Автор фото, Офіс президента
Підпис до фото, Володимир Зеленський подав законопроєкт про створення Українського національного пантеону
«Ніхто і ніколи не матиме права диктувати нам, кому слід допомагати», – так консервативні польські політики черговий раз висловили своє обурення заявою президента України Володимира Зеленського. Напередодні він вніс до парламенту законопроєкт про заснування українського національного пантеону та проголосив, що «ніхто й ніколи не вказуватиме Україні, яких героїв варто вшановувати».
BBC News розкриває наступні питання:
- що являє собою пантеон і кого там відзначатимуть;
- як виглядають пантеони в інших країнах та кого вони увічнюють;
- чи будуть там згадані Бандера, Шухевич та Клячківський, на яких поляки схильні покладати відповідальність за трагедію на Волині;
- як Польща реагує на заяву Зеленського та чим це може загрожувати Україні.
Ініціатива Зеленського
28 червня Володимир Зеленський представив Верховній Раді законопроєкт про створення українського національного пантеону. Про це він повідомив під час звернення з нагоди Дня Конституції, яке транслювалося з Києво-Печерської лаври.
Верховна Рада ухвалила цей закон на засіданні 1 липня.
«Імена всіх героїв, які в різні століття та епохи боролися заради України, надихали Україну, будуть об’єднані та навічно вписані в нашу історію з великої літери, з глибокою повагою та увагою від держави», – заявив Зеленський.
- «Наші герої повертаються додому»: Як уся Рада об’єдналась навколо ініціативи Зеленського щодо пантеону
«Ніхто й ніколи не буде диктувати, як нам жити, як говорити, кого нам любити, кому бути вдячними і яких героїв шанувати», – додав він.
Глава Офісу Президента Кирило Буданов додав, що за це право вільного вибору та національної незалежності українці боролися сотні років, і «саме за це сьогодні проливають кров наші воїни». За його словами, створення пантеону є необхідним кроком для відновлення історичної справедливості, консолідації українського суспільства та закладення фундаменту пам’яті для майбутніх поколінь.
«Цей документ є свідченням нашої державної зрілості», – зазначив Буданов.
Того ж дня у Києво-Печерській лаврі було відкрито погруддя Івана Мазепи – одного з найвидатніших українських гетьманів, державних діячів та меценатів. Він намагався завоювати незалежність для Гетьманщини від Росії, а також став першим кавалером ордену Білого Орла від Польщі.
«Сьогодні ми вшановуємо велику історичну постать і повертаємо історичну справедливість. Адже народ, який шанує власну історію, завжди зберігає незалежність та свою державу», – сказав Зеленський.
Ініціативу щодо пантеону просуває в уряді Кирило Буданов. До розробки концепції, за даними BBC News Україна, долучалися експрезидент Віктор Ющенко, ректор НаУКМА Сергій Квіт та митрополит ПЦУ Євстратій. Для розташування пантеону розглядається, зокрема, локація в історичній частині Києва на Печерську, але точного місця в законі не вказано, і це є предметом для обговорення.
Автор фото, Офіс президента
Підпис до фото, 28 червня у Києво-Печерській лаврі відкрили погруддя Івана Мазепи
Хто буде у Пантеоні?
Згідно із законопроєктом, український національний пантеон є загальнонаціональним місцем пам’яті, де будуть вшановані найвидатніші українці, які зробили значний внесок у здобуття та відновлення незалежності, державотворення та розбудову держави, захист її суверенітету та територіальної цілісності, формування української нації, війська, культури, мистецтва, науки, спорту, становлення літературної мови, розвитку громадянського суспільства та релігії.
Пантеон буде розташований у Києві. Там можуть бути відзначені:
- Глави держав (або особи, прирівняні до них) у Русі, Руському королівстві, Українській козацькій державі, УНР, ЗУНР, Українській державі, Карпатській Україні;
- Президенти України;
- Головнокомандувачі (або особи, прирівняні до них) УНР, Галицької армії, Організації народної оборони «Карпатська Січ», УПА;
- Головнокомандувачі ЗСУ;
- Лауреати Нобелівської премії з науки або літератури, діячі науки або культури світового рівня, пов’язані з Україною;
- а також особи, які здійснили історичний внесок у незалежність, державотворення та розбудову Української держави, формування української нації, війська, культури, мистецтва, науки, спорту, мови тощо.
Автор фото, Офіс президента
Підпис до фото, Перепоховання Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник на Національному військовому меморіальному кладовищі, 25 травня 2026 року
Чому збурились у Польщі
Ініціатива Зеленського та заяви Офісу президента знову викликали значний резонанс серед польських політиків. Хоча список національних героїв, чию пам’ять вшановуватиме пантеон, наразі невідомий, поляків обурили самі слова українського президента, які у Варшаві сприйняли як персональну атаку.
