, він тримався на двох опорах. Однієї опори вже немає. Ось від неї залишки… Отже, спочатку першу перекусили, потім другу… [вірніше,] другі — їх тут також дві було. Але він [стовп] тримався все одно добре, довелося ногою добивати. От… Потім він упав, лінії довелося перерізати.
Знову монтажна склейка. Юнак продовжує:
— Одну опору довелося відірвати. Ну, як довелося… її відірвали, одним словом. І ми закинули на залізницю разом із дротами.
— А навіщо стовп повалив? — знову голос за кадром.
— Як? — дивується особа в чорному. — Щоб перешкодити ЗС РФ. Знову ж таки… він же забезпечує залізницю. Залізниця важлива, треба було зламати.
«Правоохоронні органи» окупованого Росією Бердянська тоді заявили, що зловмисники пошкодили електрообладнання системи координації руху та лінії зв’язку, а також поклали стовп на колії, щоб поїзди зійшли з рейок.
РИА Новости стверджувало, що Росія порушила кримінальну справу за статтею «Диверсія», яка передбачає покарання до 20 років позбавлення волі. Імена підозрюваних не називалися: у публікації про них писали як про «двох мешканців Бердянська», «зловмисників» та «підозрюваних». І ніде не вказувалося, що вони неповнолітні.
Однак на цьому відео – двоє підлітків: 16-річні друзі Тігран Оганнісян та Микита Ханганов. У цьому впевнені їхні родичі та знайомі.
Це може звучати дивно, але жодного запобіжного заходу підліткам тоді не обрали. Це могло бути пов’язано з тим, що слідчі не очікували від підлітків ризиків для свого розслідування і тому не позбавляли їх свободи. Натомість підлітки мусили щодня відмічатися в прокуратурі. Хоча в інших ситуаціях місцеві військові та окупаційна поліція за найменшою підозрою людей просто заарештовували.
Бердянськ, розташований на узбережжі Азовського моря, де до початку великої війни проживало понад сто тисяч мешканців, став одним із перших міст, окупованих російськими військовими ще на початку вторгнення — 28 лютого 2022 року. Однак мешканці міста довго протестували проти окупантів, регулярно виходячи на мітинги. Росіяни відповідали – розганяли мітинги стріляниною у повітря, затримували та били протестувальників.
У перші місяці окупації Бердянськ пережив дефіцит базових продуктів, готівки та медикаментів першої необхідності.
Після того, як ситуація в місті трохи «стабілізувалася», активізувався партизанський рух. У Бердянську регулярно відбувалися напади на відомих колаборантів: у вересні минулого року невідомі розстріляли заступника голови окупаційної адміністрації Олега Бойка разом із дружиною, 31 жовтня внаслідок вибуху було поранено заступника призначеного росіянами «мера» Павла Іщука, а в січні цього року підірвали місцеву проросійську активістку Валентину Мамай.
А 13 грудня — за три дні до того, як РИА Новости опублікувало відео з Тіграном і Микитою біля залізниці — партизани підірвали трансформаторну підстанцію, яка живила казарми російських військових, залишивши їх без світла.
За даними Центру національного спротиву, організованого Силами спеціальних операцій ЗСУ для координації партизанського та підпільного руху по всій території держави, після цього інциденту окупанти посилили перевірки місцевих мешканців, але знайти партизанів не змогли.
У повідомленні Центру особливо наголошувалося, що подібні акції – справа рук досвідчених військових, а «непідготовлених» людей просили не наражати себе на небезпеку.
Не проблемні діти
Тігран та Микита народилися в один 2006 рік: Тігран у серпні, а день народження Микити – 25 червня. До свого сімнадцятого дня народження він не дожив один день.
Обоє навчалися в тій самій сьомій бердянській загальноосвітній школі та проживали неподалік від неї.
Родичі описують Тіграна як начитаного юнака, який захоплювався історією — він навіть представляв свою школу на олімпіадах з цього предмета.
Колишня вчителька Тіграна в розмові з ВВС охарактеризувала його як «спокійного та цілеспрямованого, при цьому внутрішньо жвавого»: «Він просив купувати книги з історії [України] йому на свята».
Рідні радили йому стати в майбутньому викладачем історії, але юнак казав, що хоче бути військовим.
Автор фото, Oksana Staroverova via Andrii Yakovliev
Підпис до фото, Тігран Оганнісян
Микита, схоже, відвідував одразу кілька гуртків бердянського Клубу дитячої та юнацької творчості «Зоряний».
