Микита Казимиров Журналіст, автор, біомедичний інженер. Вже 8 років спеціалізується на поп-культурі з невеликим елементами дуростей. 13 липня, 16:00 0
Сучасний світ неможливо уявити без усюдисущого штучного інтелекту, хоча часом, відверто кажучи, дуже хочеться. ШІ оселився у наших гаджетах, його вуха стирчать з творів мистецтва та буквально всіх текстів, навіть думки та свідомість деяких людей цілком сформовані саме результатами роботи ChatGPT та Gemini. Від останнього стає насправді страшно. І це лише одна з багатьох причин, чому зараз з’являються великі групи людей, які виступають проти домінування ШІ в нашому житті.
Звісно, кожна подібна акція супроводжується скептичними вигуками на кшталт “луддити” та “вороги майбутнього”. Але насправді спроби боротьби зі штучним інтелектом мають набагато складніші й важливіші причини.
Зміст
- Історичні паралелі та феномен “луддизму”
- Судова війна та цифрові партизани
- Профспілки та захист від алгоритмічного витіснення
- Цифровий колоніалізм
- Екологічний слід та енергетичний колапс
- Економіка автентичності та рух “Без ШІ”
- Психологічний вплив
- Регуляторне поле бою та лобістська війна
Історичні паралелі та феномен “луддизму”
Сучасний суспільний спротив генеративному штучному інтелекту часто безпідставно таврують як прояв технологічного консерватизму чи ірраціонального страху перед майбутнім. Проте академічний та історичний консенсус щодо оригінального руху луддитів вказує на те, що англійські текстильники руйнували механічні ткацькі верстати не через ненависть до інновацій.
Їхня боротьба була спрямована проти деградації стандартів праці, зниження заробітної плати та використання машин для обходу традиційних трудових угод, що позбавляло кваліфікованих робітників засобів до існування в межах чинної системи найманої праці. Луддизм виник як раціональна та закономірна критика експлуатації, що супроводжувала капіталістичну індустріалізацію, де технології використовували як інструмент дисциплінування робітничого класу та усунення його можливостей впливати на умови праці.
Цей історичний феномен відображає тривалу філософську дискусію про відчуження людини від результатів її праці, коріння якої сягає ще аристотелівського засудження найманої роботи як такої, що руйнує розум.
З початком комп’ютерної ери інтелектуальний опір алгоритмізації та делегуванню людських функцій машинам отримав перше серйозне теоретичне підґрунтя. Головним критиком автоматизації мислення став німецько-американський комп’ютерний науковець Джозеф Вайзенбаум, професор Массачусетського технологічного інституту та творець першої у світі діалогової програми ELIZA, власне одного з перших віртуальних співрозмовників.
Створюючи програму, яка імітувала роджеріанського психотерапевта за допомогою простих лінгвістичних шаблонів та заміни ключових слів, Вайзенбаум прагнув продемонструвати обмеженість комп’ютерного моделювання людської мови та показати, що прості алгоритми не здатні розуміти контекст. Натомість він був глибоко шокований тим, як швидко користувачі почали наділяти машину емпатією та розумом.
Його секретарка вимагала від Вайзенбаума вийти з кімнати, щоб зберегти конфіденційність розмови з алгоритмом, така поведінка згодом отримала назву “ефект Елізи”. Вайзенбаум виявив, що навіть короткочасний контакт із простою програмою здатний викликати стійкі ілюзії у психічно здорових людей.
У своїй фундаментальній праці 1976 року “Комп’ютерна потужність і людський розум: від судження до обчислення” Вайзенбаум сформулював етичний маніфест проти делегування машинам ключових людських рішень. Він стверджував, що існують сфери, де комп’ютери ніколи не повинні замінювати людей, зокрема медицина, правосуддя та військове командування, оскільки алгоритми позбавлені людського досвіду, здатності до співчуття та морального судження.
Вайзенбаум критикував підхід, який прирівнює людський розум до простої обробки інформації. Він також попереджав про небезпеку використання комп’ютерів у військових цілях, зокрема для наведення зброї та логістики, оскільки це знижує психологічний бар’єр для насильства й знімає відповідальність із людей. Його позиція призвела до ідеологічного розриву з піонерами ШІ, такими як Герберт Саймон, який порівнював когнітивні процеси людей, мурах і комп’ютерів як тотожні системи обробки інформації.
