Автор фото, Supplied: Myfanwy Webb
Підпис до фото, Укус кліща спричинив у Джеремі Вебба рідкісну алергію, що стала причиною його смерті
П’ять років тому минув день народження Міфанві Вебб, проте вона досі не може згадувати його без болю. Вона переконана, що тоді її сина ще можна було врятувати.
За кілька годин після святкового обіду в ресторані 15-річному Джеремі раптом стало складно дихати. Розпочалася блювота. Його батьки викликали медичну допомогу.
У медичному закладі припустили, що в юнака може бути алергічна реакція на м’ясо. Однак, зрештою, дійшли висновку, що причиною нападу стала астма, на яку він страждав з раннього віку. Наступного дня Джеремі вже виписали додому.
«Тоді я помилилася, — ділиться спогадами Вебб. — Треба було наполягти на додаткових обстеженнях».
Якби це сталося, медики, ймовірно, встановили б діагноз анафілаксії (небезпечної для життя алергічної реакції) і призначили хлопцеві EpiPen — шприц-ручку з адреналіном для надання екстреної допомоги під час подібних нападів.
Через рік, у червні 2022-го, Джеремі помер. Під час відпочинку з друзями на узбережжі біля Сіднея він спожив яловичу сосиску.
Спочатку причиною його смерті було вказано астму.
Але після розслідування, якого домоглася родина, коронер встановив: смертельну анафілаксію та напад астми спровокувала алергія на м’ясо ссавців, що розвинулася після укусу кліща.
Це перший у світі офіційно зафіксований летальний випадок синдрому альфа-гал.
Алергія, про яку довго не знали
Кількість діагностованих випадків алергії альфа-гал невпинно зростає від 2007 року, коли австралійський лікар уперше виявив зв’язок між цією алергією та укусами кліщів.
Наразі науковці та громадські активісти попереджають: цій недузі можна запобігти, проте вона може проявитися раптово та становити смертельну небезпеку.
Автор фото, Supplied: Myfanwy Webb
Підпис до фото, Джеремі Вебб (ліворуч) разом із родиною
Міфанві довгий час підозрювала, що її син страждає на алергію до м’яса. Однак офіційного діагнозу він так і не отримав, а родина навіть не здогадувалася, що наслідки можуть бути фатальними.
«Коли я читала наукові дослідження, ніде не йшлося про те, що це може бути чимось серйознішим за звичайну харчову алергію.
Тепер вона називає цю хворобу «бомбою сповільненої дії».
Симптоми можуть бути надзвичайно різноманітними: від висипу та набряків до болю в животі, блювання й анафілаксії, яка безпосередньо загрожує життю.
Перші ознаки в Джеремі проявилися приблизно у 10-річному віці.
Після вживання м’яса його нудило, а іноді ставало зле навіть від запаху смаженого. Мати впевнена, що саме запах печені спричинив напад після святкування її дня народження.
Одного разу юнак навіть потрапив до лікарні після того, як спожив маршмелоу, що містить желатин тваринного походження.
Чому саме Австралія?
Майже двадцять років тому професорка Шеріл ван Нунен першою помітила зв’язок між алергією на м’ясо та укусами кліщів. Працюючи в алергологічній клініці Сіднея, вона звернула увагу на дивну закономірність серед своїх пацієнтів.
Так Австралія несподівано стала одним з двох найбільших осередків синдрому альфа-гал у світі. Другий — США. Згодом випадки почали реєструвати на всіх шести континентах, де мешкають кліщі.
В Австралії хворобу викликає укус східного паралітичного кліща (Ixodes holocyclus).
«Після двох укусів у половини людей утворюються антитіла до альфа-галу, — пояснює професорка ван Нунен. — Після цього ризик розвитку алергії на м’ясо становить 15–20%».
І додає: «Якби люди тільки знали, на що здатний кліщ».
Джеремі виріс серед густих лісів на північ від Сіднея, і змалку його не раз кусали кліщі.
