Автор фото, Alamy
Підпис до фото, Кадр із фільму Спілберга "Близькі контакти третього ступеню"
Видатний кінотвір Стівена Спілберга 1977 року відобразив занепокоєння суспільства щодо того, що уряд Сполучених Штатів приховує від громадськості інформацію про невідомі літаючі об’єкти.
Саме ця кінострічка слугує ключем до розуміння нового, довгоочікуваного проєкту режисера — «День правди» (Disclosure Day).
Коли трейлери «Дня правди» підтвердили, що сюжет фільму пов’язаний із позаземними цивілізаціями, в інтернеті виникла хвиля припущень, що це продовження знаменитого фільму режисера 1977 року «Близькі контакти третього ступеня».
Студії навіть довелося пояснювати в прес-матеріалах до нової стрічки: «Це не продовження «Близьких контактів», вибач, інтернет!».
Проте, між цими кінокартинами існує безпосередній зв’язок. Емілі Блант, одна з актрис «Дня правди», зазначила, що фільм Спілберга можна розглядати як «третій акт» драми, разом із «Близькими контактами третього ступеня» та «Інопланетянином» 1982 року.
Сам Спілберг також пов’язав ці фільми в одному з трейлерів, заявивши:
«Нині я навіть більше, ніж тоді, коли знімав «Близькі контакти третього ступеня», схильний вважати, що ми не єдині розумні істоти у Всесвіті».
Деякі паралелі є очевидними: в обох кінострічках на Землю прибувають дружньо налаштовані істоти з інших світів.
Але між «Близькими контактами» та «Днем правди» існує й менш помітний зв’язок. Обидві стрічки торкаються конспірологічних теорій щодо того, що уряд США приховує докази існування НЛО — або, використовуючи сучасну термінологію, UAP (невпізнаних аномальних явищ).
Витоки цих теорій сягають легендарної історії про нібито катастрофу НЛО в Розуеллі, штат Нью-Мексико, у 1947 році.
Відтоді вони лише набирали обертів і поступово проникли в масову культуру.
Сьогодні ці припущення знову привертають увагу після того, як Пентагон оприлюднив відомості про зафіксовані випадки UAP. Хоча відкриті відомством дані загалом викликали розчарування.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, "День істини" тісно пов'язаний з класичним фільмом Спілберга 1977 року "Близькі контакти третього ступеня", головну роль у якому виконав Річард Дрейфусс
Завдяки сміливій, масштабній візуальній реалізації, темам сімейної кризи та величного візиту істот з іншої планети, «Близькі контакти» й досі залишаються однією з найамбітніших і найвражаючих стрічок Спілберга.
Більшість кіноглядачів, ймовірно, пам’ятають принаймні кілька незабутніх епізодів. Наприклад, як головний герой Річарда Дрейфусса, Рой Нірі — пересічний сім’янин, який стає свідком появи НЛО, — сидить за обіднім столом і ліпить із картопляного пюре гору.
Саме біля цієї гори згодом приземлиться космічний корабель прибульців, хоча Рой тоді ще не знає про це.
Також важко забути появу блискучого космічного апарату, з якого виходять високі, худорляві, блідошкірі істоти з великими головами, або фінальну сцену, де Рой із радістю підіймається на борт і вирушає разом із ними в космос.
Не менш знаковими стали й п’ять музичних нот, за допомогою яких науковці встановлюють контакт із позаземними цивілізаціями. Цей мотив став однією з найвідоміших деталей кінофільму.
«НЛО та Вотергейт»
Але найпомітнішою темою в сюжеті «Близьких контактів» є спроби уряду приховати від громадськості те, що насправді сталося. На зустрічі громади Рой і Джилліан (Мелінда Діллон), мати трирічної дитини, яку викрали прибульці, приєднуються до інших свідків появи НЛО. Офіцер ВПС США заявляє, що побачене точно не має стосунку до космосу. Але офіційні фальсифікації на цьому не завершуються.
Протягом усього фільму Спілберг показує глядачам докази приховування правди — ще невідомі самим персонажам.
У вечірніх новинах на телебаченні повідомляють, що сходження поїзда з рейок спричинене витоком хімічних речовин. Через це необхідно евакуювати територію радіусом майже 500 км поблизу Диявольської Вежі — монументальної скелі у Вайомінгу, яка своєю формою точно повторює ту, яку Рой виліпив із картоплі.
Також ми бачимо підготовку масштабної військової операції у Вайомінгу, де має приземлитися корабель з прибульцями. Але обладнання для операції ховають у вантажівках з написами на кшталт мережі морозива Baskin-Robbins та супермаркетів Piggly Wiggly.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Окрім пам'ятної сімейної історії, стрічка "Близькі контакти" розповідає про те, як уряд намагається приховати інформацію від громадськості
Коли Рой і Джилліан разом вирушають до Диявольської Вежі, вони бачать уздовж дороги мертвих тварин. Пізніше, однак, з’ясовується, що насправді вони не мертві, а сплять після уколів снодійного, адже уряд намагався створити правдоподібну версію хімічної аварії.