«Ніхто й ніколи не буде вказувати нам, яких героїв поважати». Чудово. Ніхто й ніколи не буде вказувати нам, кому допомагати, а кому ні», – написав колишній прем’єр-міністр Польщі, а нині один із найбільш антиукраїнськи налаштованих політиків Лєшек Міллер. Після того, як українські лідери повернули свої нагороди Варшаві, він запропонував, щоб Україна також повернула винищувачі МіГ, танки та іншу військову техніку, надану Польщею.
У подібному тоні висловився також Конрад Берковіч, депутат від ультраправої «Конфедерації», до думок якої зазвичай прислухається президент Польщі Анджей Дуда. Берковіч запропонував такі заходи:
«Зупинити постачання техніки, перекрити фінансування, закрити аеропорт у Ясьонці, блокувати кожен кредит і дотацію для України, забрати в неї привілеї в Польщі та закрити для неї східний кордон. Зрештою – блокувати її спроби вступу до ЄС. Запевняю, що вони блискавично «вилікуються» від бандеризму», – заявив Берковіч.
Колишній прем’єр-міністр Польщі, політик консервативної партії «Право і справедливість» Матеуш Моравецький назвав заяву Зеленського «черговим ляпасом, завданим Польщі».
«Україна не буде нам диктувати, що вбивці з УПА та Бандера – це «герої», яких ніхто не має права оцінювати», – написав він у X.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Зустріч Володимира Зеленського з тогочасним прем’єр-міністром Польщі Матеушем Моравецьким у Варшаві, 5 квітня 2023 року
Його прессекретар за часів прем’єрства, а нині депутат Європарламенту Пьотр Мюллер заявив:
«Розраховую, що цього разу весь польський політичний клас усвідомить, що тут потрібна тверда політика: допомагати, але й ВИМАГАТИ».
«Наша група в Європейському парламенті подала запит на дебати та резолюцію щодо вшанування пам’яті жертв геноциду, скоєного УПА. Відносини в Європі повинні базуватися на правді. Українські політики повинні це нарешті зрозуміти», – додав Мюллер.
При цьому важливо пам’ятати, що жодна міжнародна організація не визнавала геноцид УПА. Україна визнає, що окремі підрозділи УПА скоювали злочини під час подій Другої світової війни, так само як скоювали злочини й підрозділи польської Армії Крайової.
Для України УПА здебільшого є символом протистояння Росії та комуністичному режиму, тому один із підрозділів ЗСУ попросив, щоб йому надали ім’я «героїв УПА». Саме з цього наприкінці травня почалася нова хвиля напруженості у відносинах України та Польщі.
Анджей Дуда не коментував слів Зеленського, проте його позицію, ймовірно, виклав заступник глави канцелярії польського президента Адам Андрушкевич.
Він заявив, що українські політики чудово знають про «темний бік УПА» та скоєні злочини на Волині, однак «попри це наполягають на тому, щоб робити з цих людей своїх героїв і підносити їх на п’єдестал».
Також Андрушкевич додав, що Польща не погодиться на зневажливе ставлення з боку України, очікуючи водночас подальшої допомоги.
Лідер правлячої «Громадянської коаліції» Дональд Туск та його уряд поки не коментували заяв Офісу президента. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський та польські дипломати також уникають коментарів.
Проте різку заяву зробив член коаліції Туска і міністр оборони країни.
Владислав Косіняк-Камиш в ефірі Polsat News зазначив, що Україна зіткнеться із серйозними проблемами при вступі до ЄС, якщо не відмовиться від вшанування діячів ОУН та УПА.
«З Бандерою Україна не вступить до Європейського Союзу… Ніхто не буде вказувати нам, як голосувати за вступ тієї чи іншої країни до Європейського Союзу», – сказав він.
Керівник проводу ОУН Степан Бандера під час війни перебував у німецькому концтаборі, а після війни в Мюнхені його вбив радянський агент. Там Бандера і похований.
Роман Шухевич – командувач УПА – був убитий бійцями НКВС на заході України у 1950 році. Місце поховання невідоме, тіло могли знищити.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Українські військовослужбовці під час церемонії перепоховання лідера ОУН Андрія Мельника на Національному військовому меморіальному кладовищі поблизу Києва, 25 травня 2026 року
Можливе вшанування командирів УПА у пантеоні також критикують багато польських журналістів та оглядачів.
Військовий оглядач Давід Камізеля вважає, що «найбільшу кривду українці завдають собі самі». Він додав, що підтримує вступ України до ЄС, але це «має бути Україна, яка усвідомлює свою історію».
