Автор фото, AFP via Getty Images
Підпис до фото, За офіційними заявами про партнерство стоять складні переговори та різні національні інтереси Пекіна і Москви
Пекін все рішучіше диктує свої умови в діалозі з Москвою, тоді як найближчі сусіди Росії все менше зважають на думку Кремля.
До такого висновку дійшли численні закордонні видання, аналізуючи останні зміни у взаєминах Росії з Китаєм, а також політику Казахстану, Азербайджану та Вірменії.
Китай більше не поспішає підтримувати Москву
Оглядач Euobserver Едвард Лукас зазначає, що останнім часом Кремль отримав низку неприємних сигналів від Китаю.
За його словами, Пекін завдав Москві двох особливо відчутних ударів.
Перший – Китай відмовився постачати морські силові установки для суден, які Росія планувала використати для освоєння Північного морського шляху в Арктиці.
Другий – фактично заморожено проєкт газопроводу "Сила Сибіру-2", через який Росія розраховувала щорічно постачати до Китаю до 50 млрд кубометрів газу.
Як зауважує Лукас, ключовою причиною стали цінові вимоги Пекіна. Китай готовий купувати російський газ приблизно за 50 доларів за тисячу кубометрів, що приблизно вп’ятеро менше, ніж очікувала Москва.
"Китай має альтернативні варіанти. Це дає йому перевагу", – пише Едвард Лукас.
Оглядач також звертає увагу на те, що для Росії ситуація ускладнюється відсутністю інших великих покупців газу.
Очікується, що решта поставок трубопровідного газу до Європейського Союзу припиняться у 2027 році.
Крім того, після атак України на російські нафтопереробні заводи Москва, за словами Лукаса, змушена закуповувати частину нафтопродуктів у Китаї. Це надає Пекіну додатковий важіль впливу.
Сусіди Росії змінюють курс
На думку Euobserver, послаблення впливу Москви спостерігається не лише у відносинах з Китаєм. Це стає все більш помітним і в політиці найближчих сусідів Росії.
Так, Казахстан нещодавно обмежив значну частину імпорту російської пшениці.
Президент Азербайджану Ільхам Алієв, як зазначає видання, публічно висловив підтримку Україні під час одного зі своїх виступів.
Тим часом Вірменія самостійно просуває відновлення залізничного сполучення з Туреччиною та Азербайджаном, хоча Росія, яка формально є оператором цієї залізниці, затягує процес.
На думку Лукаса, все це свідчить про те, що країни регіону все впевненіше проводять власну політику, усвідомлюючи послаблення позицій Москви.
У партнерстві з Китаєм рівності все менше
Цю тему розвиває сербський журналіст і аналітик Нікола Мікович у колонці для South China Morning Post.
Він аналізує заяву речника Кремля Дмитра Пєскова про те, що співпраця між Росією та Китаєм "ґрунтується на принципі рівності", та пояснює, чому, на його думку, таке твердження вже не відповідає дійсності.
Мікович пропонує звернути увагу на факти.
Він нагадує, що наразі Китай є найбільшим торговельним партнером Росії, тоді як сама Росія забезпечує лише близько 4% зовнішньої торгівлі Китаю.
До 2014 року головним економічним партнером Москви був Європейський Союз. Однак після анексії Криму, війни на Донбасі та запровадження західних санкцій Кремль почав переорієнтовувати експорт енергоносіїв на схід.
Саме тоді Росія зробила ставку на Китай, підписавши довгострокову газову угоду та розпочавши просування проєкту будівництва газопроводу "Сила Сибіру-2". Однак, як зазначає Мікович, сьогодні саме Пекін визначає умови переговорів.
За його словами, Китай просто не відчуває нагальної потреби в додаткових обсягах російського газу.
Автор фото, gazprom.ru
Підпис до фото, Енергетика залишається одним ключових напрямів співпраці між Москвою та Пекіном
Мікович наголошує, що після повномасштабного вторгнення в Україну західні санкції ще більше посилили залежність Росії від Китаю.
На сьогодні Москва покладається на Пекін одразу в кількох критично важливих сферах: у постачанні технологій та промислового обладнання, імпорті електроніки, автомобільному ринку, фінансових розрахунках та експорті енергоносіїв.
Крім того, після ударів по російській енергетичній інфраструктурі Москва, за повідомленнями ЗМІ, веде переговори про закупівлю бензину та інших нафтопродуктів у Китаї.
"У партнерстві, де одна сторона залежить від іншої одночасно як від головного покупця своєї продукції, так і від постачальника критично важливих товарів, саме поняття рівності виглядає вкрай сумнівним", – пише Нікола Мікович.
Водночас, підкреслює аналітик, Кремль категорично відкидає твердження про те, що Росія перетворилася на молодшого партнера Китаю.
Вигідна позиція Пекіна
На думку автора South China Morning Post, саме війна проти України остаточно втягнула Росію в геоекономічну сферу впливу Китаю.
Двостороння торгівля стрімко зростає: з 95,8 млрд доларів у 2014 році до рекордних 240 млрд доларів у 2023-му.
Проте, наголошує Мікович, саме по собі зростання товарообігу не означає зміцнення позицій Москви.
Росія й надалі залежить від Китаю у сферах технологій, промислової продукції та доступу до ринків. Натомість Китай може обійтися без російських енергоносіїв завдяки диверсифікації поставок, розвитку відновлюваної енергетики та сильній переговорній позиції.
Саме тому, зазначає аналітик, Пекін домагається максимально низьких цін і гнучких умов закупівлі газу в межах проєкту "Сила Сибіру-2".
"Росія може й далі позиціонувати себе як рівноправного партнера, однак реальна асиметрія цих відносин свідчить зовсім про інше", – підсумовує Нікола Мікович.