У 2015 та 2018 роках він ставав переможцем міських конкурсів повітряних зміїв. Крім того, Микита брав участь у фестивалях дитячої творчості як читець-декламатор. Судячи з відеозаписів, що збереглися в інтернеті, він мав два коронні твори — гумореску Павла Глазового «Як куми у футбол грали» та «Казку про Оха-Чародія» Лесі Українки — вірш про злого царя Оха, який тероризує мирне населення з підземного бункера, але лише доти, доки не знайдеться хоробрий юнак з мечем-кладенцем.
«Вони не проблемні діти, досить спокійні, працьовиті», — каже колишня вчителька Тіграна та Микити.
Микита проживав у Бердянську з батьками, а Тігран — з матір’ю, вітчимом, їхніми двома дітьми та бабусею. Сестра Тіграна мала серйозні проблеми зі здоров’ям — сім’я регулярно їздила до Києва для лікування доньки.
Після того, як Росія окупувала Бердянськ, виїзд у напрямку Києва став спочатку дуже складним, а потім зовсім неможливим. Сім’я, заради здоров’я дівчинки, вирішила виїхати до Німеччини та продовжити лікування там. Тігран, попри вмовляння, відмовився виїжджати і залишився у рідному місті з бабусею.
Мати Тіграна, Оксана Староверова, у розмові з журналісткою Яніною Соколовою розповіла, що в перші дні після початку великої війни Тігран навіть відвідував військкомат, але 15-річного на той час юнака відправили додому. Проте своїх симпатій до України Тігран від оточення особливо не приховував.
«Вони [з Микитою] були за Україну. Зривали плакати росіян, усіляко відстоювали свою позицію, тому й були незручними», — розповідає їхня колишня викладачка.
Справа про диверсію
Проблеми у юнаків розпочалися 30 вересня минулого року, каже Анастасія Пантелєєва, представниця правозахисної організації «Медійна ініціатива за права людини».
«Вночі до будинку Тіграна приїхав цілий караван машин – КамАЗ, позашляховики, озброєні люди, собаки. Обшук тривав цілу ніч. Конфіскували всю техніку, винесли навіть продукти», – розповідає Пантелєєва.
Силовики пояснили це тим, що в будинку живе «небезпечний терорист». Під час обшуку вдарили бабусю Тіграна, юнак заступився за неї й також отримав удар. Після цього йому накинули мішок на голову та повезли в невідомому напрямку.
Літня жінка вслід кричала, що з дитиною так не можна. Один із людей у формі обернувся і сказав: «Нам байдуже, я взагалі сирота».
Того ж дня російські військові прийшли до Микити Ханганова, але нікого не застали вдома й пішли.
Кілька днів Тіграна утримували в масивній чотириповерховій будівлі поліції на Грецькій вулиці в центрі Бердянська, в одній камері з повнолітніми цивільними заручниками — українцями, яких російські військові захопили під час війни — без пред’явлення звинувачень та суду.
Бабуся приїздила туди щодня, але побачитися з онуком їй не дозволили. На третій день у Тіграна піднялася температура, і бабусі дозволили принести йому передачу. Пізніше мати юнака розповіла, що російський військовий показав бабусі фото на своєму телефоні: Тігран, закутаний у плед, сидить у кутку якогось приміщення, а поруч стоїть пакет із передачею від родини. «Не хвилюйтеся, йому тут подобається», — сказав чоловік.
5 жовтня юнака раптово відпустили, зобов’язавши щодня відмічатися в прокуратурі.
Після звільнення Тігран розповів родині, що під час перебування за ґратами його катували струмом, вивозили в поле та імітували розстріл, постійно запитуючи: «То ти партизаном вирішив стати?»
Невдовзі після визволення Тіграна військові ще раз прийшли за його однокласником Микитою. Його разом із батьком відвезли до поліцейського відділку, але до камери не запроторили — допитали та відпустили.
Оксана Староверова, мати Тіграна, розповідала, що син тяжко переживав те, що сталося з ним у в’язниці. За її словами, він зізнавався, що ще одного такого ув’язнення не витримає.
І після цього підлітків не залишили у спокої — у них вдома регулярно проводили обшуки, а самі вони були змушені щодня їздити до прокуратури. Родичі підозрюють, що за молодими людьми іноді стежили. Але офіційно ще кілька місяців жодного звинувачення їм не висували.