Експерт Польського інституту міжнародних відносин Даніель Шеліговський у розмові з Witrualna Polska підкреслив, що план створення Пантеону існував вже давно.
«Але зараз президент України може скористатися цим, щоб здобути підтримку серед правих кіл. Це крок, спрямований на внутрішню політику», – заявив експерт.
На думку Шеліговського, Зеленський мислить у довгостроковій перспективі, а його рішення спрямоване передусім на військових, ветеранів, волонтерів та націоналістів – чию підтримку він прагне отримати перед потенційними виборами.
Одне з провідних історичних медіа Польщі Historia.org.pl пише, що Україна нібито прагне будувати повоєнний лад на «новому історичному каноні» – «однобокому, мобілізаційному та стійкому до критики», написаному під потреби держави, що воює.
«Польща не хоче диктувати Україні, кого вона має вшановувати», – пишуть у Historia.org.pl і водночас додають, що Варшава не може визнати внутрішньою справою України вшанування формації, члени якої, на їхню думку, відповідальні за масові вбивства польського цивільного населення.
«Ми підтримуємо незалежність України, але не підтримаємо політику пам’яті, яка замовчує злочини УПА та подає польський спротив як посягання на український суверенітет. Пам’ять про вбитих поляків не є втручанням в українську свободу. Це елементарний обов’язок польської держави», – додають там.
Українці пояснюють
Шеф-редактор видання «Європейська правда» Сергій Сидоренко після ініціативи Зеленського висловив застереження, що якщо проєкт закону про пантеон передбачає включення до нього низки постатей, це може спричинити ще більші проблеми у відносинах з Польщею, які він зараз вважає недоречними.
Зокрема, він припустив появу там командувача УПА Романа Шухевича, а також, ймовірно, Дмитра Клячківського («Клима Савура») – одного з командирів УПА, якого польські історики вважають головним ідеологом вбивств на Волині.
Один із командирів УПА на Волині Дмитро Клячківський загинув у бою з НКВС у 1945 році неподалік Рівного. Місце поховання точно невідоме.
На думку Сидоренка, якщо Клим Савур справді потрапить до Пантеону, це викличе набагато гостріший скандал, ніж конфлікт навколо підрозділу ССО імені «героїв УПА».
Він підкреслює: щоб зменшити напругу з польського боку, потрібна чітка публічна заява української влади про те, що цього не станеться. Але, за оцінкою Сидоренка, судячи з останніх висловлювань Зеленського, деескалації очікувати не варто.
Натомість народний депутат від опозиційної «ЄС» Микола Княжицький, який добре обізнаний у українсько-польських відносинах і є критиком Зеленського, радить не розпалювати ситуацію. Він наголошує: у законі немає жодного імені, яке має бути увічнено в пантеоні. За його словами, пропозиції щодо таких кандидатів будуть викладені в окремих законах, затверджених голосуванням у Верховній Раді.
«Очевидно, що жодна особа, яка довела вчинення злочинів проти мирного населення у 20 столітті, не повинна бути включена до таких списків. Тому вважати цей проєкт небезпечним для міжнаціонального порозуміння чи для стосунків із сусідами, як пишуть деякі шановні коментатори, не варто», – заявив Княжицький.
Він також окремо наголосив, що Дмитро Клячківський не підпадає під критерії для включення до пантеону.
Автор фото, Getty Images
Депутатка від «Слуги народу» Євгенія Кравчук, яка працювала над законопроєктом у складі комітету ВР з гуманітарної та інформаційної політики, спробувала розвіяти побоювання.
Вона наголосила, що пантеон не включатиме осіб, засуджених за злочини проти національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також тих, щодо кого діють обмеження відповідно до законів про декомунізацію та деколонізацію (зокрема, тих, що стосуються комуністичного та націонал-соціалістичного режимів, імперської політики Росії та збройної агресії РФ).
Крім того, рішення про вшанування конкретних осіб не ухвалюватиметься одноосібно: для цього буде створено дорадчий орган, до якого увійдуть історики, культурологи, експерти у сфері національної пам’яті та представники громадськості.
Кравчук також перелічила форми вшанування пам’яті українських героїв – це може бути:
- почесне перепоховання;
- встановлення кенотафів – символічних меморіальних знаків у випадках, коли особа похована в іншому місці або її неможливо поховати;
- інші меморіальні форми.
Депутатка також зазначила: створення пантеону не означає автоматичного перенесення могил відомих українців – почесне перепоховання можливе, якщо існуюча могила перебуває у критичному стані або потребує перенесення.
«Наприклад, могила Тараса Шевченка на Чернечій горі в Каневі є окремим національним місцем пам’яті, тому питання його перепоховання до Пантеону не стоїть», – написала Кравчук.
