Саміт НАТО: Україна здобуває нові аргументи, Путін втрачає надію
Коли російський президент Володимир Путін віддав наказ про повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року, він розраховував на слабку реакцію Заходу. Минуло понад чотири роки, і Путін все ще сподівається, що західна підтримка України з часом згасне. Однак, після нещодавнього саміту НАТО в Анкарі, його впевненість, ймовірно, значно похитнулася.
Попри помітну напруженість між президентом США Дональдом Трампом та іншими лідерами НАТО з низки питань, таких як Гренландія, європейська безпека та конфлікт під проводом США з Іраном, дводенний саміт у столиці Туреччини цього тижня продемонстрував надзвичайну єдність щодо ключового питання – незмінної підтримки українських зусиль у війні. Це включало значні фінансові зобов’язання на десятки мільярдів доларів на 2026 та 2027 роки, а також офіційне визнання того, що Україна перетворилася з отримувача допомоги на вагомого учасника трансатлантичної безпеки.
Мабуть, найяскравішою рисою всього саміту стала зміна тону Дональда Трампа щодо України. Американський лідер часто висловлювався критично або зневажливо про Україну, але цього разу він тепло відгукнувся про свої “дуже добрі стосунки” з українським президентом Володимиром Зеленським, відзначивши останні військові успіхи України та говорячи про майбутні перспективи країни.
Критично важливою є заява Трампа про готовність надати Києву ліцензію на виробництво ракет-перехоплювачів для системи протиповітряної оборони Patriot. Будь-яка угода про спільне виробництво неминуче потребуватиме часу для реалізації, але це, безсумнівно, важлива новина для довгострокової безпеки України.
З 2022 року Київ досяг значного прогресу у протидії російським атакам дронами та крилатими ракетами, проте залишається вразливим до ударів балістичних ракет. Система Patriot є єдиною платформою, здатною перехоплювати російські балістичні ракети. Однак, останнім часом Україна зіткнулася з дефіцитом боєприпасів на тлі зростаючого глобального дефіциту.
Москва прагне скористатися цим дефіцитом: серія ударів балістичними ракетами на початку липня призвела до загибелі десятків українських цивільних та поранень сотень. Ліцензія на виробництво ракет-перехоплювачів в Україні може допомогти зменшити балістичну загрозу для цивільного населення та протидіяти тому, що Зеленський називає “останнім аргументом Росії у цій війні”.
Надія України росте, Росія відступає
Підтримуюча позиція Трампа щодо України збігається із зростаючим міжнародним усвідомленням того, що перебіг війни може схилятися на користь Києва. Протягом першої половини 2026 року російські війська, що вторглися, ледь просувалися вперед і навіть втрачали позиції на деяких ділянках фронту. Водночас, завдяки стрімкому розвитку українських дронів, вдалося встановити так звану “логістичну блокаду” окупованого Криму та значно посилити бомбардування військових та промислових об’єктів глибоко на території Росії.
Інноваційне використання Україною дронів спричинило паливну кризу на території Російської Федерації, яка вперше за довгий час донесла війну до мільйонів звичайних росіян. Це підриває багаторічні зусилля Кремля щодо захисту російського населення від негативних наслідків вторгнення в Україну. Це також викриває реальність, що стоїть за частими заявами Путіна про неминучу перемогу Росії.
Кремль у розпачі
Низка конкретних інцидентів останніх місяців підкреслює ослаблення позицій Путіна. На початку травня побоювання щодо можливих атак українських дронів змусили його значно скоротити щорічні святкування Дня Перемоги в Москві та звернутися по допомогу до Трампа для посередництва у тимчасовому перемир’ї на час військового параду, який російський лідер традиційно використовує для демонстрації сили. Зеленський скористався незручним становищем Путіна, видавши указ, що дозволяє проведення параду.
Місяць потому Україна відзначила відкриття головного Санкт-Петербурзького міжнародного економічного форуму, атакуючи нафтовий термінал та військово-морську базу міста. Місто було оповите густим димом, коли іноземні делегації прямували до місця проведення форуму. Через кілька тижнів українські бомбардування дісталися російської столиці, включаючи вражаючі удари по Московському нафтопереробному заводу.
Ці атаки допомогли змінити сприйняття війни як у Росії, так і серед міжнародної аудиторії. Оскільки Путін явно не в змозі захистити такі цінні об’єкти, як Москва, Санкт-Петербург, окупований Крим та життєво важливу для економіки країни енергетичну інфраструктуру, багато хто тепер ставить під сумнів, чи не є його постійні розмови про перемогу марними.
Єдність, продемонстрована цього тижня в Анкарі, посилить сумніви щодо здатності Москви завершити війну на вигідних для себе умовах. Роками Путін та його кремлівські колеги впевнено розраховували на припинення західної підтримки України. Багато хто в Москві вважав, що повернення Дональда Трампа до Білого дому на початку 2025 року стане початком цього процесу. Натомість Європа посилила свою підтримку, усвідомлюючи, що Україна відіграє незамінну роль у майбутньому європейської безпеки.
Реакція Кремля на саміт у Анкарі була передбачувано різкою: речниця МЗС Росії Марія Захарова засудила НАТО за “безвідповідальні рішення, які можуть призвести до катастрофи для всього світу”. Ця перебільшена риторика відображає глибоке розчарування Москви через нездатність ізолювати Україну. Кремлівські чиновники продовжують наполягати, що досягнуть усіх цілей вторгнення, але водночас чітко усвідомлюють: поки лідери Заходу підтримують Україну, Росія не має очевидного шляху до перемоги.
Пітер Дікінсон – редактор сервісу UkraineAlert Атлантичної Ради.
Порада від Шефа:
Щоб протистояти загрозі балістичних ракет, як це робить Україна з системою Patriot, ключовим є наявність великого запасу ракет-перехоплювачів. Розуміння цього дефіциту та необхідність його подолання – це вже половина перемоги. Якщо ви зіткнулися з нестачею певних компонентів у будь-якому проекті, шукайте шляхи локалізації виробництва, це не лише економить ресурси, але й зміцнює вашу незалежність.
За матеріалами: www.atlanticcouncil.org