Автор фото, Медійна ініціатива за права людини
Підпис до фото, Будівля МВС на Грецькій вулиці, де утримували Тигран (фото зроблено до окупації Бердянська)
Спроба виїзду
«У грудні їм наказали зняти на камеру зізнання — і тоді їх відпустять», — пізніше розповіла мати Тіграна «Українській правді».
Саме тоді РИА Новости опублікувало те саме відео із затемненими обличчями Тіграна і Микити, які зізнаються, що скоїли диверсію на залізниці. Точніше, говорить на відео лише Тігран. Микита стоїть позаду і мовчить.
«Маму Тіграна зараз засуджують, хочуть оббрехати, — вважає подруга сім’ї, яка попросила про анонімність. — Але мама робила все можливе, щоб його вивезти».
І справді, у січні вся родина — мама, вітчим та двоє малолітніх дітей — приїхала з Німеччини, щоб спробувати забрати Тіграна.
Провівши в Бердянську кілька днів, вони, посадивши в машину ще й Тіграна, рушили назад, знову через Росію: виїхати на підконтрольну Києву територію України через лінію фронту і тоді, і зараз практично неможливо.
«Ми рушили своїм авто, — розповідала Оксана правозахисникам. — Спочатку пройшли фільтрацію в Мангуші, потім перетнули кордон у Ростові. Але в Таганрозі нас зупинила російська ДАІ — пояснили, що на вимогу ростовської митниці. Вони вивели Тіграна з машини й забрали до поліцейського відділку, де допитували п’ять годин. Далі мене й Тіграна відвезли до відділу МВС Росії у селі Покровське. За якийсь час приїхали військові з Краснодарського краю. Побачивши нас, вони здивувалися. Сказали, що їм надійшло повідомлення про небезпечних злочинців, які намагаються втекти. Нас із Тіграном посадили у військову машину».
За словами Оксани, їх привезли на прикордонний пункт у Ростовській області та передали до рук самопроголошеної ДНР. Ті, своєю чергою, відвезли родину до Маріуполя, ще раз обшукали, після чого повернули до Бердянська. Молодших дітей віддали бабусі, Оксану з чоловіком та Тіграна замкнули у камерах. Наступного дня їх змусили підписати підписку про невиїзд, а потім відпустили додому.
Після цього Оксана щодня ходила до місцевих слідчих, прохаючи скасувати підписку. Зрештою, виїхати з міста дозволили всім, крім Тіграна. І навіть із цим дозволом машину Оксани на блокпостах ретельно обшукували, пояснюючи, що шукають якогось 16-річного хлопця.
Держдеп та Європарламент
Життя підлітків після цього особливо не змінилося: вони щодня ходили відмічатися до прокуратури, іноді їх знову допитували. Хіба що 7 квітня їх вивезли до Ростова-на-Дону на психолого-психіатричну експертизу, результатів якої Росія не публікувала. Ім’я фахівця, який проводив цю експертизу, також невідоме. Формально до цього моменту жодних офіційних звинувачень їм не висували.
Але 24 травня висунули – за 281-ю статтею Кримінального кодексу Росії, «Диверсія».
В обвинувальному висновку йдеться про те, що у вересні минулого року Тігран і Микита «уклали змову» з метою надання підтримки Збройним силам України, після чого пошкодили залізничні колії, аби перервати постачання для російських військових.
Місцеві мешканці стверджують, що гілка залізниці, на якій нібито вчинили диверсію підлітки, давно не функціонувала. Проте звинувачення вважало, що це не так, і навіть оцінило суму збитків, завданих діями Тіграна та Микити — близько 27 тисяч рублів (340 доларів США).
Підліткам призначили «державних» адвокатів. Один із них, за даними сім’ї Тіграна, закликав їх визнати себе винними. Другий — просто нічого не робив. Родичі Тіграна та Микити намагалися знайти незалежних адвокатів, але працювати у цій справі ніхто не погоджувався — надто великий ризик самому потрапити під репресії.
Не зрозуміло, як взагалі Росія мала намір судити молодих людей — на окупованих територіях не створено навіть подоби повноцінної судової системи. Юнаків, ймовірно, могли відвезти до одного з російських регіонів, де можливості для їхнього захисту були б примарними.