У передгенеративну епоху опір алгоритмічному управлінню перемістився з академічних кабінетів на вулиці та в зали судових засідань. Яскравим прикладом стали студентські протести у Великій Британії в серпні 2020 року. Через скасування іспитів під час пандемії уряд вирішив використати алгоритм для прогнозування оцінок, який спирався на історичні показники шкіл. Це призвело до систематичного заниження балів здібним учням з бідних районів та штучного завищення оцінок для вихованців елітних приватних шкіл. Масові демонстрації під гаслом “F**k the algorithm” змусили уряд повністю скасувати алгоритмічні оцінки та повернутися до оцінок, виставлених викладачами.
Паралельно у Нідерландах розгорнувся юридичний опір системі SyRI (Systeem Risico Indicatie), яку уряд використовував для автоматизованого виявлення потенційного шахрайства із соціальними виплатами. Алгоритм аналізував масиви особистих даних мешканців, фокусуючись переважно на бідних кварталах та районах з великою кількістю мігрантів.
5 лютого 2020 року Окружний суд Гааги виніс рішення, визнавши використання SyRI таким, що порушує статтю 8 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на приватність. Суд наголосив на непрозорості алгоритму, що унеможливлювало перевірку системи на предмет дискримінації.
Справу вела коаліція неурядових організацій, профспілок та громадян на чолі з організацією PILP-NJCM та за фінансової підтримки фонду Digital Freedom Fund у розмірі 60 990 євро. Цей скандал у поєднанні з алгоритмічним профілюванням одержувачів допомоги на дітей за ознакою громадянства призвів до колективної відставки усього нідерландського уряду у січні 2021 року.
Судова війна та цифрові партизани
На творчому фронті війна проти штучного інтелекту ведеться у двох площинах: масштабні судові позови та застосування технологій цифрового саботажу. Митці, фотографи та видавці об’єдналися, щоб зупинити несанкціоноване збирання даних для навчання нейромереж.
У США тривають колективні позови, серед яких виділяється справа художниць Сари Андерсен, Келлі Маккернан та Карли Ортіс проти компаній Stability AI, Midjourney та DeviantArt. Позивачі звинувачують розробників у прямому та опосередкованому порушенні авторських прав через створення інструментів, що копіюють їхній унікальний візуальний стиль без згоди та компенсації. Водночас фотобанк Getty Images веде паралельні юридичні битви проти Stability AI у США та Великій Британії, заявляючи про незаконне використання мільйонів ліцензійних зображень для навчання Stable Diffusion.
Особливо гострою залишається судова битва видання The New York Times проти Microsoft та OpenAI. Під час судового процесу у травні 2025 року видання вимагало надати доступ до 1,4 мільярда приватних розмов користувачів з ChatGPT для пошуку доказів порушення копірайту, проти чого OpenAI активно заперечувала, апелюючи до захисту конфіденційності користувачів. Суддя виніс рішення, яке зобов’язало OpenAI призупинити видалення логів чатів та виділити їх для збереження доказів. Згодом, у липні 2025 року, OpenAI подала клопотання, звинувативши саме видання The New York Times у таємному знищенні доказів внутрішнього використання моделей ШІ для своїх редакційних потреб.
Паралельно суди звузили позови інших медіакомпаній, зокрема було відхилено позовні вимоги щодо закону про захист авторських прав у цифрову епоху DMCA у справах Ziff Davis v. OpenAI та Raw Story & AlterNet v. OpenAI через відсутність конкретної шкоди від видалення метаданих авторського права. Водночас федеральні судді у справах Kadrey v. Meta та Bartz v. Anthropic у червні 2025 року підтвердили, що саме тренування ШІ-моделей на захищених матеріалах є високотрансформативним процесом, який дає розробникам сильні аргументи на користь доктрини чесного використання.
Для кращого розуміння масштабу цієї судової війни варто детальніше проаналізувати ключові позови у 2025–2026 роках. Зокрема, у справі GEMA v. OpenAI, ініційованій Товариством музичних прав Німеччини. Регіональний суд Мюнхена 11 листопада 2025 року виніс історичне рішення на користь позивачів, визнавши незаконним тренування великих мовних моделей на текстах пісень та їх відтворення в результатах генерації, що відкриває шлях до подальшого оскарження умов ліцензування.
