Розпочато понад 580 кримінальних проваджень за фактами обробки українських дітей та ще 28 – стосовно мілітаризації
Станом на середину липня поточного року до України повернули 2383 дитини, які були депортовані або примусово переміщені до Росії чи на території, що контролюються державою-агресоркою. При цьому загальна кількість викрадених різними способами неповнолітніх українців становить 20 610 осіб. Правозахисники стверджують, що реальна цифра в кілька разів вища, оскільки офіційно реєструються лише ті випадки, щодо яких надійшли звернення.
«Діти є важливою складовою національної безпеки. І, очевидно, важко уявити справедливий та тривалий мир без повернення кожної викраденої дитини, без деокупації українських територій, де понад 1 600 000 українських дітей щодня зазнають страждань від злочинів російських агентів», – зазначає юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська.
ВАТИКАН, КАТАР ТА МЕЛАНІЯ ТРАМП СПРИЯЮТЬ ПОВЕРНЕННЮ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ
Оксана Червякова друга ліворуч. Фото Геннадія Мінченка
За словами Оксани Червякової, представниці з прав дитини Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, перші літні місяці відзначаються збільшенням кількості 18-річних українців, які знаходять шляхи повернення з ворожої території до рідної землі. «За червень-липень повертається багато молоді, тобто діти або молодь, які свідомо обирають Україну, які пам’ятають Україну, які навіть дочекалися свого 18-річчя, щоб самостійно перетнути кордон. І якщо раніше ми говорили про поодинокі випадки, то зараз за тиждень повернулося понад 10 дітей», – повідомила Оксана Червякова під час пресконференції «Повернення викрадених українських дітей» в Укрінформі.
Держава докладає зусиль для того, щоб українські діти, які опинилися на непідконтрольних територіях під час російсько-української війни та в Росії, були поінформовані про програми їхньої підтримки, реабілітації та надання фінансової допомоги, розповідає представниця з прав дитини Уповноваженого ВРУ з прав людини. Діти та молодь, куди б їх тимчасово не перемістили, довіряють своє майбутнє Україні. Однією з мотивацій для повернення є прагнення отримати освіту європейського зразка.
Важливу посередницьку роль у поверненні українських дітей, які були незаконно та примусово вивезені до Росії чи на підконтрольні території, тобто фактично викрадені, відіграли Ватикан і Папа Римський, хоча конкретні цифри не розголошуються. Також помітну участь у переговорах взяв Катар, досягнувши вагомих результатів: за його посередництва до українських родин повернулися щонайменше 87 дітей.
Олена Зеленська із Меланією Трамп у Нью-Йорку обговорювали важливість захисту дітей у вересні 2025 р. Фото Офісу Президента України
У цьому процесі Україні також допомагають Сполучені Штати Америки. Перша леді США Меланія Трамп взяла участь у чотирьох етапах такого повернення, завдяки чому щонайменше 26 дітей змогли возз’єднатися зі своїми рідними та близькими в Україні. За словами Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, міжнародні партнери надають допомогу у пошуку інформації про дітей, підготовці документів та організації логістики.
МІЖНАРОДНА ПРОТИДІЯ ТА ЗУСИЛЛЯ ЗМЕНШИЛИ МАСШТАБИ ДЕПОРТАЦІЙ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ РОСІЄЮ
Учасниці обговорення «Повернення викрадених українських дітей». Фото Геннадія Мінченка
Експерти зазначають, що на п’ятому році повномасштабної російсько-української війни масштаби депортацій та примусового переміщення українських дітей скоротилися і незрівнянні з показниками 2022 року. Це сталося завдяки Силам оборони, дипломатичним та правозахисним зусиллям, а також міжнародній підтримці, які створили обставини, що перешкоджають Російській Федерації вивозити тисячі юних громадян України на свої та тимчасово підконтрольні території.
Важливо пам’ятати, що 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд (МКС) безпрецедентно видав ордери на арешт президента Росії Володимира Путіна та його уповноваженої з прав дітей Марії Львової-Бєлової за підозрою у скоєнні незаконної депортації та примусового переміщення українських дітей під час збройної агресії Росії проти України. За всю історію свого існування МКС вперше ухвалив рішення про арешт глави однієї з найвпливовіших держав світу, постійного члена Ради Безпеки ООН. Цей вердикт перевів звинувачення керівництва Російської Федерації з площини суб’єктивних політичних заяв у рамки об’єктивної та професійної правової оцінки суддів, яким 124 держави світу довірили здійснення міжнародного правосуддя щодо міжнародних злочинців.
Дитяча правозахисниця Катерина Рашевська. Фото Геннадія Мінченка
Досудове розслідування та судовий процес у межах МКС є тривалими. В середньому від відкриття провадження до оголошення вироку в Міжнародному кримінальному суді проходить вісім років. З огляду на таємницю слідства та інтереси свідків і потерпілих, жодні проміжні відомості щодо статусу розслідування МКС не публікуються і не розголошуються.
Ще 25 січня 2024 року Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) одноголосно ухвалила резолюцію «Ситуація щодо дітей України», в якій закликала парламенти всіх держав-членів визнати примусову депортацію та передачу українських дітей до Росії геноцидом. А 3 грудня 2025 року під час 11-ї надзвичайної спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН було ухвалено резолюцію «Повернення українських дітей». Цей документ вперше на рівні Генерального секретаря ООН закріпив необхідність надання міжнародного доступу до інформації про незаконно переміщених дітей, включно з їхнім місцезнаходженням, станом здоров’я та умовами утримання.