Перспектива передачі справи Тіграна та Микити до суду активізувала зусилля українських правозахисників, які до того відстежували цей кейс. Завдяки їхній роботі про долю підлітків стало відомо в Європі та США. Твіт на захист Тіграна та Микити випустив Державний департамент США. На захист стала посол Великої Британії у Києві Мелінда Сіммонс.
Український омбудсмен Дмитро Лубінець заявив, що закликав Міжнародний комітет Червоного Хреста терміново відвідати Бердянськ, зустрітися з хлопцями та зробити все для їхнього виїзду з окупованої території.
Нарешті 15 червня спеціальну резолюцію з вимогою припинити кримінальну справу проти Ханганова та Оганнісяна та дозволити їм виїхати на контрольовану Києвом територію ухвалив Європейський парламент.
Міжнародний резонанс подіяв на родину Тіграна дуже обнадійливо. Мама підлітка дзвонила йому і говорила, що виїзд з окупованої території перетворився на питання часу.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Бути «одним народом» з Росією українці у Бердянську не хочуть
Стрілянина біля парку імені Шмідта
Тігран та Микита продовжували щодня відмічатися у прокуратурі.
За кілька днів до загибелі підлітків до Тіграна додому приїхав слідчий з озброєним конвоєм. Тоді хлопцям вдалося втекти з дому та деякий час переховуватися від окупаційної поліції.
Але 24 червня вони повернулися додому. До Тіграна одразу приїхав слідчий, у них відбулася тривала розмова наодинці. Про що саме вони говорили – невідомо.
Увечері того ж дня за Тіграном зайшов Микита. Підлітки сказали, що підуть погуляти: наступного дня був день народження Микити, тому вони хотіли знайти місце, де могли б провести час. Тігран навіть зателефонував мамі, вони спокійно поговорили, нічого незвичайного в голосі та настрої сина вона не помітила.
Близько 19:17 мешканка Бердянська Олена (ім’я змінено з міркувань безпеки) почула незрозумілі звуки. Спочатку вона подумала, що це двигун машини не заводиться. Звуки лунали в районі парку імені лейтенанта Шмідта у центрі Бердянська.
«Я почула, бо вікно було відчинене, а телевізор не увімкнений. І мої собаки загавкали на ці звуки. Пам’ятаю, що звуки почалися, і всі [в чатах] одразу пишуть: що це? Стріляють? Чи ППО? А чутно було в багатьох районах міста», – розповідає Анастасія, ще одна мешканка Бердянська.
Приблизно в той же час про перестрілку в Бердянську повідомив Володимир Рогов — відомий проросійський активіст, голова запорізького руху «Ми разом з Росією», який називає себе членом головної ради ВДА Запорізької області.
У місцевих телеграм-чатах почали поширювати опис людини, яка брала участь у перестрілці: «Чоловік (можливо, військовий), патлатий, чорне волосся, невисокого зросту, коричнева сорочка в клітинку, перемотані руки».
Звуки стрілянини остаточно припинилися близько восьмої години вечора.
Вже за годину Володимир Рогов у своєму телеграм-каналі повідомив свою версію того, що сталося: «Приблизно о 19-й годині, коли населення відпочивало з родинами на міській набережній, двоє бойовиків відкрили вогонь з автоматів. […] Терористів було заблоковано та знищено».
Рогов одразу назвав ім’я одного з убитих «проукраїнських терористів» — «Тігран Оганесян, який раніше затримувався за антиросійську діяльність». Українські ЗМІ одразу ж припустили, що Рогов неправильно написав прізвище Оганнісяна, і що другим убитим може бути його однокласник та друг, що проходить з ним по одній кримінальній справі, — Микита Ханганов.
Ймовірно, саме Тіграна намагалися описати у чатах місцеві жителі: у нього справді темне волосся, стрижка не коротка. Руки, правда, не перемотані — на них були рукавички, але з певної відстані вони могли здатися схожими на намотку. Але звідки взялися описи коричневої сорочки — невідомо. За свідченнями, доступними на цей момент, зрозуміло, що Тігран був у чорній футболці, а його друг Микита – у блакитній футболці.
Новину про загибель підлітків одразу поширили українські ЗМІ. Їхні повідомлення з цього приводу відрізнялися: одні писали, що Тігран і Микита перед смертю вбили поліцейського та цивільного, інші — і цю версію пізніше повторить уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець, — що підлітки вбили російського військового та поліцейського-колаборанта.