Автор фото, Getty
Підпис до фото, Узбережжя на північ від Сіднея – один з регіонів, де часто трапляється синдром альфа-гал
Чому саме східне узбережжя Австралії, особливо райони на північ від Сіднея, стало одним зі світових осередків цієї алергії, досі остаточно не з’ясовано.
У деяких місцевостях тут налічують понад 700 випадків захворювання на кожні 100 тисяч мешканців.
За словами фахівця з кліщів Алекса Гофтона, причин може бути кілька.
Одна з них — зростання кількості людей, які оселяються в місцевостях, де поширені кліщі.
«За останні 20–30 років населення цих територій суттєво збільшилося», — зазначає він.
Крім того, з 2020 по 2023 рік Австралія потерпала від сильних дощів, пов’язаних з кліматичним явищем Ель-Ніньйо — це ідеальні умови для розмноження кліщів.
Водночас пандемія COVID-19 спонукала багатьох людей переїхати з міст ближче до природи.
Гофтон додає, що кількість діагностованих випадків щороку зростає приблизно на 22%, оскільки лікарі стали частіше підозрювати це захворювання та призначати необхідні аналізи.
За оцінками вченого, в Австралії може проживати понад п’ять тисяч осіб із синдромом альфа-гал. Водночас він переконаний, що реальна кількість хворих значно вища.
Автор фото, Getty
Підпис до фото, Східний паралітичний кліщ. Його укус може спричинити рідкісну алергію на м’ясо
«Алергія, яка проявляється не завжди»
Хоча про синдром альфа-гал сьогодні відомо значно більше, лікарям досі непросто його розпізнати.
Одна з причин — симптоми зазвичай з’являються не одразу, а через кілька годин після прийому їжі. Найчастіше це трапляється вночі, коли людина вже спить. Якщо вона ще й має астму, алергічну реакцію легко сплутати зі звичайним нападом.
Професорка Шеріл ван Нунен називає синдром альфа-гал «алергією, яка може проявитися будь-якої миті, але виникає далеко не після кожного контакту з подразником».
Інколи людина вживає м’ясо — і нічого не відбувається. А інколи виникає сильна алергічна реакція. Передбачити це непросто. Важливу роль може відігравати, яке саме м’ясо спожила людина, як його приготували, чи вживала вона алкоголь, чи займалася спортом і навіть чи достатньо спала.
У людей з найвищою чутливістю реакцію можуть викликати не лише м’ясо, а й інші продукти тваринного походження, наприклад молоко.
Алергічну реакцію можуть спричинити й інші фактори: косметика або кондиціонери для білизни з ланоліном, а іноді навіть пакунки з супермаркетів, якщо під час їхнього виробництва використовували стеаринову кислоту тваринного походження.
У деяких людей алергічну реакцію може спровокувати навіть запах диму від барбекю або контакт із собакою чи кішкою.
«Мені казали, я просто іпохондрик»
Елізабет Роулі, мати трьох дітей з Нового Південного Уельсу, роками зверталася до лікарів та алергологів, намагаючись з’ясувати причину загадкової недуги.
Проте багато хто їй просто не вірив.
Перші симптоми з’явилися ще у 2006 році: погіршення пам’яті, «туман» у голові, біль у грудях, оніміння рук, ломота в тілі, проблеми з диханням, через які вона регулярно непритомніла.
«Мені казали: «Ви просто іпохондрик. Припиніть себе накручувати», — пригадує вона.
Згодом Роулі створила у Facebook групу підтримки для людей з таким діагнозом.
«Найважчим було психологічно, — каже вона. — Я просто намагалася зрозуміти, що зі мною відбувається. Мені здавалося, що я божеволію».
Автор фото, Supplied: Elizabeth Rowley
Підпис до фото, Елізабет Роулі багато років шукала причину своїх загадкових симптомів
23-річна студентка факультету психології Ремі Вільямс з передмістя Сіднея, якій діагноз поставили ще в дитинстві, розповідає, що постійний контроль за харчуванням зрештою призвів до розладу харчової поведінки.
Але найважчим випробуванням стало інше.
Її мати, яка також мала цю алергію, двічі пережила тяжку анафілаксію просто на борту літака.