«Близькі контакти» стають історією про те, як «звичайна людина» намагається докопатися до правди в умовах масштабної урядової секретності та обману.
Насправді, коли Спілберг лише задумував фільм, він описував його як «НЛО та Вотергейт».
Після численних змін сценарію стрічка поступово трансформувалася в сімейну драму — Рой залишає дружину й дітей заради космосу, тоді як Джилліан намагається знайти свого зниклого сина.
Однак лінія політичного трилера залишається дуже виразною. Якщо навіть вантажівці з продуктами не можна довіряти — чи справді вона їде до магазину, а не до місця приземлення інопланетян, — то чому тоді можна вірити взагалі?
В «Інопланетянині» Спілберг також, попри всю емоційність фільму, чітко показує спроби уряду приховати існування позаземного життя.
Вчені NASA та урядові агенти оточують будинок, де маленький Елліот разом із родиною приховує прибульця, щоб забрати його для дослідження. А коли інопланетянин повертається додому, у знаменитій сцені, в якій діти їдуть на велосипедах по небу, їх переслідують службові авто уряду США.
Мистецтво відображає життя
Як це часто буває, фантастичні фільми Спілберга відображають аспекти реального життя.
Джон Тоулсон у своїй книзі 2016 року про «Близькі контакти третього ступеня» пише, що після виходу фільму «різко зросла кількість повідомлень про спостереження НЛО, хоча це були не нові випадки, як можна було б очікувати, а старі історії, про які люди раніше боялися розповідати».
Сьогодні відомо, що уряд США почав розслідувати випадки НЛО ще з 1947 року та інциденту в Розуеллі і що подібні дослідження періодично проводили протягом десятиліть.
Частину цієї секретності розкрили у 2017 році, коли газета The New York Times опублікувала матеріал про «таємну програму Пентагону з вивчення НЛО», в якому повідомлялося, що міністерство оборони США таємно фінансувало дослідження зафіксованих випадків.
Отже, уряд справді приховував деяку інформацію. І навіть якщо це були не докази існування НЛО, а лише сам факт досліджень і зацікавлення цією темою, цього вже було б достатньо, щоб підживити нові хвилі конспірологічних теорій.
Автор фото, Universal Pictures
Підпис до фото, Емілі Блант і Джош О'Коннор у фільмі "День істини" – конспірологічному трилері в дусі "Близьких контактів"
Інтерес продовжує зростати, хоча відповідей все ще небагато.
Майже нічого суттєвого не додали й слухання в Конгресі 2023 року, які ставили питання, чи становлять UAP загрозу національній безпеці.
Більш приголомшливу інформацію розкрили в матеріалі Wall Street Journal 2025 року про звіт міністерства оборони. У ньому, як писала газета, не згадувалося, що програма дезінформації поширювала чутки про НЛО. Це робили нібито для того, щоб приховати інформацію, яку Росія могла отримати з одного з військових об’єктів.
Усе це не надало переконливих доказів існування UAP або візитів інопланетян. Не зробив цього й звіт, опублікований Пентагоном минулого місяця, де багато зображень із дивними об’єктами пояснюються простим оптичним ефектом від миготіння вогнів.
Але це не зупиняє тих, хто справді вірить в існування позаземного життя. «Те, що вони публікують, нам вже давно відомо», — сказав один із них BBC, додавши: «Але я дуже сподіваюся, що ми рухаємося в правильному напрямку».
«День правди» виходить на екрани в цьому реальному контексті — в час підозр не лише щодо чесності уряду, а й щодо самої природи правди та фактів.
Це бойовик і науково-фантастична історія, але передусім — трилер про конспірологічну теорію в дусі фільмів про Вотергейтський скандал, які знімали в епоху «Близьких зустрічей».
Персонаж Джоша О’Коннора, Деніел, — працівник вигаданої, але цілком правдоподібної організації Wardex, таємної структури, що співпрацює з міністерством оборони, але діє неофіційно, щоб не підпорядковуватися жодним правилам.
Як уже показали трейлери, уряд десятиліттями приховував докази візитів прибульців. Деніел намагається оприлюднити правду, але змушений тікати від убивць із Wardex, які прагнуть його зупинити.
Відлуння трилерів 1970-х очевидне.
Наприклад, у «Трьох днях Кондора» (1975) Роберт Редфорд грає дослідника ЦРУ, за яким полюють озброєні люди через те, що він знає.
«Я просто читав книжки», — скаржиться він керівникам ЦРУ, так само як Деніел заперечує: «Я не польовий працівник, Г’юґо. Я займався лише технічною частиною, ось і все».
Г’юґо (Колман Домінго) — ще один викривач Wardex, який виголошує, можливо, найпоказовішу фразу фільму: «Ця 79-річна кампанія терору, приховування, брехні та замовчування має завершитися!»
Спілберг наголосив про це ще в тизері фільму. Він каже, що зараз існує «критична маса» людей, зацікавлених у питанні, чи ми самі у Всесвіті.
«І якщо хтось знає, що ми не самі, чому нам цього не розповіли?»
«День правди» виходить у світовий прокат 12 червня.