«Це смерть, хлопці»
Величезному резонансу інциденту особливо сприяв той факт, що ще того ж вечора українські телеграм-канали почали поширювати відео, записане Тіграном за лічені хвилини до загибелі.
На цьому записі юнак зі зброєю в руках перебуває в приміщенні зі потрісканими стінами та сміттям на підлозі. Він нервово озирається на всі боки. У його руках — автомат Калашникова, на руках, ймовірно, сліди крові. Він уривчасто говорить російською: «Двох точно. Все, це смерть, хлопці. Прощайте!» Після короткої паузи він стискає кулак у тактичній рукавичці та вигукує «Слава Україні!»
Де саме знімали відео – невідомо, але в районі парку, де відбувалася стрілянина, є кілька покинутих будівель. Двоє місцевих мешканців сказали ВВС, що відео могли зняти у колишньому будинку побуту на вулиці Шмідта, зовсім поруч із парком.
Користувачі українських соцмереж трактували ситуацію однозначно: двох підлітків безжально вбили за їхню проукраїнську позицію російські силовики. Дмитро Лубінець навіть використав для опису того, що сталося, слова «позасудова страта».
Обличчя Тіграна, який вимовляє «Це смерть, хлопці! Слава Україні!», заполонило соцмережі. В інтернеті з’явилися заклики надати Оганнісяну та Ханганову звання Героїв України посмертно. На сайті Запорізької міської ради з’явилася петиція про перейменування на честь юнаків двох вулиць обласного центру. Питання про появу вулиці «Героїв Бердянська» порушили на сесії Ужгородської міськради.
Голова української адміністрації Бердянська Вікторія Галіцина пообіцяла, що після деокупації міста рідна школа підлітків носитиме їхні імена.
Однак фактом є те, що достовірних відомостей про події вечора 24 червня в центрі Бердянська досі немає. З одного боку, представники офіційного Києва не мають доступу до окупованих територій Запорізької області. З іншого — російська сторона озвучила вже щонайменше дві версії подій, які призвели до загибелі Тіграна і Микити.
У будь-якому разі, у вечір перестрілки силовики затримали бабусю Тіграна та батьків Микити. У поліцейському відділку вони провели майже добу. Спілкування з ними зараз проблематичне.
Друзі та знайомі родин убитих підлітків також обережні у висловлюваннях: «Ми не хочемо нашкодити тим, хто залишився на окупованій території».
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Люди в окупованому Бердянську, травень 2023
Ультраправий слід
Невдовзі після появи перших повідомлень про загибель підлітків в інтернеті з’явилося ще кілька повідомлень, які, ймовірно, записав Тігран перед смертю. Їхній зміст здивував родичів загиблих хлопців та правозахисників.
На одному з них Тігран, перебуваючи в тому ж приміщенні, що й на повідомленні, яке широко розійшлося соцмережами, схвильовано промовляє: «Привіт, брат. Ми вбили кількох русаків».
Ймовірно, це повідомлення було записане першим і пояснює, чого саме стосується фраза Тіграна «двох точно» з першого відеоповідомлення.
Інші два повідомлення – голосові. У першому, короткому, Тігран каже: «Почуєш у новинах: Бердянськ».
У другому ми чуємо слова: «Насправді, у мене тут автомат лежить, я кров’ю стікаю, мене поранили… Ну, як… Одним словом, я зараз помру, і мій кент також помре. (Далі слідує нацистське вітання). Слава білій расі. Скинеш ці повідомлення моїм батькам, скажи, що я їх люблю. Ксюша Староверова, знайди її в інтернеті».
Родичі та захисники хлопців ніколи не чули, щоб підлітки дотримувалися правих поглядів. Тим більше дивно, що перед смертю Тігран, наполовину вірменин, проголошував гасла про перевагу білої раси.
«Коли я слухав це, мені саме цей вигук (мається на увазі нацистське привітання та слова «Слава білій расі») видався дуже млявим. Тігран був весь на адреналіні, а саме ці слова він сказав дуже мляво. Можливо, це хтось змонтував (мається на увазі, що повідомлення Тіграна могло зазнати монтажу)», — каже ВВС український адвокат родини Тіграна, представник Медійної ініціативи за права людини Андрій Яковлєв.
Саме тому Яковлєв вважає, що оригінали повідомлень Тіграна потрібно дослідити на предмет можливого монтажу.