«Це було дуже страшно, — каже Ремі. — Я думала, що вона помре в мене на очах».
Прихована загроза
Через величезну кількість можливих тригерів життя людей із синдромом альфа-гал нерідко перетворюється на справжнє випробування.
Елізабет Роулі було важко знайти роботу бухгалтерки, оскільки умови праці часто спричиняли в неї алергічні реакції.
Вона не могла працювати в торговельних центрах через запахи з закладів харчування. Навіть у невеликих офісах виникали проблеми через звички колег.
«Мій керівник щоранку смажив тости. Щойно масло починало танути на гарячому тості, у мене виникала алергічна реакція, — розповідає вона. — Але ж не будеш щодня просити начальника не їсти те, що йому хочеться».
Не менш складно підтримувати звичне соціальне життя.
«На барбекю я не ходжу. До багатьох ресторанів теж. Якщо чесно, майже нікуди», — зізнається Роулі.
Автор фото, ABC News: Jak Rowland
Підпис до фото, У 2007 році лікарка Шеріл ван Нунен першою пов’язала укуси кліщів з рідкісною алергією на м’ясо
Та найбільше професорку ван Нунен турбує інше.
За її словами, приблизно 85% людей навіть не підозрюють, що мають цю алергію. В їхньому організмі вже є антитіла, однак після вживання м’яса симптоми поки що не виникають.
Але це не означає, що небезпеки немає.
Алергія може проявитися зненацька, зокрема під час лікування, адже багато лікарських препаратів містять компоненти тваринного походження. Наприклад, желатин входить до складу деяких вакцин.
Відомо про один летальний випадок після введення цетуксимабу — препарату, що застосовується для лікування раку товстої кишки. Причиною стала анафілаксія.
Ще один пацієнт помер після переливання крові.
За словами професорки, достеменно відомо, що смертей через синдром альфа-гал було більше. Однак точно задокументовані два випадки: смерть американського пілота, який помер через кілька годин після того, як у 2024 році спожив гамбургер, і смерть Джеремі.
На думку ван Нунен, трагедія Джеремі вкотре продемонструвала, наскільки важливо вчасно розпізнати анафілаксію.
«Майже 95% смертей від харчової анафілаксії пов’язані з тяжким нападом астми. Якщо не провести інтубацію вчасно і дихання зупиниться, у лікарів залишається лише чотири хвилини, щоб врятувати мозок від незворотного ушкодження».
Автор фото, Supplied: Myfanwy Webb
Підпис до фото, Джеремі любив ремонтувати старі двигуни
Після смерті сина Міфанві Вебб намагається пам’ятати, як Джеремі ставився до життя.
«Він завжди хотів усе встигнути й не любив марнувати жодної хвилини», — каже вона.
Міфанві прагне, щоб про синдром альфа-гал дізналося якомога більше людей, і щоб лікарі змінили свій підхід до його діагностики та лікування.
Окрім публічних виступів, присвячених історії Джеремі, вона співпрацює з лікарнею, де лікувався її син, і допомагає розробляти навчальні програми для лікарів щодо діагностики синдрому альфа-гал.
«Його любов до життя й тепер допомагає людям, хоча його самого вже немає поруч, — говорить вона. — Думаю, він пишався б нами».
Як захиститися від укусів кліщів
- У лісі та чагарниках носіть закритий одяг, заправляйте штани в шкарпетки та обирайте світлі речі — на них легше помітити кліща.
- Не сідайте й не влаштовуйте пікніків просто на землі.
- Використовуйте репеленти, що містять DEET або пікаридин.
- Після прогулянок уважно оглядайте себе та домашніх тварин.
- Якщо кліщ уже присмоктався, запам’ятайте правило: «заморозити, а не стискати». Використайте спеціальний аерозоль, щоб убити кліща, і дочекайтеся, поки він відпаде сам. Не витягуйте кліща пінцетом — якщо його стиснути, у ранку може потрапити більше речовин з його організму, які здатні викликати алергічну реакцію.
- Якщо спеціального аерозолю немає, зверніться по медичну допомогу, щоб безпечно видалити кліща.