Автор фото, Andriy Onufriyenko/Jackyenjoyphotography via Getty Images
Чи продовжується еволюція людства? Якими постануть наші нащадки за тисячі років – вищими чи нижчими, з іншою зовнішністю? Чи, можливо, колись дітей створюватимуть за індивідуальним замовленням, коригуючи їхні гени ще до народження?
З розвитком цивілізації багато факторів природного відбору, що формували людський вид протягом століть, втратили своє значення. Сучасна медицина, санітарні норми та стабільний доступ до продовольства суттєво зменшили вплив хвороб, голоду та суворих умов довкілля.
Однак, за словами доктора Джейсона Годжсона, антрополога та еволюційного генетика з британського університету Англії Раскіна, людська еволюція триває й досі – і в цьому “немає жодних сумнівів”.
“Ми знаємо це, оскільки певні гени стають дедалі поширенішими в окремих популяціях. Щоправда, такі зміни відбуваються протягом багатьох поколінь, тому ніхто не зможе спостерігати еволюцію впродовж свого життя”, – пояснює науковець.
Як трансформується людина
За словами палеоантрополога Бріани Побінер із Національного музею природознавства (США), одним із найважливіших чинників недавньої людської еволюції стало харчування.
“Сьогодні приблизно третина населення Землі має здатність перетравлювати молоко у дорослому віці, – каже вона. – А ще 5–10 тисяч років тому це було майже неможливо для будь-кого. За еволюційними мірками, це надзвичайно стрімкі зміни”.
Це сталося після того, як люди почали займатися розведенням молочної худоби. У періоди нестачі їжі ті, хто міг засвоювати молоко, багате на білки та жири, мали кращі шанси на виживання та передачу цієї особливості своїм нащадкам. У результаті, пояснює Побінер, відповідні гени “дуже швидко поширилися”.
Не менший вплив на еволюційний розвиток мав і навколишній світ.
Автор фото, Sabrina Bracher via Getty Images
Підпис до фото, Різні відтінки шкіри допомогли людям адаптуватися до життя в різних кліматичних умовах
Коли тисячі років тому наші предки почали мігрувати з Африки до різних частин світу, вони зіткнулися з абсолютно новими кліматичними умовами. З часом це призвело до появи нових фізичних рис.
Наприклад, у регіонах з меншою кількістю сонячного ультрафіолету поширилася світліша шкіра. Вона сприяє ефективнішому виробленню вітаміну D в організмі.
За словами Годжсона, такі відмінності виникали через те, що “людські популяції поступово роз’єднувалися”. Але згодом ситуація змінилася.
“Тепер ми знову змішуємося – завдяки міграції, глобалізації та багатьом іншим процесам”, – зазначає він.
На перший погляд може здатися, що це поступово стирає біологічні відмінності між людьми. Насправді все набагато складніше.
Годжсон вивчає явище, яке називають асортативним підбором партнера (assortative mating) – коли люди схильні вибирати собі партнера, схожого на себе.
Автор фото, imaginima via Getty Images
Підпис до фото, На думку Джейсона Годжсона, глобалізація може поступово зменшити відмінності між людьми
За словами вченого, така закономірність може “суттєво посилювати” дію природного відбору, сприяючи швидшому поширенню певних ознак серед населення.
Одним з найвідоміших прикладів є зріст. Дослідники давно помітили: чим вища людина, тим імовірніше, що її партнер чи партнерка також будуть високими.
“Зріст, вага, особливості будови обличчя та багато інших ознак демонструють асортативність в одних групах населення, але не в інших. Зрештою це впливає на розповсюдження певних генів”, – пояснює він.
Частково це пов’язано із соціальними та культурними факторами. Наприклад, люди нерідко обирають шлюбних партнерів у межах своєї етнічної групи. Але й ці тенденції поступово трансформуються.
“На еволюцію людини постійно впливає величезна кількість факторів”, – зазначає Годжсон.
Не кожна зміна тіла впливає на еволюцію
Однак далеко не кожна зміна в нашому організмі передається наступним поколінням.
“Якщо ви регулярно відвідуєте спортзал і нарощуєте м’язову масу, це зовсім не означає, що ваші діти успадкують “гени великих м’язів”, – каже Бріана Побінер.
Сьогодні людина може змінити безліч рис своєї зовнішності: від прикусу до проведення пластичних операцій. Але все це відбувається під впливом особистих переваг і моди, а не під тиском природного відбору.