Щодо справи Ziff Davis v. OpenAI, де медіахолдинг звинуватив розробників у несанкціонованому зборі даних всупереч заборонам на сайтах, у грудні 2025 року суд Нью-Йорка затвердив позовні вимоги, проте відхилив звинувачення щодо торгових марок та порушень DMCA.
У відповідь на повільність судової системи митці перейшли до активної самооборони за допомогою інструментів “отруєння даних”, розроблених лабораторією комп’ютерних наук Чиказького університету під керівництвом Шона Шаня та Бена Чжао. Інструмент Glaze додає до зображень невидимі для людського ока піксельні збурення, які змушують нейромережу сприймати художній стиль автора спотворено (наприклад, реалістичний живопис інтерпретується як абстрактний експресіонізм).
Своєю чергою, агресивний інструмент Nightshade діє на випередження: він активно руйнує навчальний процес, змушуючи модель асоціювати об’єкти з абсолютно іншими концептами. Наприклад, за наявності кількох сотень “отруєних” зображень собаки алгоритм починає малювати кота за відповідним запитом.
Станом на 2025–2026 роки сумарна кількість завантажень інструментів Glaze та Nightshade перевищила дев’ять мільйонів. Проте їхня технічна ефективність є предметом гострих наукових дискусій. Емпіричні дослідження доводять, що алгоритми відмінно працюють проти моделей на базі архітектури Stable Diffusion 1.5 у контрольованих умовах. Водночас новітні генеративні моделі, такі як Flux, SDXL чи Anima, які використовують кілька текстових кодувальників або повноцінні великі мовні моделі, демонструють значну стійкість до таких завад.
Дослідження під керівництвом Ханни Ферстер виявило вразливість інструментів перед алгоритмами детекції. Створений дослідниками інструмент LightShed зміг ідентифікувати “отруєні” зображення з точністю 99,98% та успішно нейтралізувати піксельні збурення, повертаючи зображення до незахищеного стану. Також звичайна компресія зображень (наприклад, автоматичне стиснення JPEG на 50% при завантаженні в Instagram) суттєво послаблює ефект Glaze.
Митці також вдаються до скоординованого онлайн-протесту. Наймасштабнішим став “блекаут” на платформі ArtStation у грудні 2022 року, коли тисячі професійних художників одночасно заповнили головну сторінку сайту зображенням червоного знаку заборони з написом “No to AI-Generated Images”. Протест виник через дозвіл адміністрації сайту публікувати немаркований генеративний контент, що знецінювало портфоліо реальних спеціалістів.
Компанія Epic Games, власник ArtStation, відреагувала приховуванням та видаленням протестних постів, посилаючись на порушення умов обслуговування щодо спаму. Виконавчий директор Epic Games Тім Свіні заявив, що компанія не блокуватиме ШІ за замовчуванням, аби не перетворюватися на “охоронця воріт прогресу”. Це призвело до масового виходу професійних митців із платформи та значного падіння її трафіку.
Профспілки та захист від алгоритмічного витіснення
Професійні спілки стали головним інституційним інструментом захисту працівників від алгоритмічного витіснення. Страйки Гільдії сценаристів Америки (WGA) та Федерації акторів телебачення та радіо (SAG-AFTRA) у 2023–2024 роках заклали перші юридичні бар’єри на шляху безконтрольного використання генеративного ШІ в Голлівуді.
Згідно з оновленими колективними угодами WGA, жоден матеріал, створений ШІ, не може вважатися “літературним матеріалом”, а генеративні системи не визнаються авторами. Сценаристів не можна змусити використовувати ШІ-інструменти під час роботи, а студії зобов’язані розкривати авторам інформацію про те, чи містять надані їм матеріали ШІ-генерації.
У червні 2026 року члени SAG-AFTRA ратифікували нову телевізійну та театральну угоду TV/Theatrical Agreement. 91,42% підтримки голосів проти 8,58%. Нова угода суворо регламентує та обмежує використання “синтетичних виконавців”, гарантуючи пріоритет живим акторам та вимагаючи письмової згоди на створення “цифрових копій”.
Будь-яке використання голосу для локального навчання ШІ з метою автоматизованої заміни діалогів зобов’язує студії сплачувати акторам роялті за використання їхніх даних. Крім того, у травні 2026 року набув чинності федеральний закон, який зобов’язує онлайн-платформи видаляти сексуальні дипфейки протягом 48 годин під загрозою значних штрафів.
