Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Згідно з даними Фонду громадської думки, наближеного до Кремля, показник довіри до Володимира Путіна знизився до 69%, що є найнижчим рівнем від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році
Здається, реальність, в якій перебуває російський лідер Володимир Путін, все більше відрізняється від тієї, з якою зіткнулася Росія, — таку картину малюють одразу декілька західних видань.
Хоча російська економіка слабшає, наступ на фронті сповільнюється, а внутрішні суперечності в силових структурах посилюються, Кремль продовжує демонструвати готовність вести війну без жодних поступок.
Що Путін прагне не бачити
На думку аналітиків, Путін, як і раніше, має намір досягти своїх максималістських цілей в Україні, попри погіршення наслідків війни для самої Росії.
Як зазначає Financial Times, російський президент не готовий йти на компроміси, навіть якщо це йому самому зашкодить.
Московський політолог Андрій Колесников вважає, що публічні висловлювання Путіна вже не здатні заспокоїти російське суспільство.
«Це звучить як мантра — ніби він намагається переконати самого себе, що все гаразд».
За словами експерта, небажання Кремля навіть обговорювати можливість припинення вогню свідчить про те, що Путін не має наміру змінювати курс.
Водночас, додає Колесников, втома росіян від війни переросла в гнів, якому бракує виходу.
«Люди виживають, як можуть — через перебої з інтернетом, через паливну кризу».
Попри це, Кремль зробив незвичайний крок, ще тісніше пов’язавши Путіна з правлячою партією. На з’їзді в неділю «Єдина Росія» вперше з 2007 року назвала себе «партією президента».
На думку автора книги про російську провійськову блогосферу Івана Філіппова, такий крок лише демонструє, наскільки Путін відірвався від реальності.
«Зараз 2026 рік. Фронт — це тупик і м’ясорубка, країна стоїть у чергах за бензином, ракети та безпілотники щодня вражають нафтопереробні заводи та оборонні підприємства, а Крим майже перетворився на острів. У таких умовах зробити Путіна обличчям найбільш непопулярної партії країни — рішення, яке могла ухвалити лише людина, що живе в паралельній реальності».
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Перебої з мобільним інтернетом, які влада РФ пояснює питаннями безпеки, стали звичним явищем у багатьох регіонах країни
Про те, що наслідки війни вже неможливо ігнорувати, все частіше відкрито говорять і представники російської еліти.
Як повідомляє Moscow Times, голова «Сбербанку» Герман Греф закликав якнайшвидше припинити бойові дії. Він попередив, що російська економіка не зможе довго існувати за таких високих відсоткових ставок.
За його словами, обсяг інвестицій вже скоротився більш ніж на 14%. Ситуацію також погіршують проблеми на паливному ринку та наслідки українських ударів по енергетичній інфраструктурі.
Ситуація на фронті також не підтверджує оптимістичні заяви Кремля.
Згідно з даними американського Інституту вивчення війни (ISW), за останній рік темпи російського наступу скоротилися майже в 16 разів.
Водночас ціна кожного нового просування стрімко зростає: якщо минулого року на один захоплений квадратний кілометр припадало близько 68 російських втрат, то тепер — майже 1300.
Аналітики вважають, що це свідчить про зростання ефективності українських ударів по російській логістиці та командних пунктах.
Чим сильніший тиск, тим жорсткіші заходи безпеки
Водночас у самому Кремлі все сильніше відчувається атмосфера загрози.
Як пише Telegraph, від початку повномасштабної війни Путін уже вчетверте збільшив штат Федеральної служби охорони, яка відповідає за його особисту безпеку.
За інформацією видання, людям з найближчого оточення президента заборонено користуватися мобільними телефонами, іншими пристроями з доступом до інтернету і навіть носити наручні годинники під час зустрічей з ним.
Європейські спецслужби пов’язують такі заходи як із загрозою українських далекобійних ударів, так і з побоюваннями можливого замаху чи спроби державного перевороту.
Розколи всередині силової системи
Війна посилює напруження не лише в суспільстві, а й усередині самої російської системи влади.
Як пише Fox News, від початку повномасштабної війни Росія втратила низку генералів унаслідок українських ударів, диверсій та бойових дій.
За словами джерела видання в європейській розвідці, ці втрати мають не лише військове, а й психологічне значення, адже підривають моральний дух російської армії.
«Путін розуміє, що втрата видатних російських генералів може вплинути на моральний дух у російській армії, який і без того низький», — зазначає джерело.
Водночас ці втрати виявили давній конфлікт усередині російської силової системи.
За словами співрозмовника видання, військові вважають, що Федеральна служба безпеки (ФСБ) має відповідати за безпеку вищого командування, однак спецслужби не бажають брати на себе цю відповідальність.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Автомобіль, у якому загинув російський генерал Ярослав Москалик, після вибуху в Московській області, 25 квітня 2025 року
Російський опозиційний політик Максим Кац зазначає, що війна лише загострила це протиріччя.
Хоча армія стала ключовою для ведення війни, російська політична система, як і раніше, сприймає генералів як потенційну загрозу.
В результаті виникла парадоксальна ситуація: Кремлю потрібні досвідчені командири для продовження війни, але силова система не готова забезпечити їм належний захист.
Путін втрачає можливості для маневру
Усе це, на думку західних аналітиків, поступово змінює і становище самого Володимира Путіна.
В інтерв’ю The Hill колишній міністр оборони США Леон Панетта заявив, що українські удари безпілотниками по території Росії поставили російського президента у складне становище.
«Зараз очевидно, що Путін загнаний у кут і не зовсім розуміє, що робити», — каже Панетта.
На його думку, найкращим виходом для російського лідера було б погодитися на припинення вогню. Водночас, зважаючи на підхід Путіна, навряд чи варто очікувати такого кроку.
Панетта також наголосив, що подальша військова підтримка України залишається одним з ключових чинників розвитку подій.
«Путін не переможе за жодних обставин. Президенту Трампу було б мудро стати на бік того, хто переможе у цій війні. І це — Україна».