На сьогодні невідомо, ні хто був одержувачем передсмертних повідомлень Тіграна, ані хто і з якою метою виклав їх в інтернет.
Попри те, що можлива прихильність хлопців до ультраправої ідеології стала несподіванкою для їхніх родичів, є ознаки того, що вони вели таємне життя, про яке не було відомо оточуючим їх дорослим.
В інстаграмі зберігся старий профіль Микити Ханганова з єдиним його фото, датованим липнем 2020 року. ВВС не може однозначно підтвердити автентичність цього профілю: його відстежують лише 19 осіб, щонайменше семеро з яких мають індійські імена та/або прізвища.
Однак аватарка цього профілю оформлена в синьо-жовтих та червоно-чорних кольорах. Її центральний елемент — геральдичний знак «Га́к», що є емблемою полку «Азов» та, нагадують критики, схожа за написанням на руну «Вольфсангель», яка використовувалася німецькими нацистами й послідовниками їхніх ідей. Що саме мав на увазі Микита, обираючи таку аватарку, невідомо, але в описі його профілю сказано: «Націоналіст, сексист, расист, гомофоб і просто Микита».
За два дні після загибелі Тіграна та Микити лідер українського праворадикального руху «Основа майбутнього» (колишня С14), нині учасник українсько-російської війни Євген Карась заявив, що Оганнісян та Ханганов були прихильниками ультраправих та націоналістичних рухів, симпатизували ультраправій організації «Традиція і порядок» і співпрацювали з його «Основою майбутнього».
«До війни хлопці виходили ввечері, стискали в руках балончики з фарбою і змивали нечисть з вулиць свого міста. Брали активну участь у рейдах проти наркоторговців та нарко-реклами… Їх захоплювали пригоди, честь, спорт, ідея великої України», — стверджує Карась, додаючи, що «два молоді козаки» вбили в бою «двох російських окупантів».
У своєму пості Карась опублікував фотографії Тіграна та Микити з ножами в руках. На іншій його фотографії — підлітки із закритими обличчями вішають на стіну постери з написом: «Побачив закладчика — дай йому копняка». Цю фразу часто використовували організації, які боролися проти поширення наркотиків у міському середовищі. Розпізнати, хто саме зображений на цьому знімку і де він зроблений, неможливо.
Жодних інших доказів того, що Тігран та Микита співпрацювали з переліченими ультраправими організаціями — до початку великої війни чи під час російської окупації Бердянська, — немає.
Представники Медійної ініціативи за права людини — організації, що від самого початку надавала підтримку родинам хлопців і продовжує займатися справою про їхню загибель зараз, — заявили ВВС, що прихильники Карася почали кампанію цькування щодо них у соцмережах та телеграмі.
ВВС намагалася отримати детальніші коментарі з цього приводу у Євгена Карася, але він перестав відповідати на повідомлення.
Що сталося у закинутому будинку
Автор фото, Tigran Ogannisyan
Підпис до фото, Тігран на останньому відео
Так чи інакше, минулого четверга підконтрольні Росії «слідчі органи» в Запорізькій області порушили проти Микити Ханганова та Тіграна Оганнісяна нову кримінальну справу за статтями «вбивство з хуліганських спонукань», «крадіжка зброї» та «замах на життя співробітника правоохоронних органів».
За версією обвинувачення, Ханганов та Оганнісян «уклали змову з метою викрадення у співробітника поліції зброї». Вони приїхали до будівлі відділу з питань міграції за кілька кварталів від парку імені Шмідта. Там вони поранили ножем поліцейського та забрали його «табельну споряджену зброю» (за однією версією, йдеться про автомат, за іншою — підлітки заволоділи автоматом та пістолетом).
З оприлюдненого російськими «правоохоронцями» прес-релізу випливає, що, відходячи з місця подій, вони стріляли з цієї зброї, поранивши щонайменше трьох людей.
«Далі дорогою неповнолітній Ханганов… безпричинно здійснив із раніше викраденої та спорядженої автоматичної зброї постріл у незнайомого чоловіка, який вийшов їм назустріч. Останній від отриманого вогнепального поранення помер на місці події», — стверджує «слідство».
Після цього, продовжує цей прес-реліз, Тігран та Микита сховалися на третьому поверсі покинутого будинку.
Далі йде типове для подібних документів російських силовиків формулювання: «відмовилися підкоритися законним та обґрунтованим вимогам співробітників правоохоронних органів здатися та скласти зброю, внаслідок чого були ліквідовані».
