11 липня у Польщі відбулися заходи з вшанування жертв Волинської трагедії. Ці події відбуваються на тлі загострення відносин Польщі з Україною через присвоєння назви “Імені героїв УПА” підрозділу ССО.
Про це інформує кореспондентка Суспільного.
11 липня в Польщі відзначають день пам’яті жертв Волинської трагедії, яку в країні іменують “Волинською різнею”. Також Польща визначила цей день як “Національний день вшанування жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої”.
Згідно з польською офіційною історіографією, 11 липня 1943 року, під час окупації України нацистською Німеччиною, на території західної України нібито відбулася “Кривава неділя” — хвиля масових убивств польського населення на Волині.
10 липня Український інститут національної пам’яті анонсував проведення досліджень та ексгумацію решток мешканців сіл Острівки та Воля Островецька (нині Ковельський район Волинської області), які загинули у серпні 1943 року. Планується, що роботи триватимуть з 13 липня до 7 серпня 2026 року.
11 липня в Польщі відбулися католицька меса в Кафедральному соборі Війська Польського та церемонія покладання вінків біля Пам’ятника жертвам геноциду, вчиненого українськими націоналістами, як у Польщі називають цю трагедію.
Кореспондентка Суспільного повідомляє, що на месі у Варшаві були присутні представники польського уряду, місцевої влади та українські дипломати.
Також кореспондентка Суспільного повідомляє, що Посол України в Польщі встав на коліна біля меморіалу жертвам трагедії під час церемонії покладання вінків.
Міністерство закордонних справ України у своїй заяві до дня вшанування жертв трагедії в Польщі наголосило на важливості збереження спадку співпраці, взаємної довіри та стратегічного партнерства між Україною та Польщею, пам’ятаючи про жертв трагедії та як обов’язок перед сучасними поколіннями.
МЗС України також нагадало, що Росія є спільним противником як для України, так і для Польщі.
“Ми прагнемо вирішувати всі проблеми двосторонніх відносин у конструктивному руслі. Україна продемонструвала це конкретними діями в останні місяці. Було відновлено процес ексгумацій та встановлено конструктивний діалог з історичних питань. Ми сподіваємося, що ця робота триватиме без політизації”, — нагадали у МЗС.
У МЗС також згадали про проведення загальнонаціональних круглих столів за участю провідних істориків та експертів у сфері українсько-польських відносин.
“Вони засвідчили, що події Волинської трагедії стали трагедією для обох народів і потребують спільних об’єктивних оцінок, заснованих на фахових дослідженнях усіх фактів та подій того періоду”, — заявили у міністерстві.
МЗС також повідомило, що Україна виступила з пропозицією відновити діяльність Українсько-польського форуму істориків, а також формату відкритого діалогу – Форуму партнерства – як важливих платформ для обміну думками та пошуку взаєморозуміння.
Міністерство заявляє, що Україна розділяє біль і скорботу польського народу.
“Водночас ми не забуваємо про численних українців, які стали невинними жертвами міжетнічного насильства, політичних репресій та депортацій на території Польщі. Україна вшановує пам’ять усіх загиблих, незалежно від їхньої національності, релігії чи місця поховання”, — наголосили у відомстві.
МЗС підкреслило необхідність виявляти єдність та мудрість, а також спільно вшановувати історичну пам’ять.
Меса в Польщі в день пам’яті жертв Волинської трагедії, 11 липня 2026 року. Суспільне Новини/Оксана Сенів
У посольстві України в Польщі підтвердили участь своїх представників у заходах з вшанування жертв Волинської трагедії.
“Україна виступає за встановлення повної історичної правди, продовження пошукових та ексгумаційних робіт і фаховий діалог між істориками. Україна і Польща мають складну історію, але також спільне майбутнє. Саме тому ми повинні разом вшанувати пам’ять загиблих, знайти правду та будувати взаємини на основі поваги і довіри”, — прокоментували у посольстві.
12 липня очікується продовження урочистих заходів у Польщі. У Варшаві заплановано марш на честь жертв Волинської трагедії, який організатори назвали “маршем на честь пам’яті поляків, убитих українськими націоналістами з ОУН-УПА та українськими сусідами на Волині та у Східній Малопольщі”. Організаторами цього маршу є проросійські праворадикальні польські політики, зокрема Гжегож Браун та його партія “Конфедерація польської корони” (не слід плутати з партією “Конфедерація”, яка представлена у польському Сеймі — ред.).
