Автор фото, Roberto Machado Noa via Getty Images
Художниця Кончетта Антіко ділиться спогадом: справжній шок для неї настав, коли вона усвідомила, що її учні бачать світ зовсім інакше, ніж вона.
За словами Антіко, навіть у буденних речах, як-от у тінях, вона помічає численні відтінки, тоді як більшість людей бачать лише один.
Довгий час вона була переконана, що всі сприймають дійсність однаково.
"Одного разу я спитала одну особу: "Чому ви ніколи мені про це не розповідали?" – пригадує мисткиня.
"Вона відповіла: "Ну, ви ж викладачка. Ми просто вважали, що це ваше особливе бачення світу"".
Згодом генетичні дослідження виявили: Антіко має біологічні передумови для тетрахроматії — унікальної особливості зору, яка дозволяє розрізняти значно більше колірних нюансів, ніж більшість людей.
Четвертий тип клітин
У переважної більшості людей на сітківці ока наявні три типи специфічних світлочутливих клітин — колбочок.
Автор фото, ROGER HARRIS/SCIENCE PHOTO LIBRARY via Getty Images
Підпис до фото, Кожен тип колбочок "відповідає" за свій колір
Кожен із цих типів реагує на певний спектр світлових хвиль, що приблизно відповідає червоному, зеленому або синьому кольору.
Колбочки передають отримані сигнали до мозку, а він, своєю чергою, комбінує їх, формуючи сприйняття певного кольору.
Однак у деяких людей може існувати ще й четвертий тип колбочок. Теоретично це означає, що мозок отримує більше візуальної інформації, а отже, людина здатна розпізнавати набагато тонші відтінки в усьому видимому діапазоні світла.
Чому це майже завжди стосується жінок
Гени, відповідальні за червоні та зелені колбочки, розташовані на Х-хромосомі. Щоб людина стала тетрахроматом, їй необхідно успадкувати та активувати дві різні версії одного з цих генів.
Оскільки жінки мають дві Х-хромосоми, а чоловіки, як правило, лише одну, тетрахроматія трапляється переважно серед жінок.
У чоловіків такі генетичні варіації частіше призводять не до розширення палітри кольорів, а до різних форм дальтонізму (труднощів із розрізненням певних кольорів).
Наявність четвертого типу колбочок називається ретинальною тетрахроматією. Її виявленню сприяє генетичне тестування, яке визначає, чи має людина необхідні генетичні передумови для такого типу зору.
Згідно з оцінками дослідників з британського Університету Ньюкасла, приблизно 12% жінок мають генетичні схильності до тетрахроматії.
Водночас, згідно з результатами досліджень, цей показник може варіюватися у різних популяціях.
Автор фото, NEMES LASZLO/SCIENCE PHOTO LIBRARY via Getty Images
Підпис до фото, Людина з четвертим типом колбочок має ретинальну тетрахроматію
Наявність четвертого типу колбочок сама по собі не гарантує розширеного кольоросприйняття.
Якщо ця особливість реально впливає на сприйняття, то це називається функціональною тетрахроматією, зазначає Кімберлі А. Джеймсон з Каліфорнійського університету в Ірвайні (США). Довести її існування значно складніше.
Проте є підстави вважати, що така генетична варіація дійсно може посилювати сприйняття кольорів.
В одному з досліджень Кімберлі Джеймсон жінки з чотирма типами колбочок розрізняли більше відтінків. Це вказує на їхню здатність бачити тонші відмінності між близькими кольорами, ніж трихромати — люди зі звичайним зором, які мають три типи колбочок.
Подібні приклади спостерігаються і в природі. У деяких видів широконосих мавп самці є дихроматами (мають два типи колбочок), а самиці — трихроматами (три типи). Науковці помітили, що трихромати швидше знаходять та споживають червоні плоди. Це може свідчити про їхню кращу здатність розрізняти цей колір.
За аналогією з людьми, жінки з четвертим типом колбочок також можуть сприймати кольори по-іншому, припускає докторка Дженні Бостен, нейробіологиня, яка досліджує зір в Університеті Сассексу (Велика Британія).
Проте, як саме такі люди бачать світ, наука поки що не знає.
Кольори, які неможливо описати
"Існує гіпотеза, що людина з додатковим рецептором кольору може бачити відтінки, які не піддаються словесному опису. Це схоже на те, як неможливо пояснити людині з червоно-зеленою дальтонізмом, що таке червоний чи зелений колір", – зазначає Майкл Ньюолл з Університету Аделаїди, автор наукової статті про особливості зору тетрахроматів.
Втім, існує й інша версія.
"Можливо, вони не сприймають абсолютно нові кольори, а лише значно тонше розрізняють переходи між уже відомими відтінками".