Боротьби конкретних категорій творчих та технічних робітників проти ШІ переросла зі стихійного явища у розгалужений профспілковий наступ. Сценаристи та актори кіно та телебачення забезпечили собі міцний захист, повністю впровадивши заборону на визнання ШІ автором та обмеживши будь-який примус до використання таких інструментів у межах колективної угоди, що діє до кінця 2026 року. І далі точно буде продовжуватися або якось трансформуватися.
У середовищі технічних спеціалістів опір розгорнувся навколо платформи GitHub Copilot. Колективний позов програмістів Doe v. GitHub, поданий у листопаді 2022 року проти Microsoft, GitHub та OpenAI, став першим серйозним випробуванням для розробників автодоповнення коду. Позивачі стверджували, що Copilot побудований на “піратстві безпрецедентного масштабу”, оскільки модель навчалася на відкритих репозиторіях і видає шматки коду без зазначення оригінального авторства та ліцензій.
Станом на початок 2026 року окружний суддя Джон Тайрап відхилив більшість вимог позивачів, зокрема позови щодо порушення закону DMCA. Проте суд залишив у силі вимоги щодо порушення контрактних угод та умов відкритих ліцензій. Справа перебуває на розгляді в Апеляційному суді дев’ятого округу, де усні слухання відбулися 11 лютого 2026 року.
Ситуація загострилася після того, як GitHub оголосив, що з 24 квітня 2026 року взаємодія та шматки коду користувачів безплатних та індивідуальних планів (Free, Pro, Pro+) за замовчуванням використовуватимуться для навчання ШІ-моделей. Це змусило розробників змінювати налаштування конфіденційності, щоб уникнути витоку власного коду, або переходити на альтернативні інструменти, такі як Tabnine, які пропонують повністю автономні локальні рішення.
Окрім ІТ-сектору, під загрозою опинилися професії перекладачів та викладачів іноземних мов. Організація PEN America у своєму звіті за результатами інтерв’ю, проведених з січня 2025 по лютий 2026 року, констатувала екзистенційну кризу в індустрії художнього перекладу через масове впровадження великих мовних моделей як замінників людської праці. Професійні перекладачі змушені постійно наполягати на своїх правах інтелектуальної власності.
Паралельно експерт у галузі лінгвістичних технологій Клаудіо Фантінуолі застеріг про різке зниження кількості студентів на перекладацьких програмах університетів по всьому світу через тиск автоматизації. Як протидію фахівці пропонують концепцію орієнтованого на людину ШІ для мовних технологій (Human-Centered AI Language Technology – HCAILT) для захисту інтересів фахівців.
Цифровий колоніалізм
Під вивіскою “чистого” та високотехнологічного штучного інтелекту прихована величезна інфраструктура виснажливої людської праці, зосереджена в країнах Глобального Півдня. Це явище класифікують як “цифровий колоніалізм”, оскільки технологічні гіганти з Глобальної Півночі експлуатують дешеву робочу силу в країнах із низьким рівнем доходу для виконання монотонних завдань із розмітки, анотування та очищення даних.
Серед провідних посередників Big Tech виступають компанії Sama, RemoTasks (дочірня компанія Scale AI), Appen та Amazon Mechanical Turk. Вони залучають тисячі працівників у Кенії, на Філіппінах та у Венесуелі. У Кенії молоді спеціалісти працюють у жахливих умовах, часто навіть не знаючи, на яку саме транснаціональну корпорацію чи для якої кінцевої моделі вони маркують дані.
Наприклад, компанія Sama платила своїм кенійським працівникам менше ніж $2 на годину за перегляд та фільтрацію найбільш травматичного контенту, включаючи сцени насильства, педофілії та зоофілії, з метою навчання систем безпеки OpenAI.
Працівники підписували короткострокові місячні контракти на суму близько 24 000 кенійських шилінгів (приблизно $185), оскільки будь-яка сума вище цього порогу підлягає оподаткуванню, а роботодавці намагалися мінімізувати витрати. Люди були позбавлені медичного страхування, соціальних гарантій і психологічної підтримки, стикаючись із важкими формами депресії, тривоги та симптомами посттравматичного стресового розладу. Їхнім способом опору стало створення Асоціації розмітників даних та Африканської спілки модераторів для боротьби за права.
