Автор фото, Universal Pictures
Підпис до фото, Метт Деймон зіграв у новому фільмі Нолана Одіссея
Видатний режисер Крістофер Нолан взявся за екранізацію античного епосу Гомера, залучивши до головних ролей безліч зірок, включно з Меттом Деймоном та Зендеєю. “Одіссея” обіцяє стати найбільш очікуваною стрічкою 2026 року, проте вже зараз викликає чимало дискусій. Ось чому.
Остання робота Крістофера Нолана, “Оппенгеймер”, яка принесла йому “Оскара”, досліджувала тему створення атомної бомби та етичні дилеми, пов’язані з масовим знищенням цивільного населення під час світового конфлікту. Здавалося, наступний проект режисера мусив би бути менш провокаційним.
“Одіссея” базується на епічній поемі Гомера, що оповідає про героїв, правителів, божественних істот та фантастичних створінь. Що в ній могло б спричинити суперечки? Можливо, гігантські розміри циклопа Поліфема? Чи матеріал, використаний для Троянського коня? Але, як з’ясувалося, обговорення викликало майже все, окрім цих деталей.
Фільм вийде на світові екрани в липні, але вже перетворився на своєрідний центр притягання для різноманітних політичних та культурних претензій. Що ж саме в цій фентезійній історії, повній мечів і давньогрецького колориту, викликає таке бурхливе обговорення?
Український трейлер фільму “Одіссея” доступний за цим посиланням.
Кастингові рішення
Значна частина критики надходить від консервативної аудиторії, яка побоюється, що стрічка може мати надто “ліберальне” спрямування. Не всі схвально поставилися до залучення Ноланом трансгендерного актора Елліота Пейджа та репера Тревіса Скотта. Перший виконає роль персонажа чоловічої статі, чий образ ще не розкритий, а другий — сліпого барда Демодока.
Суперечки також викликало призначення темношкірої акторки Лупіти Ніонго на роль Єлени Троянської, яку Гомер описував як “білолицу”.
Хоча фільм Вольфганга Петерсена “Троя” 2004 року, вільна інтерпретація “Іліади”, ще рік тому залишався поза увагою, останнім часом деякі користувачі соцмереж почали вважати його кращим за майбутню роботу Нолана, принаймні щодо підбору акторів на ключові ролі. Нагадаємо, Ахілла у стрічці зіграв Бред Пітт, а Єлену — Діана Крюгер.
Праворадикальний блогер Метт Волш стверджував, що Нолан обрав на роль Єлени акторку кенійського походження через страх бути звинуваченим у расизмі, не надавши жодних підтверджень щодо таких побоювань режисера. Варто зазначити, що переважна більшість акторського складу – білі. Однак це не завадило Ілону Маску погодитися з думкою Волша, заявивши, що вибір Ніонго на роль Єлени продиктований прагненням режисера отримати нагороди.
У відповідь деякі користувачі соцмереж звинуватили Волша та Маска в нетолерантності. Інші ж підійшли до питання більш ґрунтовно. Професор Деніел Мендельсон, чий переклад поеми Гомера вийшов минулого року, на британському Hay Festival у травні зазначив, що його розважають “усі ці люди, які раптом почали цікавитися давньогрецькою літературою”.
Як зазначає The Telegraph, Мендельсон додав: “Найкумедніше те, що Єлена має дуже незначну роль в “Одіссеї”… тому ця дискусія видається особливо недоречною”.
Водночас він припустив, що вибір Ніонго відповідає темі міфу про Троянську війну, яка зосереджена на роздумах про красу. “Я вважаю, що вибір (Нолана. – Ред.) цієї надзвичайно вродливої акторки африканського походження занурює глядача безпосередньо в центр давньої дискусії про вроду”.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Вибір акторки Лупіти Ніонго на роль Єлени Троянської викликав чималі обговорення
У своєму інтерв’ю для журналу Elle Ніонго стисло відповіла на критику: “Це міфічна історія. Наш акторський склад відображає світ”. Однак дехто відзначив, що це не зовсім так, і висловив жаль щодо відсутності греків серед акторів.
“Голлівуд знову і без жодних пояснень вилучив греків з нашої основоположної епопеї та міфів”, – написав греко-британський журналіст Кріс Котону у виданні The Guardian.
“Якщо ваш фільм має на меті відобразити світ, чи не логічно було б запросити за цей великий і мультикультурний стіл хоча б когось, хто автентично пов’язаний з першоджерелом?”
Втім, не вся критика “Одіссеї” мала виключно консервативний характер. Коли в грудні було представлено перший трейлер, багато глядачів іронізували, що темні обладунки Агамемнона (Бенні Сафді) нагадують костюм Бетмена, а човен Одіссея – “корабель вікінгів”. Здавалося, навіть історія про циклопів і морських німф мала б зберігати елемент “реалізму”.
“Цікаво, чи не почали ми сприймати міфологічний матеріал як історичний?” – запитує професорка Сюзан Дісі, авторка книги “Грецькі боги та їхні світи”, у коментарі BBC. – “Одіссею” постійно переосмислюють, і практично кожна епоха створює свого власного Гомера”.
