Автор фото, Alamy
У 1989 році підводний човен "Комсомолець" затонув біля берегів Норвегії. Через чотири роки BBC випустила репортаж про наміри ізолювати його торпеди, що містили плутоній.
"Комсомолець" — це бомба з таймером, яка спочиває на дні Норвезького моря. І якщо терміново не вжити заходів, людству загрожуватиме небезпека".
Так російський активіст Greenpeace Дмитро Литвинов описав потенційну загрозу від затонулого радянського атомного підводного човна у звіті BBC 1993 року.
Човен знайшов свій спочинок на морському дні поблизу норвезького узбережжя на глибині 1,6 км.
Цей підводний човен викликав значне міжнародне занепокоєння. Всередині нього знаходилися дві торпеди з ядерними боєголовками. Деградація металу поступово руйнувала їхні оболонки, що могло призвести до витоку 4 кг плутонію в Норвезьке море.
Під час розробки "Комсомольця" радянські інженери застосували найсучасніші доступні на той час технології.
Цей підводний човен відзначався здатністю досягати надзвичайної глибини занурення. В НАТО вважали, що він започаткує новий клас великих ударних субмарин, проте після нього жодного аналогічного судна не було збудовано.
Як було зазначено у документальному фільмі BBC Horizon 1994 року, "Комсомолець" мав стати секретною непереможною зброєю Радянського Союзу — єдиним у світі підводним човном, здатним до тривалих автономних плавань та запуску ядерних ракет з глибини 1000 метрів. Це вдвічі глибше, ніж робоча глибина західних субмарин.
Нині "Комсомолець" є джерелом техногенної катастрофи.
Коли 7 квітня 1989 року на борту спалахнула пожежа, екіпажу вдалося підняти човен на поверхню. Однак після п’яти годин перебування на плаву він пішов на дно.
Ця трагедія забрала життя 42 з 69 членів екіпажу. Під час занурення аварійна капсула підняла на поверхню п’ятьох моряків, які опинилися в пастці. Лише одному з них вдалося вибратися, перш ніж капсулу затопило.
Після того, як "Комсомолець" осів на дно неподалік норвезького узбережжя, вибух розірвав його титановий корпус.
Морська вода проникла всередину, досягнувши ядерних торпед. Під час дослідницької місії російські океанологи зауважили, що деякі частини корпусу "розлетілися та розкришилися від вибуху, наче скло".
Підпис до фото, Кадри із затонулого підводного човна
Після аварії науковці розійшлися в думках щодо подальших дій. Російський вчений Ігор Спаський з конструкторського бюро "Рубін", яке розробило "Комсомолець", у розмові з кореспондентом BBC Беном Брауном у 1993 році висловив думку, що ситуація не є критичною, хоча й підтримував ідею підняття субмарини з морського дна.
В інтерв’ю Військово-морському інституту США він зазначив:
"Протягом наступного десятиліття електрохімічна реакція за участю солоної води повністю зруйнує дві ядерні боєголовки на борту судна… і високотоксичний плутоній вийде з пошкоджених торпед у навколишнє середовище".
"На думку екологів, — констатував Браун у своєму репортажі для BBC, — якщо це станеться, жертвами "Комсомольця" стануть не лише ті моряки, які загинули.
Під загрозою опиняться життя численних інших людей, оскільки багаті рибні ресурси цього району зазнають жахливого забруднення".
Водночас міжнародна група вчених у звіті 1993 року дійшла протилежного висновку: підводний човен навряд чи зможе забруднити риболовецькі угіддя.
Незважаючи на розбіжності щодо рівня небезпеки, фахівці розпочали роботи з мінімізації ризику забруднення.
У 1995–1996 роках учасники глибоководних інженерних робіт закрили тріщини в корпусі та торпедні апарати, щоб запобігти витоку радіоактивних матеріалів.
Роботи були завершені в липні 1996 року, рівно 30 років тому.
Проте подальші дослідження норвезького уряду виявили, що субмарина продовжує випускати радіоактивні речовини. До того ж, фахівці прогнозували, що герметизуючий матеріал матиме термін служби лише 30 років.
К-278 "Комсомолець": невизначена небезпека
Згідно зі звітом, опублікованим у березні 2026 року, торпеди залишаються герметичними, проте реактор поступово руйнується і час від часу виділяє в море шлейфи радіоактивних речовин.
Спеціалісти Норвезького управління з радіаційної та ядерної безпеки (DSA) зазначили, що витік не є безперервним.
Радіоактивні елементи виходять окремими сплесками з певних ділянок корпусу, а з вентиляційного каналу просочується радіоактивна "хмара".
Однак вони не вважають поточний рівень радіоактивного забруднення небезпечним.
"Викиди радіоактивних речовин з реактора… мають мінімальний вплив на довколишнє морське середовище", — стверджує Інгар Амундсен, виконувач обов’язків директора Департаменту міжнародної ядерної безпеки та захисту DSA.
Проте ситуація може трансформуватися. За словами директора Проєкту ядерної інформації Федерації американських науковців Ганса Крістенсена, загрозу становлять як реактор підводного човна, так і торпеди з ядерними боєголовками.
У коментарі для BBC він зауважив, що подальша корозія корпусу може вплинути на поточний рівень радіоактивності.
"Це також залежить від інших факторів — зокрема, від кількості кисню в морській воді навколо уламків субмарини та всередині них, а також від стану герметизуючого матеріалу", — пояснив він.
Він також наголошує на зміні течій як чиннику, що впливає на швидкість, з якою радіоактивні матеріали можуть вимиватися з уламків і потенційно потрапляти в харчовий ланцюг через рибу та мешканців морського дна.
"Те, що субмарину вже одного разу герметизували, саме по собі свідчить про офіційне визнання цього ризику", — додає Крістенсен.
"Ядерне паливо безпосередньо контактує з морською водою", — констатує Амундсен.
"Необхідно провести додаткові дослідження для розуміння механізмів викидів, процесів корозії, що відбуваються зараз, а також їхніх наслідків для подальшого вивільнення радіоактивних речовин".
Однак найближчим часом це навряд чи станеться.
"Глибина, на якій розташована субмарина — майже 1700 метрів, — значно ускладнює будь-які роботи зі зменшення ризиків. Наразі нам не відомо про жодні такі плани".
Крістенсен вважає, що фахівці мають діяти більш рішуче.
"Як мінімум, слід організувати нову експедицію для оцінки поточного стану субмарини. Період напіврозпаду плутонію з боєголовок становить 24 тисячі років, тому з людської перспективи він залишатиметься потенційною загрозою практично необмежений час".