У Венесуелі на платформах Appen та RemoTasks оплата праці коливається від 90 центів до $2 за годину. Така праця призводить до фізичного виснаження, вигорання та залучення до роботи навіть неповнолітніх дітей через відсутність верифікації віку на сервісах. На Філіппінах розмітники для компаній Scale AI та Appen змушені працювати за винагороду, яка часто є нижчою за встановлений законом мінімум, що супроводжується жорстким наглядом і фінансовою нестабільністю. Попри це, філіппінські та венесуельські працівники роблять спроби налагодити транскордонні зв’язки з колегами з Індії та беруть участь у міжнародних профспілкових альянсах для колективного опору.
Попри жорсткі угоди про нерозголошення, які забороняють працівникам обговорювати умови праці під загрозою негайного звільнення, у Глобальному Півдні формуються перші осередки організованого опору. Важливим прецедентом стало судове рішення в Кенії, яке визнало, що іноземні технологічні компанії та їхні субпідрядники можуть бути притягнуті до відповідальності в місцевих судах за незаконні масові звільнення модераторів, які намагалися захищати власні права.
Екологічний слід та енергетичний колапс
Хоча цифрова індустрія намагається підтримувати міф про “безтілесність” хмарних обчислений, розширення інфраструктури штучного інтелекту має руйнівний вплив на фізичне довкілля. Обчислюванні потужності, необхідні для тренування сучасних моделей, потребують величезної кількості електроенергії та мільйонів літрів води для охолодження.
Згідно з оцінками Міжнародного енергетичного агентства, до кінця 2026 року глобальне енергоспоживання центрів обробки даних може досягти 1 050 ТВт-год. Це ставить індустрію дата-центрів на п’яте місце у списку найбільших споживачів енергії у світі – одразу за Японією, де активна інтеграція технологій завжди була ледве не на першому місці.
Лише за 2025 рік споживання електрики дата-центрами зросло на 17%, тоді як загальносвітовий показник лише на 3%. Прогнозується, що до 2030 року потреби ШІ-орієнтованих центрів обробки даних в електроенергії зростуть утричі.
Водночас водний слід індустрії створює безпосередню загрозу для регіонів, які потерпають від посухи. Один великий дата-центр може споживати близько 19 мільйонів літрів води щодня, що дорівнює щоденним потребам невеликого міста на 50 000 мешканців. У багатьох випадках інтереси технологічних корпорацій стикаються з життєвими потребами місцевого населення, створюючи неминучі конфлікти за доступ до ресурсів.
Кількісні показники інфраструктурного та фінансового навантаження свідчать про те, що екологічний вплив ШІ більше перестав бути теоретичним ризиком. Це навантаження загострює ризики збоїв в електромережах та стабільності енергопостачання міст.
Дослідження у Вірджинії свідчать, що до 2040 року навантаження від ШІ-інфраструктури призведе до додаткових фінансових витрат домогосподарств у розмірі до $37 на місяць через подорожчання комунальних послуг. Саме цей фактор став потужним стимулом для об’єднання республіканських та демократичних виборців проти Big Tech.
Вимоги дата-центрів до енерго- та водоспоживання викликали хвилю локального опору в США та Європі. Громадяни об’єднуються, щоб заблокувати будівництво нових гігантських комплексів. У Вірджинії, де спостерігається найбільша у світі концентрація дата-центрів (понад 600 об’єктів), у 2025 році було зафіксовано скасування щонайменше 25 запланованих проєктів під тиском громадських екологічних груп, що майже в чотири рази перевищує показник 2024 року.
Особливого розголосу набула боротьба навколо масштабного проєкту Prince William Digital Gateway площею 2 000 акрів у Вірджинії. Активісти, очолювані Еленою Шлоссберг, виконавчою директоркою Коаліції із захисту округу Прінс-Вільям Coalition to Protect Prince William County, виступили проти будівництва через його близькість до історичного поля битви часів Громадянської війни та загрозу руйнування ландшафтів. Проєкт опинився під загрозою після рішення суду, який призупинив розгляд планів, та виходу ключового фінансового інвестора. Опір мешканців також мав значні політичні наслідки: очільниця місцевої ради, яка підтримувала розширення дата-центрів, програла праймеріз Демократичної партії політичному новачку, який виступав проти будівництва.