Використання мови
Ще одне джерело обурення полягає в тому, що актори, навіть британські, у трейлері говорять з американським акцентом, використовуючи сучасну розмовну лексику.
Наприклад, Том Голланд, який зіграв сина Одіссея, Телемаха, промовляє: “Мій тато повертається додому” своїм звичним голосом із “Людини-павука”, замість урочистої вимови в стилі Королівської шекспірівської трупи, на кшталт “отець”.
“Складається враження, ніби вони намагаються вести епічну розмову біля ‘Старбаксу'”, – пожартував один коментатор. “Це виглядає дуже недоречно”, – погодився інший. “Сподіваюся, діалоги не будуть надто сучасними, щоб не виривати глядача з епохи”.
Цей закид, очевидно, позбавлений сенсу. Якщо врахувати, що йдеться про Стародавню Грецію, яка існувала кілька тисяч років тому, будь-які діалоги, навіть урочисті та архаїчні, не відповідатимуть достовірності Гомера.
Річ у тім, що давні греки, як реальні, так і міфічні, не говорили ані як американські актори XXI століття, ані як британські актори XX століття. Однак у Голлівуді давно усталилася традиція: греки й римляни, що розмахують мечами, як і чарівники, скандинавські боги чи навіть деякі нацистські офіцери, мають говорити піднесеною англійською.
“Британські акценти в історичних епопеях можуть здаватися доречними через довгу кінематографічну традицію, – зазначає професорка Дісі, – а не тому, що вони ближчі до давньогрецької мови”.
Більше того, додає вона, урочистий стиль може більше суперечити духу Гомера, ніж розмовний.
“Розмовні діалоги можуть бути ближчими до суті гомерівського епосу, ніж поетична мова, яку асоціюють з античністю, – особливо враховуючи, що ‘Одіссею’ переказували усно, і це була популярна розвага, а не лише канонічний текст”.
Причини загального обурення щодо “Одіссеї”
То в чому ж полягає проблема? Один із можливих варіантів відповіді: люди люблять висловлювати своє невдоволення в соціальних мережах, якщо фільм не відповідає їхнім очікуванням, а “Одіссея” є ідеальною мішенню для цього.
Фільми Нолана – це значні культурні події: надзвичайно дорогі, широко рекламовані та обговорювані без кінця. Тому будь-хто, хто їх критикує, знає, що його почують.
До того ж, цей фільм базується на одному з найвизначніших творів літератури в історії, що дозволяє навіть людям із загальним уявленням про грецьку міфологію мати власну думку щодо нього.
Автор фото, Universal Pictures
Підпис до фото, Том Голланд грає сина Одіссея Телемаха – і, як і інші британські актори у фільмі, говорить з американським акцентом
Це, наприклад, сталося і з перекладом “Одіссеї” Емілі Вілсон у 2017 році. Британська письменниця та дослідниця античності розповідала, що зіткнулася з реальним “мізогінним тролінгом”, зокрема й за використання сучасної лексики у своєму перекладі.
“Мене це спантеличує. Більшість цих людей геть не цікавляться поемою, але коли в інтернеті починаються культурні війни, вони демонструють обурення і захисну реакцію”, – поділилася Вілсон з виданням Vulture.
“Це пов’язано з непохитними уявленнями про велич і маскулінність… Будь-що, що ставить під сумнів таку інтерпретацію античної історії, загрожує ідентичності цих людей – зокрема гендерній та расовій”.
Важливою є також обставина, що Нолан є незвичною постаттю в культурних конфліктах, зазначає Том Шон, автор авторитетної книги про режисера “The Nolan Variations”.
Одна з рис, яка відрізняє Нолана від його колег, за словами Шона, полягає в тому, що ідеологія його фільмів не є однозначною.
“Він – режисер-Роршах (швейцарський психіатр Германн Роршах створив відомий тест на визначення психічних розладів. – Ред.). Він створює фільми, в яких ліві так само легко знаходять підтвердження своїх поглядів, як і праві, і часто одночасно”.
Наприклад, образи та риторика з його трилогії про Бетмена були підхоплені правими політичними силами, тому частина цієї аудиторії може відчувати себе зрадженою тим, що “Одіссея”, схоже, має більш прогресивний характер.
“Я думаю, серед усіх блокбастерів, які критикують за надмірну політкоректність – від ‘Зоряних війн’ до ‘Русалоньки’ – ‘Одіссея’ є найбільш болючою, бо, на перший погляд, фільми Нолана видаються більш консервативними, ніж лівими”, – зауважує Шон.
Нолан також знімає фільми у дуже оригінальному стилі. Чи то Бетмен, Перша світова війна, чи космічна тематика – він не дотримується жанрових правил. Але такий підхід може сприйматися як “наруга над сакральністю” такого шанованого тексту, як “Одіссея” Гомера.
Проте саме те, що викликає критику, й має сприяти успіху фільму.
“Одіссея” вже відома своїм масштабом, складністю, літературною спадщиною та безкомпромісною індивідуальністю. Саме тому її критикують – і саме тому люди підуть її дивитися.
Прем’єра “Одіссеї” в Україні відбудеться 16 липня.