Чітка версія «слідства» — малолітні терористи вчинили стрілянину в центрі міста, вбили одну людину та поранили ще кількох, їх заблокували, а потім ліквідували — була несподівано дезавуйована в неділю, коли арабська редакція російського пропагандистського каналу RT розповіла глядачам іншу версію подій.
Згідно з нею, Тіграна Оганнісяна «завербували українські спецслужби, щоб він чинив теракти». Юнак із прихованим обличчям — у сюжеті його називають школярем Антоном — стверджує, що одним із кураторів Тіграна з СБУ був командир їхнього взводу у веб-грі в «танки». Ця версія виглядає не надто правдоподібно хоча б через жахливу якість інтернету в Бердянську.
Проте, продовжує арабський журналіст російського каналу, саме за допомогою сучасних технологій українські спецслужби промивають дітям мізки та штовхають їх на жахливі злочини.
У цьому сюжеті показано ще одне відеоповідомлення, записане в тому самому покинутому будинку. «Привіт, Олександре (або Олександро – запис звуку нечіткий)! Автомат», — говорить на ньому Тігран і демонструє зброю. Поруч із ним навпочіпки сидить хлопець у блакитній футболці — судячи з усього, Микита.
Після склейки Тігран каже: «Вибачте, я в цю поліцію не можу здатися. Я застрелюсь».
«Тігран поранив співробітника правоохоронних органів та вбив мирного жителя. Після чого він застрелив свого напарника і себе», — каже журналіст у закадровому тексті.
Питання про те, хто саме є адресатом повідомлення Тіграна, а також кримінальна справа про диверсію, порушена проти хлопців, у сюжеті не зачіпаються: у ньому навіть не називається ім’я Микити Ханганова.
Нарешті, у проукраїнських телеграм-каналах популярною була інша версія події, описана у каналі «Бердянська партизанська армія».
«Те, що сталося, — цілком і повністю спланована акція ФСБ Росії, — йдеться в цьому пості. — Все просто. Російські потвори поставили перед вибором хлопців: або смерть на підвалі, або бери зброю та йди стріляй. Свідомо знаючи подальший хід розвитку подій».
Автор фото, Бердянськ 24
Підпис до фото, Покинутий будинок побуту у Бердянську (фото 2019 року)
Дедалі більше запитань
Обґрунтовані сумніви викликають усі перелічені вище версії.
Версія про «підставу» від ФСБ виглядає досить конспірологічно. Кримінальну справу проти хлопців розслідували понад пів року, у це розслідування вкладалися чималі ресурси, протягом двох тижнів справу мали передати до суду. За цих обставин організовувати складну та ризиковану схему, наслідком якої стане загибель двох підлітків, долею яких цікавилися навіть у Держдепі та Європарламенті, — щонайменше нелогічно.
Утім, каже український адвокат родини Тіграна Андрій Яковлєв, у цій справі можна помітити приклади, здавалося б, алогічної й неузгодженої поведінки росіян. «Вони керуються лише їм зрозумілою логікою», — каже він, і додає, що остаточно цю версію відкидати не можна.
Не менше запитань і до озвучених росіянами версій. Яковлєв у принципі сумнівається, що Микита і Тігран могли піти на самогубний у прямому значенні цього слова крок — серед білого дня, у людному місці, в якому завжди повно людей зі зброєю, відібрати автомат у поліцейського.
Близькі хлопців, згадуючи останні дні їхнього життя, не говорять про будь-які тривожні ознаки в їхній поведінці. Фатального дня 24 червня вони вийшли шукати місце для святкування 17-річчя Микити. Приблизно за пів години до стрілянини Тігран розмовляв з мамою, розповідав про те, що разом із Микитою їв шаурму. Хоча, визнає адвокат, під час їхньої прогулянки могло статися щось, що кардинально змінило їхні плани.
Викликають питання обставини загибелі 24-річного Єгора Демченка — єдиної підтвердженої жертви стрілянини, нібито вчиненої хлопцями. Це він, за версією «слідства», вийшов назустріч підліткам, які тікали, і ті його застрелили. Однак, за даними адвоката Андрія Яковлєва (він не розкриває свої джерела з міркувань їхньої безпеки), Демченка було вбито пострілом у спину.