Протести поширилися на інші штати США, наприклад, Пенсильванію, Північну Кароліну, Айову, а також на європейські країни. У Вісконсині громада одного з міст ініціювала відкликання мера після одноосібного затвердження ним будівництва нового дата-центру. А відомий сенатор-демократ Берні Сандерс запропонував запровадити загальнонаціональний мораторій на будівництво центрів обробки даних, тоді як республіканець Джош Гоулі закликав до суворого обмеження споживання ресурсів цими об’єктами. Представники організації Alliance for Secure AI під керівництвом Брендана Стайнхаузера зазначають, що екологічний опір стає однією з головних тем локальної політики США.
Економіка автентичності та рух “Без ШІ”
Штучне перенасичення інформаційного простору синтетичним контентом викликало й потужну реакцію споживачів – формування так званої “економіки автентичності”.
Споживачі дедалі частіше сприймають відсутність ШІ як маркер преміальної якості та безпеки, що нагадує бум на органічні продукти на початку 2010-х років. За даними дослідницької компанії Mintel, бренди, які позиціонують свої товари як “100% створені людиною”, демонструють можливість встановлювати націнку від 23% до 47% на продукцію в категоріях косметики, ілюстрації та спеціальних харчових продуктів.
Опитування Ingredient Communications у 2026 році серед 2 000 покупців показало, що 68% споживачів свідомо шукають маркування “без ШІ” при виборі одягу, товарів для дому та преміум-їжі, а 52% готові платити за це більше.
Згідно з дослідженням Bazaarvoice, 61% онлайн-покупців більше довіряють брендам, які детально розкривають свій виробничий процес, а 44% відкрито висловлюють недовіру до карток товарів, що містять неперевірені ШІ-ілюстрації. За даними копірайтингових агенцій, тексти, написані реальними авторами без допомоги ШІ-шаблонів, демонструють на 22% кращу конверсію продажів.
Для захисту прав споживачів та ідентифікації людської праці виникла розгалужена інфраструктура сертифікації:
Not By AI. Один із найпопулярніших міжнародних рухів, що пропонує прості візуальні бейджі для вебсайтів, книг, подкастів та фільмів. Сертифікація спирається на “Правило 90”: щонайменше 90% контенту має бути створено безпосередньо людиною, а платформа допомагає створювати індивідуальні сторінки проєктів із документуванням творчого процесу.
Proudly Human. Австралійська сертифікаційна система, яка пропонує найсуворіші стандарти ручного аудиту. Фахівці детально відстежують увесь ланцюжок створення продукту (наприклад, порівнюючи початковий рукопис автора з фінальною версією електронної книги), гарантуючи відсутність генеративних інструментів на кожному етапі.
Human Authored. Спеціальний сертифікат від Гільдії авторів, розроблений для маркування винятково людської літературної творчої роботи та захисту видавничого ринку від автоматизованого спаму.
Економіка автентичності також отримала правове регулювання. Федеральна торгова комісія США у своїх рекомендаціях 2026 року прирівняла приховане використання ШІ-інструментів у продуктах, що рекламуються як “створені людиною”, до оманливої торговельної практики, що карається великими штрафами.
У видавничій справі відомі автори, такі як Сара Голл, вимагають додавання маркування “Написано людиною” на обкладинки своїх книг, називаючи несанкціоноване використання людських текстів для навчання моделей крадіжкою у промислових масштабах. Компанія The Mise en scène Company, що займається дистрибуцією кінофільмів, офіційно додає маркування “No AI” на свої кіноафіші, започатковуючи новий стандарт прозорості в кінематографі.
Психологічний вплив
Швидкі темпи автоматизації інтелектуальних професій викликали ментальну кризу серед фахівців, відому в науковому дискурсі як “ШІ-тривога” (AI anxiety). Це специфічний стан хронічного стресу та екзистенційного страху, пов’язаний із потенційною втратою професійної ідентичності, нівелюванням значущості власних навичок та загрозою повної заміни робочого місця алгоритмом.
Академічні дослідження та аналізи 2025 року детально описують структуру, прояви та статистику цієї ментальної кризи. Зокрема, Сичуаньське дослідження студентів лінгвістичних спеціальностей, яке охопило 444 респондентів і використовувало шкали AI Anxiety Scale та Career Adapt-Abilities, виявило прямий зв’язок між низькою кар’єрною адаптивністю та екзистенційною депресією, що суттєво знижує мотивацію до самостійного навчання через відчуття марності зусиль.