ЦІЛЕСПРЯМОВАНЕ ЗНИЩЕННЯ РОСІЄЮ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ, ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ ТА ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ
Дар’я Герасимчук, радник – уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації. Фото Геннадія Мінченка
Тим часом основною перешкодою в процесі повернення українських дітей є послідовна політика РФ, яка веде загарбницькі дії на території нашої країни з 2014 року, спрямовані на затримку репатріації або її уникнення. Прикриваючись пропагандистськими оманливими гаслами про «турботу про дітей», найперше, не передають до Центрального інформаційного агентства Міжнародного Комітету Червоного Хреста списки депортованих та примусово переміщених українських дітей. Умовляннями, залякуванням та відвертою брехнею нав’язують українським дітям російське громадянство.
Постійно такі методи застосовуються щодо дітей-сиріт або тих, хто був позбавлений батьківського піклування. Їм громадянство РФ надають за рішенням керівника закладу інституційного догляду, порушуючи права неповнолітніх.
«Органи опіки» країни-агресорки намагаються вивозити депортованих українських дітей якомога далі від кордонів, територіально розпорошуючи їх. А включення українських хлопців та дівчат до Федерального банку даних сиріт за фактичним місцем перебування в РФ дозволяє їх усиновлення та встановлення опіки над ними громадянами країни-агресорки, що ускладнює ідентифікацію де-факто викрадених дітей органами влади України.
Перебуваючи у вимушених умовах, українські діти постійно зазнають індоктринації – цілеспрямованого систематичного насадження пропагандистських наративів путінського рашизму. І така злочинна облуда має сприйматися як істина, відкидаючи навіть мінімальні паростки критичного мислення, тобто вони повинні повторювати всю нісенітницю нападників, нібито Росія не розв’язувала війни тощо.
Навіть Московський механізм ОБСЄ дійшов висновку, що систематична індоктринація та мілітаризація українських дітей з боку РФ можуть бути кваліфіковані як злочини проти людяності, а окремі випадки містять ознаки воєнних злочинів. Про це йдеться у нещодавньому звіті «Про можливі порушення та зловживання міжнародним гуманітарним правом, правом у сфері прав людини та кримінальним правом, пов’язані з мілітаризацією та індоктринацією українських дітей Російською Федерацією». Цей документ свідчить, що дії РФ щодо українських дітей є чітко спланованою системою знищення української ідентичності.
Дар’я Касьянова. Фото Геннадія Мінченка
Голова правління громадської організації «Українська мережа за права дитини» Дар’я Касьянова розповіла, що разом із партнерами вони працюють над психосоціальною адаптацією та реінтеграцією 345 постраждалих дітей та молодих людей. Ті, хто повертається з окупованих територій або з депортації, отримують комплексну підтримку: від зустрічі на кордоні до супроводу власним кейс-менеджером або соціальним працівником, який проводить оцінку їхніх індивідуальних та сімейних потреб.
«Нас у цьому процесі підтримує Дитячий фонд ООН – ЮНІСЕФ, який фінансує цю роботу, надає певні рекомендації щодо соціального супроводу, – каже Дар’я Касьянова. – Коли ми говоримо про реінтеграцію, це щось складне, але ключова мета реінтеграції – це інтеграція».
РОСІЯ ЧОТИРИ РОКИ ПОСПІЛЬ ВХОДИТЬ ДО СПИСКУ ГАНЬБИ
Країна-агресор уже протягом десятиліття демонструє, що безальтернативно програмує долю депортованих і примусово переміщених українських дітей за двома основними напрямками: для служби в армії РФ, яка веде загарбницьку війну в Україні; для роботи на російських підприємствах, де виготовляють зброю для фронту. Це пролягає крізь свідомість дітей, які стали заручниками диктатора Путіна. Індоктринація та русифікація чинять шалений тиск на фізичне та ментальне здоров’я кожної депортованої української дитини.
Катерина Рашевська, юристка ГО «Регіональний центр прав людини», PhD у галузі міжнародного права, нагадує, що Україна працює над питанням притягнення до відповідальності осіб, причетних до депортацій українських дітей. «Вже 25 осіб мають підозру у вчиненні протиправної депортації та примусового переміщення. Ініційовано щонайменше 581 кримінальну справу за фактами індоктринації українських дітей та ще 28 кримінальних справ щодо мілітаризації», – констатувала дитяча правозахисниця.
Дар’я Герасимчук, радник – уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації, нагадує, що чотири роки поспіль Росія, як постійний член Ради Безпеки ООН, потрапляє до так званого List of Shame – Списку ганьби. За правилами, якщо країна опиняється там тричі поспіль, за визначеним механізмом «Діти та збройні конфлікти» (Children and Armed Conflict, CAAC) мали б призначити їй покарання.
«У нашому випадку до Російської Федерації мали б бути застосовані санкції – примушення Росії вивести всі свої миротворчі війська з інших країн, – уточнює Дар’я Герасимчук. – На мою думку, звісно, ми б хотіли, щоб Росія отримала значно жорсткіше покарання, але навіть цього покарання досі немає».
Результативною є діяльність Міжнародної коаліції за повернення українських дітей, до якої увійшли понад 50 країн. Наступна зустріч високого рівня відбудеться 28–29 вересня в Торонто в межах канадсько-українсько-норвезької конференції.
Валентина Самченко. м. Київ
Фото Геннадія Мінченка і Дмитра Смольєнка