На старому католицькому цвинтарі у місті Олика на Волині також пройшли заходи з вшанування жертв Волинської трагедії. Повідомляється, що під час цих заходів були присутні громадяни Польщі. В рамках заходів відбулися молитва та вшанування загиблих.
Український історик Ярослав Грицак в ефірі “Суспільне Студія” зазначив, що Волинська трагедія сталася в умовах відсутності влади на територіях, де відбувалися події. Грицак також підкреслив, що трагедія була спричинена іншими подіями в рамках окупації Волині та західної України СРСР, а згодом Німеччиною під час Другої світової війни.
“Волинь не сталася на початку насильства. Вона сталася після акту, кількох актів насильства. Першим з них була так звана акція віндикації у 1938 році, потім прихід радянської влади, проти приходу німців. Дуже важливим був Голокост. Волинь сталася після Голокосту. Тобто, йшла хвиля за хвилею, знаєте, наростання насильства, за яких умов життя людей майже нічого не коштувало”, — наголосив Грицак.
Він додав, що Волинська трагедія не стала завершенням ланцюжка подій. Таким завершенням стала операція “Вісла” — військово-політична операція польської комуністичної влади, яка полягала в депортації всього українського населення з південно-східних регіонів Польщі (Лемківщина, Холмщина, Надсяння і Підляшшя — ред.).
“Історики сходяться на думці, що це був акт етнічної чистки, який мав геноцидальні мотиви. Наскільки це був геноцид? Це предмет дискусій. Очевидно, що в даному випадку, 11 липня, ми говоримо про геноцид поляків, але чи означає це, що після цього не почався геноцид чи етнічна чистка українців? Це був акт етнічної чистки, оскільки метою було зачистити ці території після війни, щоб, знаєте, було легше встановити ці кордони, адже існував дуже простий принцип: хто там живе, той має там політичну владу. І це було важливо ліквідувати”, — підкреслив Грицак.
Що відомо про Волинську трагедію
Як зазначає Український інститут національної пам’яті, соціально-етнічне протистояння між українцями та поляками в роки Другої світової війни та в перші повоєнні роки підживлювалося нацистськими та комуністичними тоталітарними режимами з метою ослаблення польського та українського підпілля. Водночас зростанню міжнаціональної ворожнечі сприяла тривала дискримінаційна політика у міжвоєнній Польській Республіці, до якої входили західноукраїнські землі. У 1930 році за наказом Пілсудського розпочалася пацифікація, яка супроводжувалася арештами, побиттями та вбивствами українців за етнічною ознакою.
Волинська трагедія — це етнічні чистки українців і поляків, що відбулися під час нацистської окупації у 1943–1944 роках. Українська повстанська армія протистояла Армії Крайовій в умовах партизанської боротьби, що призводило до жертв серед цивільного населення як поляків, так і українців. Встановлено імена близько 30 тисяч польських та близько 10 тисяч українських жертв.
Позбавлення президента Володимира Зеленського ордена Білого Орла
Увечері 19 червня президент Польщі Кароль Навроцький оголосив про позбавлення Володимира Зеленського ордена Білого Орла, яким його у 2023 році нагородив тодішній глава держави Анджей Дуда. Це сталося через указ українського лідера про присвоєння підрозділу Сил спеціальних операцій ЗСУ почесної назви “імені Героїв УПА”.
20 червня Зеленський заявив, що надіслав цю нагороду поштою до канцелярії Навроцького. Водночас він наголосив, що, незважаючи на це, Київ і надалі “буде відкритим до всіх змістовних форматів взаємодії” з Варшавою.
Відмова чинних українських посадовців та експрезидентів від польських нагород
На тлі рішення Навроцького міністр закордонних справ України Андрій Сибіга повідомив, що відмовляється від нагороди Командорський хрест із зіркою Ордена “За заслуги перед Польщею”.
Також від польських відзнак відмовилися екскерівник ГУР МО, а нині керівник Офісу президента Кирило Буданов, його заступник Ігор Жовква, український посол у Варшаві Василь Боднар та експрем’єр Володимир Гройсман.
20 червня від своїх орденів Білого Орла відмовилися другий, третій і п’ятий президенти України Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Петро Порошенко.
Source: suspilne.media