Це, каже Яковлєв, ставить під сумнів версію російських «слідчих» про те, що його розстріляли Микита з Тіграном: не виключено, що в перестрілці під час погоні його вбили російські силовики — випадково чи з якоїсь причини вважаючи спільником хлопців.
Версія про самогубство Микити та Тіграна теж виглядає не надто переконливо. По-перше, через те, що її у своїй публічній комунікації кілька днів фактично відкидали і представники окупаційної влади, і «правоохоронці». За їхніми словами, підлітки загинули внаслідок легітимної операції проти озброєних терористів.
Аналізуючи цю версію, адвокат Андрій Яковлєв посилається на фотографії тіл Тіграна та Микити, розміщені невідомими особами в інтернеті: в обох видно кульові поранення голови, у Тіграна ще є поранення в область серця, а крім того Тігран в одному зі своїх повідомлень згадував, що його товариш зараз помре. Це, каже Яковлєв, дозволяє припустити, що «постріли здійснювалися професіоналами, кучно і влучно, в життєво важливі місця».
Для чого тоді росіяни вкидають версію про самогубство після того, як, здавалося, вже зійшлися на тому, що хлопців убили силовики?
«Цією версією вони намагаються заплутати нас. Як із малайзійським «Боїнгом» (МН17) було: росіяни вкинули безліч версій, включно з найнеймовірнішими, аби максимально приховати справжню версію подій», — говорить Яковлєв.
Виходячи з того, що в недільному сюжеті арабського RT були використані неопубліковані раніше повідомлення, судячи з усього, вилучені з телефону Тіграна, не можна виключати, що в майбутньому російська пропаганда викладе нові відео і підганятиме під них нові версії того, що сталося.
Без похорону
Адвокат вважає, що росіяни зараз мають на меті за будь-яку ціну приховати, що саме сталося увечері 24 червня в центрі Бердянська.
«Вони не хочуть, щоб весь світ переконався в тому, що вони навіть не намагалися затримати хлопців, зберігши їхнє життя, постріли були на смертельне ураження. Якби це була поліцейська операція, ми б побачили рани рук, ніг. Але за характером уражень можна побачити, що всі постріли були несумісними з життям — це буде очевидно, коли всі побачать тіла», — каже він.
Проблема полягає в тому, що тіла вбитих Тіграна та Микити досі не видали їхнім родичам.
За першою інформацією, похорон хлопців мав відбутися ще 29 червня.
Щоправда, місцева церква (у травні цього року Російська православна церква заявила про переведення Бердянської єпархії Української православної церкви у безпосереднє підпорядкування патріарху Московському та синоду РПЦ, УПЦ не визнає цього рішення) відмовилася відспівувати молодих людей. Правозахисники кажуть, що настоятель місцевої церкви спочатку заявив родичам, що церковні обряди щодо самогубців не проводяться, а пізніше просто відмовився «втручатися».
Але й це не було найбільшою з проблем. Морг просто відмовився віддавати рідним загиблих їхні тіла, а подруга сім’ї Тіграна розповіла, що біля будівлі моргу виставили посилену військову охорону.
Формально тяганину з похороном пояснюють тим, що, оскільки на загиблих заведено кримінальну справу, потрібен «папірець» від слідчих, які займаються цією справою в Мелітополі, а вони з невідомих причин не видають цей документ.
30 червня, за даними українських правозахисників, тіла підлітків вивезли до Мелітополя на додаткову експертизу. Проте довіряти цій інформації беззастережно не варто, додають вони: судячи з наявної інформації, охорону з бердянського моргу досі не зняли.
«Я вважаю, що своєю поведінкою росіяни просто прагнуть виправдатися перед усім світом. Ситуація в Бердянську показує, що на окупованих територіях живе молодь, яка ненавидить Росію. Тому росіяни або всіляко заперечуватимуть цей факт, або будь-якими способами таких хлопців дискредитуватимуть, — каже Андрій Яковлєв. — Тим більше росіяни розуміють, наскільки чутливим є питання дітей на окупованих територіях, і ордер на арешт Володимира Путіна тому зайвий доказ».
Кримінальну справу щодо вбивства Микити Ханганова та Тіграна Оганнісяна порушили й українські правоохоронці, проте відсутність доступу на окуповану територію сильно обмежує їхні можливості.
Правозахисники, які супроводжували справу підлітків до їхньої загибелі, мають намір незалежно збирати докази для того, щоб встановити обставини їхньої смерті.
Дата похорону Микити й Тіграна досі не визначена.