AIN.UA
Анастасія Повелько, адвокат практики Технологій та інвестицій в Juscutum, у своїй авторській колонці для AIN.UA детально аналізує постанову Кабінету Міністрів України №875. Вона розкриває механізми спрощення процедур експорту, а також оцінює потенційні фінансові виклики для українських виробників, зокрема, щодо сплати за дозволи та мінімального порогу контрактів у 15 мільйонів гривень.
Постанова Кабінету Міністрів України від 1 липня 2026 року №875 «Деякі питання здійснення міжнародних передач товарів на період дії правового режиму воєнного стану в Україні» вже опублікована на Урядовому порталі. Для оборонно-технологічного сектору (Defence Tech) це не просто черговий етап контролю експорту. Цим кроком держава демонструє готовність розглядати українських оборонних виробників як повноцінних гравців глобального ринку.
Ключові зміни та їх суть
- По-перше, ця постанова не означає повну свободу експорту військової продукції. Вона запроваджує модель *контрольованого* експорту, що стосується певних видів товарів військового призначення, продукції подвійного використання та відповідних технологій.
- По-друге, вітчизняні виробники, які виконують державні оборонні замовлення або вже внесені до спеціального реєстру, отримують можливість експортувати товари та технології без необхідності отримувати окремі дозволи від Кабміну за попередньою постановою №838. Хоча дозвіл від Держекспортконтролю все одно знадобиться, це суттєво спрощує процес, усуваючи один з бар’єрів.
- По-третє, вводиться механізм “Drone Deal” — спеціальні угоди або меморандуми з іноземними державами, що стосуються безпілотних систем, оборонних технологій, спільної розробки чи виробництва. Для таких країн експорт можливий без розгляду Міжвідомчою комісією, за винятком певних випадків.
- По-четверте, постанова охоплює не лише матеріальні товари, але й технології та інтелектуальну власність (IP). Вона передбачає контроль за подальшою передачею, реекспортом, виробництвом за українськими технологіями, а також за обміном інформацією про модифікації.
Чому це не повна лібералізація
Основний принцип постанови — це баланс. Держава відкриває новий експортний канал для виробників, але водночас зберігає інструменти контролю, якщо потенційний експорт може вплинути на обороноздатність України.
Відмова у наданні дозволу може статися, якщо Міністерство оборони або інший державний замовник має намір придбати відповідні товари для власних потреб. Також, дія вже виданого дозволу може бути тимчасово призупинена, але не довше ніж на 30 календарних днів.
Водночас, виробник має право надати письмові гарантії щодо забезпечення потреб обороноздатності України. Якщо держава відмовляє через власні закупівлі, відповідний замовник зобов’язаний протягом 30 календарних днів вжити заходів для укладення державного контракту. Якщо такий контракт не буде укладено, виробник може повторно подати запит на дозвіл, і підстава для відмови вже не зможе бути застосована.
Практичний сигнал для оборонного ринку
Виробники оборонної продукції переходять від моделі «працюємо виключно під державне замовлення» до нової парадигми: «маємо готовий продукт, державне визнання та потенціал для міжнародних контрактів».
Для виробників безпілотників, систем управління, комплектуючих, програмного забезпечення, рішень у сфері радіоелектронної боротьби (РЕБ) та інших технологій подвійного використання, вихід на зовнішні ринки — це шанс для масштабування, залучення інвестицій та зміцнення позицій українських технологій. Однак, ці можливості будуть доступні лише тим, хто готовий до експортного комплаєнсу: компанії муситимуть ретельно відстежувати весь ланцюг аж до кінцевого використання продукції.
У цьому контексті, “Drone Deal” — це не лише про експорт готових дронів. Це платформа для спільного виробництва, локалізації, технологічного обміну та побудови довгострокового оборонного партнерства. Україна фактично формує коло країн, з якими оборонна технологічна кооперація є стратегічно вигідною.
Інтелектуальна власність та технології: новий рівень контролю
Передача технологій за кордон несе значно вищі ризики, ніж поставка готового виробу. Технологію можуть модифікувати, інтегрувати в інший продукт, використати для виробництва в третій країні або передати іншому партнеру.
Саме тому експортний контракт повинен чітко визначати IP-архітектуру: хто є власником технології, які саме права передаються, чи дозволені модифікації, кому належатимуть покращення та як буде контролюватися подальше використання.
Ключові питання та виклики
Основні ризики криються у практичному втіленні нових правил.
Перше питання: Поріг у 15 мільйонів гривень
Експорт відповідних товарів дозволяється на суму не менше 15 мільйонів гривень. Однак, це обмеження не застосовується до складових частин та комплектуючих виробів. На практиці виникне питання, як саме рахуватиметься вартість у контексті рамкових, партійних чи змішаних договорів.
Друге питання: Плата за видачу дозволу
Зміни до постанови №746 запроваджують плату за видачу дозволів: 20% від вартості для готових виробів, 30% для складових частин, 20% для технологій та 20% для реекспорту товарів, виготовлених за переданими технологіями, до третіх країн. Для виробників це важливий елемент фінансової моделі, який необхідно враховувати вже на етапі формування ціни, особливо враховуючи, що оплата може бути здійснена, а дозвіл — призупинений.
Третє питання: Погодження за замовчуванням
Якщо уповноважені органи не надають відповідь у встановлений термін, передача вважається погодженою. Для бізнесу це цінний аспект нового регулювання, але його ефективність залежатиме від реальної практики застосування.
За умови прогнозованого та послідовного застосування нових правил, український Defence Tech матиме значно сильніші позиції на міжнародних ринках. Україна володіє унікальною перевагою: її оборонні технології перевірені в реальних умовах бойових дій.
Водночас, для глобального ринку вирішальне значення мають чистота експортних ланцюгів, стабільність у видачі дозволів, ефективний контроль кінцевого використання, прозора IP-модель та санкційна безпека.
Постанова №875 — це початок формування нової експортної практики. Якщо вона перетвориться на керований експортний коридор, українські виробники зможуть масштабувати свій бізнес, не втрачаючи при цьому пріоритету забезпечення потреб оборони України. Якщо ж застосування буде забюрократизованим або непередбачуваним, очікуваний ефект може виявитися значно меншим.
Порада від Шефа:
Пам’ятайте, що ключовим для успішного експорту оборонних технологій є не лише відповідність законодавству, а й побудова міцних партнерських відносин. Розглядайте “Drone Deal” не просто як формальність, а як реальну можливість для глибокої інтеграції в оборонні альянси, де взаємна довіра та прозорість стануть вашим найсильнішим активом.
Подробиці можна знайти на сайті: ain.ua