Автор фото, GMint via Getty Images
Підпис до фото, Корекція повік очолила рейтинг найпопулярніших пластичних операцій у світі у 2024 році
Згідно з даними Міжнародного товариства естетичної пластичної хірургії (ISAPS), у 2024 році в світі було виконано майже 38 мільйонів хірургічних та нехірургічних косметичних процедур. Це на 40% більше, ніж у 2020 році.
Тому сьогодні людина може виглядати зовсім не так, як це визначено її генами, каже Томас Майлунд, колишній доцент біоінформатики Орхуського університету (Данія).
Коли гени стануть доступними для “переписування”
У майбутньому люди, можливо, зможуть змінювати не тільки свою зовнішність, а й власні гени.
Для цього вчені вже використовують технологію CRISPR, яка дозволяє редагувати ДНК. Вона діє як дуже точні молекулярні ножиці: знаходить потрібну ділянку ДНК і модифікує її.
Сьогодні CRISPR вже застосовують для лікування деяких спадкових недуг, зокрема окремих захворювань крові.
Якщо ця технологія колись стане достатньо безпечною та доступною, люди зможуть коригувати певні успадковані риси не через багато поколінь, а одразу.
А якщо внести зміни в гени сперматозоїдів або яйцеклітин, ці модифікації передаватимуться й потомству.
Автор фото, Just_Super via Getty Images
Підпис до фото, У деяких країнах технологію CRISPR вже застосовують для лікування певних хвороб крові. Однак таке лікування поки що є дуже дорогим
Однак до цього ще далеко. Технологія поки що не гарантує повної безпеки та може мати непередбачувані наслідки. Крім того, вона викликає значні етичні дискусії: від ідеї так званих “дизайнерських дітей” до ризику посилення дискримінації людей з інвалідністю.
“Сьогодні майже всі погоджуються, що застосовувати такі технології до людини було б абсолютно неетично”, – каже Джейсон Годжсон.
Водночас він припускає, що через кілька тисяч років погляди людей можуть змінитися.
“Може настати час, коли неетично буде не редагувати геном, адже це дозволить повністю позбутися спадкових захворювань”, – вважає вчений.
Якщо такі технології стануть поширеними, батьки, можливо, зможуть вибирати не тільки здоров’я майбутньої дитини, а й певні риси її зовнішності.
“Гадаю, майбутнє людської еволюції зрештою опиниться в руках самих людей. Але до цього ще дуже далеко”, – розмірковує Годжсон.
Поки що, додає він, “сподіваюся, я не доживу до цього”.
Чи може людина трансформуватися в новий вид?
Томас Майлунд зазначає, що передбачити, як виглядатимуть люди майбутнього, неможливо. Адже ми не знаємо, як зміниться навколишнє середовище, а саме воно значною мірою визначає напрямок еволюції.
Якщо зазирнути на сотні тисяч або навіть мільйони років уперед, не можна виключати, що люди взагалі перетворяться на новий біологічний вид.
Мільйон років тому на Землі мешкали представники виду Homo erectus. А Homo sapiens, до якого належимо ми, з’явився лише близько 300 тисяч років тому.
“Зачекайте ще мільйон років – і наші нащадки відрізнятимуться від нас приблизно так само, як Homo erectus відрізняється від сучасної людини”, – каже Майлунд.
Водночас, за його словами, ця відмінність може бути не такою разючою, як здається.
“Я не впевнений, що ми б одразу сприйняли Homo erectus як істоту, яка кардинально відрізняється від нас”, – зазначає вчений.
Автор фото, 3quarks/Stocktrek Images via Getty Images
Підпис до фото, Homo erectus – давній предок людини, який був дуже схожий на нас за будовою тіла. Він жив приблизно 250 тисяч років тому
Існує й інший сценарій. Якщо частина людства колись мігрує, наприклад, на Місяць чи Марс, люди можуть поступово почати еволюціонувати різними шляхами.
“На Місяці гравітація значно слабша. На Марсі – теж. Організму доведеться до цього адаптуватися”, – пояснює Майлунд.
Але щоб з часом виник новий біологічний вид, мешканці інших планет мають бути повністю ізольовані від мешканців Землі протягом дуже багатьох поколінь.
Та, можливо, головне питання майбутнього взагалі не в тому, як нас змінить природа.
Якщо люди навчяться самостійно змінювати власні гени, то, як вважає Майлунд, “справжнє питання буде звучати вже не “Що біологія зробить з нами?”, а “Що ми самі вирішимо зробити?”.”