Фотограф, Getty Images
Підпис до фото, Британський розвідник Кім Філбі посміхається журналістам у помешканні своєї матері в Лондоні під час пресконференції 1955 року
30 липня 1963 року стало відомо про втечу британського розвідника Кіма Філбі до Радянського Союзу. У 2016 році BBC показала раніше невідомі кадри його виступу перед співробітниками Штазі (служби безпеки Німецької Демократичної Республіки, яка співпрацювала з КДБ), де він розкривав деталі своєї зради.
"Майже все життя я прагнув уникати будь-якої уваги громадськості", – заявляє Кім Філбі на відео 1981 року, яке BBC віднайшла в архівах східнонімецької спецслужби.
Це дещо применшує його прагнення до конспірації.
Філбі був британським агентом-подвійним шпигуном, чия втеча до Радянського Союзу стала відомою 30 липня 1963 року. На відео він проводить семінар для працівників Штазі про те, як досягти успіху в шпигунській діяльності.
(Штазі — міністерство державної безпеки Німецької Демократичної Республіки у 1950–1989 роках, яке тісно співпрацювало з КДБ. — Ред.)
Як пояснював колишній кореспондент BBC з питань безпеки Гордон Корера у своєму матеріалі 2016 року про ці раніше невідомі кадри: «Філбі проводить майстер-клас зі зради: від вербування радянськими шпигунами після Кембриджу до роботи на британську розвідку MI6, чиї таємниці він викрадав».
Це єдиний відомий відеозапис, де один із ключових членів так званої «Кембриджської п’ятірки» — шпигунської мережі КДБ — розповідає про свою зрадницьку діяльність. Це рідкісний і показовий артефакт.
"Я озираюся на свою кар’єру у ворожому таборі — цю 30-річну кар’єру у ворожому таборі", — говорить він на нечіткому відео, стоячи за трибуною в окулярах із товстою оправою, у костюмі та краватці.
"Щовечора я залишав офіс з великою папкою, наповненою звітами, які я складав сам, та документами, які я брав безпосередньо з архівів. Увечері я передавав їх своєму контакту. Наступного ранку я отримував папку назад — її вміст уже було сфотографовано — і повертав документи рано-вранці, ставлячи їх на місце. Я робив це стабільно, рік за роком".
Разом із Дональдом Макліном, Гаєм Берджессом, Ентоні Блантом і Джоном Кернкроссом Філбі передавав британські державні таємниці Кремлю протягом Другої світової війни та Холодної війни. Зокрема, в період, коли нацистська Німеччина та Радянський Союз були союзниками.
Однак, за словами Антонії Сеньйор, авторки книги «Апостоли Сталіна: Кембриджська п’ятірка та створення радянської імперії», цих подвійних агентів іноді надмірно романтизували.
"Театральні та кінематографічні образи часто зображують їх як привабливих авантюристів, — розповіла Сеньйор BBC. — Насправді це були брехливі, непривабливі зрадники, які зрадили не лише свою країну, а й близьких їм людей".
"Це не був злочин без жертв. Їхня зрада допомогла Сталіну поневолити половину Європи, а члени «Кембриджської п’ятірки» активно сприяли цьому імперському проєкту під прикриттям ідеї світової революції", — додає дослідниця.
У своїй промові для Штазі Філбі визнав, що він видав спільну операцію ЦРУ та MI6 в Албанії, яка призвела до загибелі сотень людей.
У своїй автобіографії 1968 року він називав албанських агентів, яких зрадив, «майже дикунами, щойно злізли з дерев». Газета The New York Times назвала цю книгу «без каяття та зосередженою на самому авторі».
"Він демонстрував безжальну байдужість до людей, яких відправляв на смерть", — зазначає Антонія Сеньйор.
Фотограф, Daily Express/Hulton Archive/Getty Images)
Підпис до фото, Кім Філбі під час інтерв’ю кореспонденту Daily Express у 1967 році
«Фантастична п’ятірка»
Після того, як Кіма Філбі завербували як радянського шпигуна в Кембриджському університеті на початку 1930-х років, у 1940 році він вступив до MI6, а згодом очолив відділ контррозвідки, який займався боротьбою з радянським шпигунством.