Радник президента Дмитро Литвин також пояснив, що текст законопроєкту «написаний досить мудро з точки зору того, що по кожній особистості має бути певний процес, узгодження з професійними спільнотами та голосування у Верховній Раді України».
Ідея не нова
Ідея спорудження національного пантеону в Києві не нова. Вперше про це почали говорити майже 20 років тому.
У січні 2015 року Верховна Рада ухвалила постанову «Про увічнення пам’яті Героїв України, які віддали своє життя за свободу і незалежність України»: вона передбачала створення українського національного пантеону – меморіального комплексу у Києві. У серпні того ж року тодішній президент Петро Порошенко підписав відповідний указ.
25 листопада 2015 року Верховна Рада ухвалила постанову про відзначення 125-річчя від дня народження керівника ОУН Євгена Коновальця, яка також передбачала перепоховання його на території України. Проте цього не сталося.
Вчергове дискусія про національний пантеон розгорілася у 2017 році, після того, як у Празі на місці могили видатного українського поета Олександра Олеся було поховано громадянина Чехії.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Поета Олександра Олеся та його дружину Віру Кандибу перепоховали на Лук’янівському кладовищі в Києві 29 січня 2017 року
Тодішній віцепрем’єр-міністр України В’ячеслав Кириленко заявив про необхідність повернення в Україну та перепоховання останків лідера ОУН Степана Бандери, голови Директорії Української Народної Республіки Симона Петлюри та засновника ОУН Євгена Коновальця.
«Національний пантеон – це цілком властиве явище для національних держав, у багатьох країнах пантеони існують поряд з іншими символами держави, такими як гімн чи прапор. Інше питання – чи спроможеться український уряд це зробити. Важливо, щоб це був суспільний проєкт, щоб не зіпсувати і не «заполітизувати» цю шляхетну ідею», – казав тоді в коментарі BBC News Україна історик і публіцист Ярослав Грицак.
«Без тривожного «дзвіночка» від Олександра Олеся навряд чи щось почали б робити. Але ідея пантеону лише певною мірою розв’яже проблему могил видатних українців, розкиданих по світу, яким загрожує та сама доля, що й могилі Олександра Олеся у Празі. Питання треба ставити ширше – як держава має піклуватися про національну спадщину», – говорила письменниця Оксана Забужко.
Пантеони в інших країнах
«Практично всі сучасні європейські держави створили власні національні пантеони, які не лише відіграють роль усипальниці видатних державних діячів, а й слугують одним із незримих чинників національної інтеграції та державного самоствердження», – писав ще 10 років тому історик Українського інституту національної пам’яті Павло Подобєд.
У своєму тексті він наводить приклади пантеонів у Польщі, Франції та Великій Британії.
У Польщі, наприклад, є дві усипальниці видатних поляків: у Кракові та Варшаві.
У краківському пантеоні, на пагорбі Вавель, спочивають представники польських королівських династій, державні діячі та діячі культури: зокрема, провідники Тадеуш Костюшко і Юзеф Пілсудський, поет Адам Міцкевич та багато інших. У квітні 2010 року тут урочисто поховали президента Польщі Леха Качинського та його дружину Марію Качинську, які загинули у Смоленській авіакатастрофі.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Солдати несуть кенотафи (символічні пам’ятні знаки) під час церемонії вшанування видатного французького історика в Пантеоні у Парижі, 23 червня 2026 року
Усипальниця видатних французів розташована в Парижі, у Соборі святої Женев’єви. Там поховані полководці часів Наполеонівських війн Жан Лан і Лазар Карно, вчені П’єр і Марія Кюрі, Жозеф-Луї Лагранж і Поль Ланжевен, письменники Віктор Гюго й Еміль Золя, президент Французької Республіки Саді Карно та винахідник шрифту для сліпих Луї Брайль.
Для британців одним із головних місць пам’яті стало Вестмінстерське абатство. У крипті храму спочивають ті, хто прославив британську корону: письменник Чарлз Діккенс, учитель Ньютона Ісаак Барроу, поет і драматург Роберт Браунінг, а на території абатства поховані королі Едуард ІІІ і Річард ІІ та багато інших. Окрім фактичних поховань, на території абатства розташовано чимало кенотафів. Тут проводжають в останню путь найвидатніших британців.
«Національний пантеон мав би стати не просто військовим меморіалом, не полем почесних поховань і не цвинтарем у центрі міста, а символом державності, місцем вшанування тих, хто присвятив життя Україні, хто уславив її в мистецтві і науці, віддав за неї життя в бою. Пантеон повинен відображати тяглість нашої історії: від княжої Русі і до сьогодення», – підсумовує історик Павло Подобєд.