Автор фото, OsakaWayne Studios via Getty Images
Підпис до фото, Наука поки не може точно визначити, як людина бачить кольори
Перевірка цього за допомогою наукових методів є надзвичайно складною.
"Ми не можемо об’єктивно виміряти навіть суб’єктивне сприйняття кольору у звичайної людини з трьома типами колбочок", – пояснює Бостен.
За словами Джеймсон, ситуацію ускладнює також і те, що тетрахроматія, ймовірно, проявляється по-різному. Все залежить від чутливості додаткового типу колбочок.
Проте дослідники можуть оцінювати непрямі показники — наприклад, наскільки добре людина розрізняє близькі відтінки або наскільки різними їй здаються схожі кольори. Саме такі експерименти допомагають краще зрозуміти особливості сприйняття кольорів, пояснює Бостен.
Чи можна самостійно зрозуміти, що ви тетрахромат?
В інтернеті легко знайти численні "тести на тетрахроматію". Однак фахівці попереджають: визначити цю особливість за їхньою допомогою неможливо.
Причина в тому, що більшість сучасних екранів використовують лише три колірні канали — червоний, зелений і синій. Якщо тетрахромати справді здатні бачити додаткові кольори, екран просто не може їх відтворити.
Тому повноцінне тестування таким способом неможливе.
Водночас, за словами Майкла Ньюолла, непрямою ознакою може бути ситуація, коли людина постійно помічає, що кольори на екрані виглядають інакше, ніж у реальному житті. Хоча тут багато залежить від якості та типу пристрою.
Автор фото, A. Martin UW Photography via Getty Images
Підпис до фото, Фахівці кажуть, що визначити тетрахроматію за онлайн-тестом неможливо
Кімберлі Джеймсон вказує на ще одну можливу ознаку: людина з дитинства відчуває, що сприймає кольори інакше, ніж інші.
"Такі особи добре усвідомлюють, що їхнє кольорове сприйняття гостріше й чутливіше, ніж у більшості", – зазначає вона.
Існує ще одна цікава особливість. Деякі потенційні тетрахромати дуже чутливі до холодного світла сучасних світлодіодних ламп.
"Жінки-тетрахромати погано переносять лампи, у спектрі яких бракує світла з довгими хвилями — тобто червоної частини спектра", – пояснює Джеймсон.
"Вони можуть казати близьким: "Я не можу виносити це освітлення. Не переношу ці люмінесцентні лампи. Від них мені стає погано".
Ще одним непрямим чинником може бути наявність легкої форми порушення кольорового зору у батька. Це підвищує ймовірність тетрахроматії у доньки.
Однак усі ці ознаки є лише другорядними. Найбільш надійними методами залишаються генетичний аналіз та лабораторні дослідження.
Чому не всі тетрахромати бачать більше відтінків?
Автор фото, Concetta Antico
Підпис до фото, Кончетта Антіко вважає, що "натренувала" свій кольоровий зір, як м’яз
Науковці досі не мають однозначної відповіді, чому в одних людей ретинальна тетрахроматія залишається лише генетичною особливістю, а в інших перетворюється на функціональну.
"Чи потрібен для цього якийсь особливий тип колбочок? Чи, можливо, ключовим є те, як мозок навчився обробляти сигнали, які вони надсилають?" – розмірковує Дженні Бостен.
За її словами, важливу роль може відігравати пластичність інших відділів зорової системи.
"Можливо, ця здатність розвивається лише тоді, коли людина постійно практикує її у повсякденному житті".
Кончетта Антіко переконана, що саме так сталося з нею.
"Я розвинула свій кольоровий зір. Це як тренування м’яза", – каже художниця.
"Я малюю змалечку. Гадаю, за все життя я провела близько 100 тисяч годин, змішуючи фарби. Я роблю це щодня".
Автор фото, Concetta Antico
Підпис до фото, "Мій особливий зір зробив моє життя прекрасним", – каже художниця
Дискусія триває
Чи існує функціональна тетрахроматія, досі залишається предметом обговорень серед науковців.
Дженні Бостен називає припущення про те, що деякі люди справді володіють окремим типом кольорового зору, "сміливою тезою".
Водночас, додає вона, наразі не існує ідеального експерименту, який міг би остаточно це підтвердити.
"Тому доводиться збирати якомога більше даних з різноманітних досліджень та індивідуальних випадків. Якщо розглядати всі ці свідчення разом, вони значною мірою підтверджують цю гіпотезу".
Сама Кончетта Антіко спокійно сприймає сумніви інших і вважає свою генетичну особливість справжнім дарунком.
"Вражає думка, що я бачу те, чого не сприймають інші", – ділиться вона.
"Це зробило моє життя чудовим".