Ця посада дала йому змогу безпосередньо передавати КДБ важливі британські та американські секрети, водночас зриваючи західні операції проти комуністів.
Його кар’єрне просування в британських спецслужбах було частково можливим завдяки його походженню та явищу, яке Сеньйор називає «chapocracy» — замкненій мережі привілейованих чоловіків з британського істеблішменту, які мали подібну елітну освіту та соціальний статус.
За словами Сеньйор, це означало, що доступ до державної таємниці надавали не стільки на основі професійних якостей чи ретельних перевірок, скільки через належність до певного соціального кола та особисту привабливість.
"Саме ця система привела Філбі на службу до британської розвідки на початку Другої світової війни. Тоді величезна потреба у кваліфікованих молодих людях для роботи у спецслужбах означала, що таких, як він, просто приймали без зайвих питань", — зауважує вона.
Використовуючи класові упередження та слабкості системи, Філбі та інші члени «Кембриджської п’ятірки» за 17 років, коли вони шпигували «на користь Сталіна», отримали доступ «до найглибших таємниць британської та американської держав», — стверджує Сеньйор.
"Ядерні дослідження. Повні протоколи засідань британського уряду. Секрети Блетчлі-Парку (британський центр розшифровки часів Другої світової війни. — Ред.). Особисте листування Вінстона Черчилля та Франкліна Рузвельта. Цей список довгий і абсолютно приголомшливий — не дивно, що радянська розвідка всередині системи називала їх «Фантастичною п’ятіркою».
Після втечі Гая Берджесса та Дональда Макліна до Радянського Союзу у 1951 році, Філбі відсторонили від розвідувальної діяльності, а у 1955 році звільнили з MI6.
Попри це, у 1963 році йому вдалося втекти до Москви. Одну з можливих причин він сам назвав у своїй останній пораді східнонімецьким шпигунам.
"Вони допитували мене, щоб зламати мою стійкість і змусити зізнатися. А насправді мені потрібно було лише зберігати спокій. Моя порада вам — скажіть усім своїм агентам, що вони ніколи не повинні зізнаватися. Просто все заперечуйте".
Жоден із п’ятьох так і не постав перед судом за шпигунство — дехто вважає, що це було наслідком приховування з боку британського істеблішменту.
Однак Сеньйор не згодна з таким трактуванням.
"Минулого року MI5 оприлюднила великий масив матеріалів щодо своїх розслідувань стосовно Філбі, Бланта та Кернкросса, і це показало іншу картину. Спецслужби справді припускалися помилок, але головна проблема полягала в тому, наскільки складно було довести шпигунство. У цьому відео Філбі зображує свою втечу від правосуддя як результат вмілого використання бажання істеблішменту приховати справу. Насправді все було складніше".
Підозри щодо Філбі виникли одразу після втечі Берджесса та Макліна. За ним стежили, його прослуховували та контролювали його пересування, а також він пройшов жорсткий допит у провідного адвоката.
Але, за словами Сеньйор, «доказів для висунення звинувачень бракувало».
"Усі розуміли, що Філбі бреше, але доказів не було".
Герой у Росії
Після втечі Філбі став героєм у своїй новій країні. Він дослужився до звання полковника КДБ перед смертю у 1988 році, а у 1990 році його зображення з’явилося на радянській поштовій марці.
Фотограф, Getty Images
Підпис до фото, Посвідчення КДБ британського подвійного агента Кіма Філбі на виставці «90 років Служби зовнішньої розвідки Росії» в Москві 2010 року
Його досі шанують у Росії: у Москві, неподалік штаб-квартири Служби зовнішньої розвідки РФ, є площа, названа на його честь, а біля місця Курської битви встановлено його пам’ятник.
"Путін зробив Кіма Філбі символом свого російського націоналізму", — стверджує Сеньйор.
Філбі похований на Кунцевському кладовищі на околиці Москви — в країні, яку він вважав домом.
Коли Гордон Корера робив репортаж звідти у 2016 році, кладовище було вкрите снігом. Це нагадало йому назву класичного шпигунського роману Джона ле Карре «Шпигун, який прийшов із холоду».
Філбі, зазначив Корера, був «шпигуном, який прийшов у холод».