Цей психологічний та етичний тиск змусив багатьох провідних розробників залишити найбільші лабораторії світу та приєднатися до руху “радикального децелераціонізму” (уповільнення прогресу, або decel).
Стався розпад команд супервирівнювання в OpenAI та Anthropic, які мали досліджувати безпеку майбутнього надінтелекту. Ключові дослідники, серед яких Леопольд Ашенбреннер та Даніель Кокотайло, демонстративно звільнилися з OpenAI. Ашенбреннер опублікував 165-сторінковий маніфест про небезпеку швидкого створення надрозуму без належного контролю, закликавши наукову спільноту серйозно поставитися до екзистенційних загроз.
Даніель Кокотайло відмовився від мільйонних опціонів компанії, щоб відкрито заявити про безвідповідальність керівництва, яке бере участь у “шалених перегонах” за першість у створенні сильного штучного інтелекту. Колишній інженер OpenAI Вільям Саундерс під час виступу в Сенаті США у вересні 2024 року закликав створити державні механізми захисту інформаторів, які повідомляють про приховані загрози суспільній безпеці з боку ШІ-лабораторій.
Паралельно виник глобальний громадський рух PauseAI, який виступає за укладення міжнародного договору про повне призупинення розробки передових моделей ШІ до створення надійних систем безпеки та обмеження обчислювальних потужностей для тренування. Рух організовує вуличні акції та пікети. У Сан-Франциско протестувальники з PauseAI заблокували та прикували себе ланцюгами до офісу OpenAI, вимагаючи зупинити неконтрольовані експерименти з когнітивними технологіями.
Регуляторне поле бою та лобістська війна
Поле битви навколо регулювання ШІ у 2025–2026 роках перемістилося у сферу жорсткого лобізму та боротьби за розкриття навчальних даних. Головним юридичним документом став Закон ЄС про ШІ, який запровадив суворий ризико-орієнтований підхід.
Після завершення перехідного пільгового періоду в серпні 2025 року компанії зіткнулися з необхідністю виконання усіх регуляторних вимог. Ключовим напрямком боротьби є вимога повної прозорості джерел даних для моделей загального призначення. Компанії зобов’язані публікувати детальні звіти про свої навчальні вибірки, що позбавляє їх можливості прикриватися “комерційною таємницею” для приховування фактів використання піратського чи захищеного авторським правом контенту.
Громадські організації, такі як Open Future, активно протидіють спробам технолобістів пом’якшити ці правила під виглядом “спрощення регулювання”. Вони виступають за створення публічних ШІ-систем, заснованих на принципах відкритого коду, поваги до цифрового спільного майна та справедливої винагороди авторам через спеціальні податкові збори з комерційних ШІ-платформ.
У США ситуація залишається фрагментованою через конфлікт між федеральним законодавством та політикою окремих штатів. У грудні 2025 року Президент США підписав указ про федеральне право випередження в регулюванні ШІ, спрямований на захист інтересів національних корпорацій та прискорення будівництва інфраструктури, що викликало невдоволення штатів, які намагалися зберегти право екологічного контролю.
***
Супротив впровадженню ШІ станом на середину 2026 рік остаточно переріс стадію фрагментарних інтернет-протестів та оформився у скоординований соціотехнічний та економічний опір. Цей опір об’єднує екологічний активізм, захист прав робітників, юридичні прецеденти в Європі та споживче прагнення до збереження людської автентичності.
При всьому цьому ми ще навіть не наблизилися до піку використання ШІ й компанії знаходять все нові та нові методи його інтеграції. Доходить до абсурду, коли новий рецепт коктейлю в вашому улюбленому барі можуть подати як “створено завдяки ШІ” – і це начебто неймовірно круто. Забуваючи, що ШІ не здатний відчувати смаки та запахи. Принаймні поки.
Повісити ярмо неолуддита та “ворога технологій” дуже легко, але ШІ насправді ховає багато небезпек, велику частку яких звичайна людина може навіть не усвідомлювати. Тож коли будете читати про чергове скорочення штату у великих компаніях, аномальну погоду чи зростаючий рівень тривожності, пам’ятайте – всі ми в зоні ризику.
Подробиці можна знайти на сайті: mezha.ua